17.06.2020 Справа № 904/6086/19
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/6086/19 (суддя Загинайко Т.В., повне рішення складено 21.02.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
про стягнення 1 077 грн 39 коп.
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/6086/19 Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-АТ"НАК"Нафтогаз України") відмовлено в задоволенні позову про стягнення з Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" (далі- ДП"Східтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго") Дніпропетровської обласної ради 1008грн 62коп. пені та 68грн 77коп. трьох процентів річних;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що відповідно до п.6.1 договору постачання природного газу №4483/16-БО-4/3 від 15.12.2015, в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, укладеного сторонами, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у зв"язку з чим, нарахування позивачем пені та трьох процентів річних у вказаних вище сумах за поставлений відповідачу у січні 2016 року природний газ є безпідставним;
- не погодившись з прийнятим рішенням, АТ"НАК"Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та задовольнити позовні вимоги;
- у поданій скарзі йдеться про те, що згідно з п.6.1 спірного договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ за цим договором здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, про те, що в додатковій угоді №4 від 28.03.2016 сторони погодили здійснення такого розрахунку до 25 числа, між тим ця угода набрала чинності 01.04.2016, про те, що до вказаної дати строк оплати за договором був до 14 числа, а також про те, що суд в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку по застосуванню строку оплати газу, визначеному додатковою угодою, оскільки такі висновки суперечать умовам договору в редакції, що діяла на дату настання строку виконання зобов"язань з оплати газу за спірний період та на дату фактичної оплати ;
- відповідач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідно до п.6.1 спірного договору в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто за поставлений в січні 2016 року газ відповідач повинен був розрахуватися до 25.02.2016 включно, на те, що з наданого позивачем розрахунку та банківських виписок по рахунку оплату за отриманий газ відповідач здійснив в період з лютого по жовтень 2016 року, при цьому 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до ст.7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, а також на те, що враховуючи здійснення остаточного розрахунку відповідачем за поставлений газ до набрання чинності вказаним Законом, неустойка та три процента річних не підлягали нарахуванню.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ"НАК"Нафтогаз України" та постановлено розглядати її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2015 ПАТ"НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та ДП"Східтеплоенерго" КП"Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (споживачем) укладено договір постачання природного газу №4483/16-БО-4/3, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
П.3.4 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу .
Відповідно до п.6.1 договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.8.2 договору у разі невиконання споживачем умов п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
П.12 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
28.03.2016 сторонами укладена додаткова угода №4 до договору постачання природного газу, відповідно до п.7 якої п.6.1 вказаного договору викладено в наступній редакції: "Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 процентної поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу".
В п.13 визначено, що дана угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 квітня 2016 року, а в частині п.п.4, 8, 9, 10 поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016.
На виконання умов договору позивач на протязі січня - вересня 2016 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2104005грн 77коп. згідно з актами прийому-передачі природного газу, які підписані представниками та скріплені відбитками печаток підприємств обох сторін (а.с.35-43).
Оплата вартості поставленого позивачем у січні 2016 року природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків, передбачених договором.
Посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач в порядку п.8.2 договору нарахував до сплати відповідачу пеню в сумі 1008грн 62коп. та три процента річних в сумі 68грн 77коп. за один день прострочки, а саме 16.02.2016.
Викладені обставини слугували визначальними для звернення АТ"НАК"Нафтогаз України" з позовом по даній справі.
Як зазначено вище, відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд посилався на те, що відповідно до п.6.1 вказаного вище договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, розрахунки за фактично переданий газ здійснюються до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у зв"язку з чим, нарахування позивачем пені та трьох процентів річних у вказаних вище сумах за 16.02.2016 на заборгованість по оплаті поставленого відповідачу у січні 2016 року газу є безпідставними.
Апеляційний суд не погоджується з вищенаведеними висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими при неправильному застосуванні норм матеріального права та без ґрунтовного дослідження обставини справи.
Ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст.610 Кодексу встановлено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
У даному випадку, з умов додаткової угоди №4 від 28.03.2016 вбачається, що в частині зміни граничного терміну розрахунків за поставлений газ шляхом продовження такого строку до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу остання набрала чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 квітня 2016 року.
Тому, з огляду на приписи ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у сторін виникло зобов'язання виконувати спірний договір на нових умовах лише з 01.04.2016. Тобто саме з цієї дати у відповідача виникло право здійснювати остаточний розрахунок за поставлений газ до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
До цього моменту сторони зобов'язані були керуватися положеннями договору №4483/16-БО-4/3 від 15.12.2015 в редакції, чинній до 01.04.2016.
При цьому строк оплати вартості поставленого у січні природного газу настав 15.02.2016 .
Отже, враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу №4483/16-БО-4/3 від 15.12.2015 в частині своєчасної оплати вартості переданого йому позивачем у січні 2016 року природного газу та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення позовні вимоги про стягнення з відповідача 1008грн 62коп пені та 68грн 77коп трьох процентів річних слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення, господарський суд наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Тому, рішення господарського суду слід скасувати.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з п.1 ч.1 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
Ухвалою місцевого господарського суду від 23.12.2019 відкрито позовне провадження у даній справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів протягом 15 днів з моменту вручення цієї ухвали.
Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 28.12.2019, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.85).
З цих підстав відповідач не був позбавлений можливості надіслати до місцевого господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому викласти свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права та доводи щодо предмета спору.
Між тим, з моменту відкриття провадження у справі відповідач не надав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, в тому числі, відзив на позовну заяву, не обґрунтував поважність причин або об"єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати такі документи та докази у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.
При цьому відповідно до ч.ч.1, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
Тому, доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування у даному випадку положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які не були заявлені при розгляді справи у суді першої інстанції колегією суддів не приймаються до уваги.
Керуючись ст. 269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/6086/19 скасувати;
- прийняти нове рішення;
- позов задовольнити;
- стягнути з Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1008грн 62коп. пені, 68грн 77коп. трьох процентів річних та 1921грн судового збору, видати наказ;
- стягнути з Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2881грн 50коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;
- видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 17.06.2020
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус