вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2020м. ДніпроСправа № 904/6073/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий ріг Дніпропетровської області
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в сумі 729 056,16 грн.
Представники:
від позивача ОСОБА_1
від відповідача не з'явився
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 709 451,16 грн., що складають суму плати за користування вагонами, які надійшли на адресу одержувача - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за залізничними накладними №№ 47130059, 47130026, 47130018, 47130034, 47130042, 46750899, 46750907, 46750881, 46753265, 46753273, 46751020, 46750915, 46765756, 46755187, 44564888, 44564896 під навантаження, 19 605,00 грн. - збору за зберігання вантажу.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в червні 2019 року, за залізничними накладними №№ 47130059, 47130026, 47130018, 47130034, 47130042, 46750899, 46750907, 46750881, 46753265, 46753273, 46751020, 46750915, 46765756, 46755187, 44564888, 44564896 залізницею прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - ПрАТ “Північний ГЗК”. На шляху прямування на підставі наказів № 3835 від 14.06.2019, № 1327 від 14.06.2019, № 1376 від 25.06.2019, № 1395 від 28.06.2019, № 1405 від 29.06.2019 вказані вагони затримано через зайнятість колій станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вагонів одержувачем ПрАТ “Північний ГЗК” на свою під'їзну колію. За цим фактом станціями затримки Горяїнове, Саксагань, Жовті Води-1 у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, пунктом 9 Правил зберігання вантажів складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №№ 2 від 14.06.2019, № 2 від 24.06.2019, № 25 від 14.06.2019, № 33 від 27.06.2019, № 34 від 29.06.2019, № 35 від 29.06.2019; акти загальної форми ГУ-23 № 395 від 14.06.2019, № 396 від 24.06.2019, № 25 від 14.06.2019, № 33 від 25.06.2019, № 34 від 28.06.2019, № 35 від 29.06.2019.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника, було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 09079893, 06079891, 07079134, 07079892, 06079136, 06079133, 20079907 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф.ФДУ-92 №№ 23079048, 23079061, 08089078. Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 підписано відповідачем із запереченнями: “накази №№ 1835, 1327, 1376, 1395, 1405 видані в порушення п.9 Правил користування вагонами: станції Горяїнове, Саксагань, Жовті Води-1 не є станціями підходу для ПрАТ “Північний ГЗК”; “на момент видачі наказів по станції Терни були вільні колії”.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке:
- на момент видачі наказів на приймально-відправних коліях станції Терни було вільні приймально-відправні колії, а 8 колія руху потягів закрити у зв'язку з ремонтними роботами.
Таким чином, відповідач зазначає, що на момент видачі наказів №№ 1376, 1395, 1405 останній був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, а позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів.
- Акти загальної форми, що додані до позовної заяви, враховуючи періоди їх затримки не доводять, що колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони. Під час дії наказів № 3835, 1327 на станції Терни з вини відповідача не було забрано лише вагони, розміщені на 3-й та 13-й колії, яка не використовується позивачем для приймання вагонів.
- Відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, затримані згідно з наказами № 1376 починаючи з 25.06.2019 15:20 год., № 1395 починаючи з 28.06.2019 19:25 год., а позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів.
- Документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами за наказами № 1376, починаючи з 25.06.2019 год., не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили.
- У позивача була можливість закінчити дію наказу 1376, починаючи з 25.06.2019 15:20 год., час затримки вагонів за наказом № 1376 буде складати (з 25.06.2019 10:03 год. по 25.06.2019 15:20 год.) всього 05:17 год.
Таким чином, плата за користування вагонами за наказами №№ 1376, 1395 складає 3 950,88 грн. з ПДВ та збір за зберігання вантажу за наказами №№ 1376, 1395 складає 0, 00 грн. з ПДВ.
Отже, оскільки позивач не зазначив належних фактів, які б підтверджували в повному обсязі вину відповідача у затримці вагонів за наказом № 1376, починаючи з 25.06.2019 15:20 год., за наказом № 1395, починаючи з 28.06.2019 19:25 год., за наказами №№ 3835, 1327 в повному обсязі, тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказані періоди, передбачений статтями 46, 199 Статуту, на які посилається позивач.
Позивач у відповіді на відзив на позов проти доводів відповідача заперечує зазначаючи наступне.
Щодо наявності вини відповідача, позивач додатково вказує про те, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору та ЄТП, у той же час, як не забирання відповідачем вагонів, що простоювали на станції призначення за актами форми ГУ-23, є порушенням вимог статей 46, 47 Статуту залізниць України, пунктів 33, 34 Правил видачі вантажів.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Обов'язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями при видачі наказу про затримку не передбачений жодним нормативним актом.
Отже, ні законом ні договором між сторонами не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути зайнятими.
Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення Терни за спірними наказами відбулася з урахуванням фактичної поїзної обстановки, що склалася на дільниці. На час дії спірних наказів на коліях станції Тернии вже було затримано вагони, які не забиралися відповідачем на під'їзну колію, що зафіксовано актами форми ГУ-23. При цьому, заявка відповідача доставити на його адресу в першу чергу затримані за спірними наказами вагони, з підтвердженням готовності їх прийняття на під'їзну колію, була відсутня.
Крім того, позивач зазначає, що спірну плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до норм Правил користування вагонами та контейнерами, Правил зберігання вантажу, Правил розрахунків за перевезення вантажів, на підставі пункту 2.1 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2., 5.4. Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно з Наказом Мінінфраструктури № 357 від 20.10.2017.
Отже, плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства. Контррозрахунок відповідача, наведений ним у відзиві на позовну заяву, не містить нормативного обґрунтування та суперечить нормам чинного законодавства.
У запереченнях на відповідь на відзив на позов відповідач зазначає таке.
Відповідно до інформації, зазначеної позивачем у відповіді на відзив, визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. При цьому, дії диспетчера з руху поїздів по затримці вагонів ґрунтуються безпосередньо лише на його особистій думці. Отже, ані суд, ані жодна із сторін по справі не може надати належної правової оцінки діям диспетчера, оскільки для цього необхідні спеціальні знання.
З системного аналізу дій диспетчера, можливо зробити висновок, що вагони затримуються на шляху слідування без фактичного аналізу наявності вільних та зайнятих колій на станції призначення, а з метою "штучної" затримки вагонів з вини відповідача або для завищення розміру плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу. Оскільки позивач не доводить належним чином вину відповідача у затримці вагонів тому відсутні законні підстави для нарахування плати за користування вагонами передбачені статтею 119 Статуту, та збору для зберігання вантажу передбаченого статтею 46 Статуту;
Відповідач не оскаржує методику нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, а лише зазначає, що оскільки під час дії наказів №№ 1395, 1376, 3835, 1327 відсутні будь-які докази вини відповідача у затримці спірних вагонів, тому і відсутні підстави нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу за цей період. Внаслідок вказаного відповідач просить суд зменшити розмір плати за користування вагонами до 3 950,88 грн. і відмовити у стягненні збору за зберігання вантажу.
Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтранспорту України від 25.02.199 № 113, визначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Враховуючи викладене відповідач зазначає, що спірні вагони затримувались не з вини останнього і не перебували у його безпосередньому розпорядженні, а тому і відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
23.12.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6073/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2020, про що постановлено ухвалу.
Ухвалою від 15.01.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 10.02.2020.
Відповідачем подано відзив на позов.
03.02.2020 позивач звернувся до суду із заявою про продовження до 10.02.2020 строку для надання відповіді на відзив.
Господарським судом задоволено заяву позивача, подана останнім 10.02.2020 відповідь на відзив та додані до неї докази залучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 10.02.2020 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 23.03.2020, відкладено підготовче засідання до 11.03.2019.
Ухвалою від 11.03.2020 господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.03.2020.
24.03.2020 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину, яке господарський суд вважає можливим задовольнити.
30.03.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину, яке господарський суд вважає можливим задовольнити.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до якої, через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні вводиться карантин, та згідно з листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів, ухвалами суду від 18.03.2020, 15.04.2020, 18.05.2020 розгляд справи відкладався до 15.04.2020, 18.05.2020, 10.06.2020.
09.06.2020 від позивача та відповідача до канцелярії суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд відмовляє у задоволенні зазначених клопотань з огляду на те, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Крім того, слід зазначити про те, що позивачем забезпечено участь представника у судовому засіданні.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні, суд приходить до висновку щодо недоцільності відкладення судового засідання у даній справі.
Приймаючи до уваги запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
10.06.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору надання послуг залізничного перевезення; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність наказу про затримку вагонів; наявність актів форми ГУ-23а та ГУ-23, накопичувальних карток форми ФДУ-92; правомірність здійснення розрахунків заявлених до стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, відповідач) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі - договір, а.с.76-79), відповідно до пункту 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни - стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено по станції Терни біля:
- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;
- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;
- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268 700 погонних метрів (пункт 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору).
Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:
- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;
- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;
- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;
- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з пунктом 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (пункт 12 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору).
Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
У пункті 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання вказаного договору, в червні 2019 року за накладними №№ 47130059, 47130026, 47130018, 47130034, 47130042, 46750899, 46750907, 46750881, 46753265, 46753273, 46751020, 46750915, 46765756, 46755187, 44564888, 44564896 залізницею прийнято порожні власні вагони для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 53-74 у томі 1).
Згідно із зазначеними накладними, станція та залізниця призначення - Терни Придніпровської залізниці.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Р. III Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.99р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99р. за № 165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказів № 3835 від 14.06.2019, № 1327 від 14.06.2019, № 1376 від 25.06.2019, № 1395 від 28.06.2019, № 1405 від 29.06.2019 через зайнятість колій станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем (одержувачем) на свою під'їзну колію.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 09079893, 06079891, 07079134, 027079892, 06079136, 06079133, 20079907 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ФДУ-92 №№ 23079048, 23079061, 08089078.
Відомості плати за користування вагонами підтверджено підписом працівника станції, як то передбачає графа “Підпис працівника станції” форми ГУ-46 згідно Додатку № 1 до п. 3 Правил.
Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальна картка ф. ФДУ-92 відповідачем було підписано із запереченням: “Накази №№ 1835, 1327, 1376, 1395,1405 видані в порушення п.9 Правил користування вагонами: станції Горяїнове, Саксагань, Жовті Води -1 не є станціями підходу для ПрАТ “Північний ГЗК”; “На момент видачі наказів по станції Терни були вільні колії”.
На підтвердження безпідставності цих даних позивачем за цим фактом складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 2 від 14.06.2019, № 2 від 24.06.2019, № 25 від 14.06.2019, № 33 від 27.06.2019, № 34 від 29.06.2019, № 35 від 29.06.2019; акти загальної форми ГУ-23 № 395 від 14.06.2019, № 396 від 24.06.2019, № 25 від 14.06.2019, № 33 від 25.06.2019, № 34 від 28.06.2019, № 35 від 29.06.2019.
Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення представникам Комбінату вручено не пізніше двох годин після його отримання, як чітко передбачає абзац 4 пункту 10 Р. ІІІ Правил користування вагонами.
Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 709 451,16 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 19 605,00 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (стаття 71 Статуту залізниць України).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Судом встановлено, що накладні №№ 47130059, 47130026, 47130018, 47130034, 47130042, 46750899, 46750907, 46750881, 46753265, 46753273, 46751020, 46750915, 46765756, 46755187, 44564888, 44564896 містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Слід відзначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.
Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (пункт 9 Правил користування вагонами і контейнерами).
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами).
Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Так, відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317) збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5 грн. 90 коп. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з абзацом 3 пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (пункт 6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (пункти 9, 10 Правил).
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 Правил користування вагонами і контейнерами).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (пункт 12 Правил користування вагонами і контейнерами).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункт 14 Правил користування вагонами і контейнерами).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а: № 2 від 14.06.2019, № 2 від 24.06.2019, № 25 від 14.06.2019, № 33 від 27.06.2019, № 34 від 29.06.2019, № 35 від 29.06.2019; акти загальної форми ГУ-23 № 395 від 14.06.2019, № 396 від 24.06.2019, № 25 від 14.06.2019, № 33 від 25.06.2019, № 34 від 28.06.2019, № 35 від 29.06.2019 згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 09079893, 06079891, 07079134, 07079892, 06079136, 06079133, 20079907 у загальній сумі 709 451,16 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 23079048, 23079061, 08089078 в розмірі 19 605,00 грн.
Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, здійснені позивачем та додані до позовної заяви (а.с.138-151 у томі 1), суд прийшов до висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично вірними.
З приводу заперечень відповідача, викладених у його заявах по суті справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Заперечення відповідача в частині відсутності його вини у затримці спірних вагонів спростовуються наступним.
Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів, для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту-їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень, форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північного гірничо-збагачувального комбінату", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північного гірничо-збагачувального комбінату", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (пункт 6 договору).
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).
Слід звернути увагу, що зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує проїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 904/5461/18, від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 у справі № 904/6067/18.
Відповідно до пункту 16.4. Правил технічної експлуатації залізниць України (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411) черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини відповідача.
При цьому, позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.
Приймаючи рішення у даній справі, судом також враховано, що пунктом 14 договору передбачено, що власник колії сплачує Залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.
Крім того, у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17 та від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17 викладено правову позицію про наявність вини відповідача у затримці вагонів на станціях підходу і правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, як вантажу.
Крім того, суд зазначає, що наявність вільних під'їзних колій на станції за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.
Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.111950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 709 451,16 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 19 605,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Керуючись статтею 257, 258, 261, 526, 614 Цивільного кодексу України, 22, 42, 46, 71, 76, 119 Статуту залізниць України, статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район; код ЄДРПОУ 00191023) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,108, код ЄДРПОУ 40081237) 709 451,16 грн. (сімсот дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна гривня 16 коп.) плати за користування вагонами, 19 605,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ять гривень 00 коп.) збору за зберігання вантажу, 10 935,84 грн. (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 84 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суд вважає необхідним роз'яснити про те, що у зв'язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), вказані вище строки оскарження продовжуються до закінчення карантину.
Повне рішення складено 18.06.2020.
Суддя І.Ф. Мельниченко