18 червня 2020 року м.Одеса Справа 420/3537/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене пунктом 5 протоколу засідання Ради адвокатів Одеської області від 18.03.2020 року №35, про відмову у задоволенні заяви позивача щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2017 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області йому видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення від 02.02.2017 року №97-14/17. В період з 01.07.2019 по 31.12.2019 року позивач проходив стажування. 19.02.2020 року Рада адвокатів Одеської області позитивно оцінила результат пройденого ОСОБА_1 стажування, однак прийняла рішення, яке на думку позивача не передбачене Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема відмовила позивачу у заяві про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстав недотримання ним вимог щодо несумісності, передбачених ст. 7 зазначеного Закону. При цьому рішення про відмову було прийнято з огляду на те, що позивач на час звернення до Ради адвокатів Одеської області працює на посаді начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд зазначає, що ухвалу від 29.04.2020 року про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачем отримано 07.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк (встановлений ухвалою) станом на момент винесення даного рішення до суду не надходив.
Згідно ч.5 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
При цьому суд зазначає, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
03 лютого 2017 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області ОСОБА_1 на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 02 лютого 2017 року №97-14/17 було видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.11). Строк дії свідоцтва до 02 лютого 2020 року.
З 01 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року позивач у повному обсязі пройшов адвокатське стажування, що було позитивно оцінено на засіданні Ради адвокатів Одеської області 19.02.2020 року.
З підстав не прийняття радою адвокатів Одеської області рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та не видачі такого свідоцтва позивач звернувся з відповідною заявою до Ради адвокатів Одеської області.
Відповідно до п. 5 витягу з протоколу № 35 від 18 березня 2020 року (а.с.12), Радою адвокатів Одеської області розглянуто вищезазначену заяву ОСОБА_1 , та зазначено, що позивач станом на 18.03.2020 року займає посаду начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а тому відповідачем відповідно до ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.
Відповідно до довідки №0-15-0.7-164/59-20 від 16.04.2020 року (а.с.13) ОСОБА_1 працює в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області з 20.02.2017 року. З 02.09.2019 року по теперішній час займає посаду заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
Непогоджуючись з вищевказаним рішенням Ради адвокатів Одеської області, яке оформлене у вигляді протоколу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI.
Згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 2 зазначеної вище статті Закону наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:
1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
Таким чином, зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Суд зазначає, що п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначав зокрема, що суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є: е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів.
Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність 01.09.2016 року згідно із Законом України «Про запобігання корупції», який, в свою чергу, містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва, тобто правове регулювання цих правовідносин не змінилося.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим.
З системного аналізу наведених положень вбачається, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено, зокрема, працівників Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно ч.7 ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обов'язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому, складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.
Разом з тим, суд зазначає, що подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч. 5ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю працівниками державних органів відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене пунктом 5 протоколу засідання Ради адвокатів Одеської області від 18.03.2020 року №35, про відмову у задоволенні заяви позивача щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 .
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію №ПН832 від 22.04.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 840,80 грн. (а.с.14).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Ради адвокатів Одеської області, який є відповідачем у справі.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області, оформлене пунктом 5 протоколу засідання Ради адвокатів Одеської області від 18.03.2020 року №35, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо видачі йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Зобов'язати Раду адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Стягнути з Ради адвокатів Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Жуковського,14 код ЄДРПОУ 38478526) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. сплаченого за квитанцією №ПН832 від 22.04.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Іванов Е.А.
.