18 червня 2020 року м. Одеса справа №420/5169/19
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії відповідача щодо:
- неврахування при перерахунку його пенсії з 01.01.2018 року надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 70% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15% посадового окладу; надбавки за охорону повітряного і морського простору та важливих об'єктів в розмірі 15% посадового окладу; премії в розмірі 40% посадового окладу.
- зменшення основного розміру пенсії з 83% на 70% грошового забезпечення.
- виплати пенсії з урахуванням лише 50% суми підвищення пенсії у 2018 році та 75% у 2019 році;
та з урахуванням клопотання позивача щодо уточнення позовних вимог від 09.09.2019 року вх.№32081/19 про зобов'язання відповідача провести перерахунок його пенсії з 01.01.2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення, з урахуванням: посадового окладу в розмірі 4510,00 грн.; окладу за військове звання в розмірі 1340,00 грн.; процентної надбавки за вислугу років (45%) в розмірі 2632,00 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 70% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15% від посадового окладу; надбавки за охорону повітряного і морського простору та важливих об'єктів в розмірі 15% посадового окладу; премії в розмірі 40% від посадового окладу та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням 100% суми підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначено пенсію за вислугу років в розмірі 83% грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу проведено перерахунок пенсії та здійснено її виплату, починаючи з 01.01.2018 року. При цьому, як зазначає позивач йому відповідачем зменшено основний розмір пенсії з 83% на 70% грошового забезпечення та не враховано додаткові види грошового забезпечення при перерахуванні пенсії з 01.01.2018 року.
Також позивач вказує на те, що при проведенні вищенаведеного перерахунку пенсії відповідач протиправно виплачує лише 50% від розміру підвищення пенсії у 2018 році та 75% від розміру підвищення пенсії у 2019 році, чим на думку позивача, відповідач фактично змінив умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, передбачені Законом України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, чим порушив вимоги ст.1-1 цього Закону.
Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало до суду відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що 01.04.2014 року набрав чинності Закон України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України», яким встановлено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. На підставі вищезазначеного відповідачем, на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 року, у березні 2018 року було проведено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2018 року з урахуванням 70-відсоткового розміру грошового забезпечення.
Щодо врахування додаткових видів грошового забезпечення пенсійний орган зазначив, що призначає пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів. При цьому визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить.
Враховуючи те, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області при перерахунку пенсії на виконання вимог ч. 4 ст. 63 Закону №2262, Постанови №704 та Постанови №103 враховані всі складові, зазначені Адміністрацією державної прикордонної служби України в довідці №11/10673, відповідач вважає, що підстав для визнання його дій протиправними немає.
Також відповідачем зазначено, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року, передбачено виплату перерахованих пенсій проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 - 50 відсотків; з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - 75 відсотків; з 1 січня 2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії. За таких умов, відповідач вважає, що його дії відносно виплати пенсії з урахуванням підвищення пенсії у розмірі 50% суми, визначеної станом на 01 березня 2018 року є правомірними.
Ухвалою суду від 02.09.2019 року суддею ОСОБА_2 відкрито загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року провадження по справі № 420/5169/19 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду по зразковим справам №№240/6263/18, 160/3586/19, 240/5401/18.
Разом з тим, 26.09.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Одеського окружного адміністративного суду, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку здійснено повторний автоматичний розподіл адміністративної справи №420/5169/19 та передано для розгляду судді Іванову Е.А.
Ухвалою суду від 01.10.2019 року суддею Івановим Е.А. вказану справу прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 21.04.2020 року провадження у справі №420/5169/19 поновлено та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
До судового засідання сторони не з'явились, від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта та з урахуванням клопотання наданого представником відповідача, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером Державної прикордонної служби України, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка була йому призначена з серпня 2011 року у розмірі 83% від суми грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, в квітні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено позивачу перерахунок пенсії та здійснено її виплату з 01.01.2018 року.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою №1510009793 (Державна прикордонна служба України) від 13.05.2015 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення, до якого увійшли: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 35%; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці,у т.ч. - надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 70% посадового окладу; надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15% посадового окладу; надбавки за охорону повітряного і морського простору та важливих об'єктів в розмірі 15% посадового окладу; премії в розмірі 40% посадового окладу (а.с.11).
У 2018 році на адресу ГУ ПФУ в Одеській області від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшла нова довідка позивача №11/10673 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року (а.с.25).
Як було встановлено судом, надана відповідачу Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідка містила наступні складові грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 4510,00 грн., оклад за військовим званням (майор) - 1340,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) - 2632,00 грн., всього - 8482,50 грн.
17.04.2018 року пенсійним органом на підставі вищезазначеної довідки було здійснено з 01.01.2018 року перерахунок пенсії позивача розмір якої після перерахунку становив - 8 482, 50 грн. (а.с.26).
Водночас, під час проведення вищезазначеного перерахунку, відповідачем було зменшено ОСОБА_1 основний розмір пенсії за вислугу років з 83% до 70% від розміру грошового забезпечення.
Також судом встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, підвищення пенсії позивача до попереднього розміру пенсії складає 2364,30 гривень.
З них виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно - 1182,15 гривень (50% від розміру підвищення пенсії); з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно - 1773,23 гривень (75% від розміру підвищення пенсії); з 01.01.2020 року щомісячно - 2364,30 гривень (100% підвищення пенсії).
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, додаткові пояснення позивача інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як встановлено судом, спір у даній справі виник зокрема з приводу зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 83% до 70% від розміру грошового забезпечення у відповідності до умов, передбачених частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-ХII).
Цей закон є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції.
Відповідно до положень цього закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80", а цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За правилами ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Таким чином, зміна максимального відсоткового розміру пенсії, що відбулася у ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вже після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення йому вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018 року.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.
При цьому суд наголошує, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, та в жодному разі не перерахунку вже призначеної пенсії. На думку суду, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Додатково суд зазначає, що частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу був пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні її відсоткового розміру не може застосовуватися законодавство, яке було прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини) Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також Європейський суд зазначив, що якщо розмір пенсії зменшено або призупинено її виплати, і це не було пов'язано з будь-якими змінами в особистих обставинах заявника, а внаслідок змін в законодавстві або його правозастосовній практиці, це може призвести до втручання в права, передбачені статтею 1 Протоколу № 1 (BelaneNagy v. Hungary [ВП], § 86).
Отже враховуючи зазначені висновки Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що позивач мав обґрунтовані підстави для «законного очікування» виплати пенсії з розміром відсотків від грошового забезпечення, які йому визначили при виходу на пенсію та такі «законні очікування» підлягають правовому захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності дій щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 83% на 70% від грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2018 року.
З огляду на що суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% на 70% грошового забезпечення та відповідно необхідності зобов'язання провести перерахунок з 01.01.2018 року виходячи з основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині щодо неврахування при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 70% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15% посадового окладу; надбавки за охорону повітряного і морського простору та важливих об'єктів в розмірі 15% посадового окладу; премії в розмірі 40% посадового окладу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
При цьому пунктом 7 Постанови №103 Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою приписано забезпечити оформлення та подання до органів ПФУ довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-ХІІ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (далі - Порядок №45)
Також Постановою №103 було внесено ряд змін до Порядку №45, зокрема:
- пункт 5 викладено в новій редакції;
- додаток 2 викладено в новій редакції, відповідно до якої відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Так відповідно до п.1-3 Порядку №45 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління ПФУ у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-XII. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком №45. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств, довідки видаються правонаступниками.
Аналогічні положення містяться і в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Так згідно частини 2 пункту 1 Порядку №3-1 міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Водночас суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та Верховного Суду від 12.11.2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Разом з тим суд зазначає, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 не впливає на результат розгляду адміністративної справи №1540/4618/18 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії та не врахування при перерахунку додаткових видів грошового забезпечення, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не змінився у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103.
Як Порядок №3-1 так і Порядок №45 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) передбачали, що на підставі списків уповноважені органи готували довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи та подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали призначення/перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від уповноважених органі, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого призначення/перерахунку. При цьому розрахунок вислуги років, визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсії не входить до компетенції пенсійного органу.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у зразковій справі №240/6263/18 та яка в силу приписів частини 3 статті 291 КАС України повинна бути врахована при ухваленні рішення в даній адміністративній справі.
Так, як вбачається з матеріалів адміністративної справи надана Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідка позивача №11/10673 від 31.03.2018 року про розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року містила наступні складові грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 4510,00 грн., оклад за військовим званням (майор) - 1340,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) - 2632,00 грн., всього - 8482,50 грн. (а.с.25).
Зазначені складові були в повному обсязі враховані відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу в березні 2018 року. Разом з тим, жодних інших додаткових видів грошового забезпечення зазначена довідка не містила, з огляду на що пенсійний орган не мав законодавчих підстав для їх врахування при перерахунку пенсії позивачу.
За таких умов, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування ОСОБА_1 при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 70% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15% посадового окладу; надбавки за охорону повітряного і морського простору та важливих об'єктів в розмірі 15% посадового окладу; премії в розмірі 40% посадового окладу та зобов'язання його здійснювати перерахунок пенсії враховуючи вищезазначені складові за відсутності відповідної довідки державного органу, з якого позивач був звільнений зі служби.
Щодо позовних вимог в частині виплати відповідачем ОСОБА_1 пенсії з урахуванням лише 50% суми підвищення пенсії у 2018 році та 75% суми підвищення пенсії у 2019 році, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 наведеного вище Порядку №45, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, пенсії призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Згідно пункту 1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
При цьому пунктом 2 Постанови №103 зазначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії підтверджується, що починаючи з 1 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по дату подання позову до суду - 75 відсотків від суми підвищення пенсії (а.с.12).
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.63 Закону №2262-XII, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати умови і порядок перерахунку пенсій відповідних категорій військовослужбовців у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення та їх розмір. Право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок виплати перерахованих пенсій, як це вказано в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, наведеним та іншими Законами України не визначене та не передбачене.
Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч.3 ст.7 КАС України).
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2018 року - 1373 гривні.
Відповідно до ст. 51 Закону № 2262-ХІІ, при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд наголошує, що вимогами частини третьої статті 52 Закону №2262-XII встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відповідно до ст.55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Суд зазначає, що жодною нормою Закону №2262-XII, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
При цьому норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, які не повинні суперечити положенням Закону.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 в частині умов, порядку та розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин не повинні застосовуватися як такі, що не відповідають ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічний правовий висновок було зроблено і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року ухваленій у зразковій справі №160/3586/19, який в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також у зазначеному рішенні Великою Палатою Верховного Суду було зазначено про відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії.
Водночас не дивлячись на ту обставину, що в межах зразкової справи №160/3586/19 Великою Палатою Верховного Суду досліджувались правовідносини, щодо виплати пенсії пенсіонеру у 100-му розмірі від розміру її підвищення саме з 05.03.2019 року, суд зазначає, що вказане рішення не місить висновків про те, що лише саме з цієї дати (з 05.03.2019 року) повинен проводитись перерахунок пенсії з урахуванням її 100 відсоткового підвищення.
Так у справі №160/3586/19 позивачем було обрано спосіб захисту порушеного права саме з 05.03.2019, а відтак і позовні вимоги було задоволено судом виходячи з зазначеної дати, в межах заявлених позовних вимог позивача.
Натомість, в постанові Велика Палата Верховного Суду навпаки, вказує на неможливість регулювання Кабінетом Міністрів України питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, а також розмірів такої доплати. Крім того Велика Палата Верховного Суду зазначає що наявність у Кабінету Міністрів України права «встановлювати порядок перерахунку пенсії» не є тотожним та не визначає «право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії», тобто змінювати часові межі виплати.
Крім того судом вище встановлювалось, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, визнано протиправними на нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 45 від 13 лютого 2008 року.
Зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, набрало законної сили 05 березня 2019 року, та було залишено в силі постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року 2019 року та Верховного Суду від 12.11.2019 року.
Про протиправність дій пенсійного фонду щодо виплати пенсіонерам сум підвищення пенсії саме з 01 січня 2018 року у розмірі - 50 відсотків, а з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі - 75 відсотків, визначених станом на 01 березня 2018 року неодноразово зазначалось також і П'ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 03.03.2020 року по справі №540/1773/19, від 05.09.2019 року по справі №420/2232/19.
Із зазначених вище обставин суд також не приймає до уваги в обґрунтування правомірності дій пенсійного органу, посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яку було прийнято на заміну Постанови №103 від 21.02.2018 року, та якою було встановлено, що у 2019 році виплата пенсій здійснюється в розмірі 75 відсотків від суми її підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, оскільки, як вже було зазначено судом раніше, у Кабінету Міністрів України відсутнє право здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії та регулювати питання строків виплати доплат до пенсії.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно перерахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
На підставі вищезазначеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням лише 50 % суми підвищення пенсії у 2018 році та 75% у 2019 році та зобов'язати відповідача з 01.01.2018 року здійснити виплату сум підвищення пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано квитанцію №ПН640 від 02.09.2019 року про сплату судового збору за подання позову на суму 770,00 грн. (а.с.4).
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 770,00 грн. сплаченого за квитанцією №ПН640 від 02.09.2019 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведені перерахунку пенсії щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% на 70% грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням лише 50% суми підвищення пенсії у 2018 році та 75% у 2019 році.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням 100% суми підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83 ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 770,00 грн. сплачені за квитанцією №ПН640 від 02.09.2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.