проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" червня 2020 р. Справа № 917/7/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. №1270П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 у справі №917/7/20 (суддя Тимошенко О.М., повний текст рішення підписано 10.03.2020)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до Приватного підприємства “Хазар-2007”, с.Велика Круча, Пирятинський район, Полтавська область
про стягнення 3.479,69 грн-
Акціонерне товариство “НАК “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ПП “Хазар-2007” про стягнення 3.479,69 грн, у тому числі: пеня - 3.238,50 грн, 3% річних - 241,19 грн, крім того, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3312/16-БО-24 від 15.12.2015 щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 у справі №917/7/20 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач, АТ “НАК “Нафтогаз України”, з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні суми пені в розмірі 3.238,30 грн, та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції в частині відмови в стягненні суми пені порушив норми процесуального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, без дослідження усіх істотних обставин, що є підставою для його скасування.
28.04.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №917/7/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 апеляційну скаргу АТ “НАК “Нафтогаз України” відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» та призначено розглядати справу №917/7/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як постачальником (позивач у справі) та Приватним підприємством «Хазар-2007», як споживачем (відповідач у справі) був укладений договір постачання природного газу №3312/16-БО-24 від 15.12.2015.
За умовами даного договору:
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору);
- споживач зобов'язується подати не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природною газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (ч. 1, 2 п. 3.5 договору);
- ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.04.2016 р становить - 6 255,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). До слати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 7.506,00 грн (п. 5.2 договору, з урахуванням додаткових угод);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п. 6.1 договору).
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 договору);
- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).
Сторони вносили зміни до спірного договору шляхом підписання додаткових угод (додаткова угода №1 від 31.12.2015, додаткова угода №2 від 29.01.2016, додаткова угода №3 від 22.02.2016, додаткова угода №4 від 28.03.2016).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постачальник - АТ "НАК "Нафтогаз України" - передав підприємству відповідача природний газ на загальну суму 179.096,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу наявними в матеріалах справи.
За даними позивача, відповідач оплату природного газу здійснював не своєчасно за період з січня 2016 по квітень 2016 (включно) з порушенням строків, встановлених п.6.1 договору, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача, доданим до матеріалів справи.
Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
На підставі умов договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 3.479,69 грн, з яких: пені 3.238,50 грн, 3% річних у сумі 241,19 грн, в зв'язку з чим звернувся до Господарського суду Полтавської області.
В свою чергу, господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що заборгованість за поставлений природний газ у 2016 році за договором постачання природного газу була погашена до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», в зв'язку з чим нараховані пеня та 3% річних підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону.
Аргументами заявника апеляційної скарги є те, що місцевим господарським судом безпідставно застосовані до спірних правовідносин положення статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», оскільки відсутні докази, що підприємство відповідача включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога АТ «НАК «Нафтогаз України» до ПП «Хазар-2007» про стягнення боргу в загальному розмірі 3.479,69 грн, з яких: пені 3.238,50 грн, 3% річних у сумі 241,19 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (Закон України №1730-VIIІ), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України №1730-VIIІ, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з ст. 2 Закону України №1730-VIIІ, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).
За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .
Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 16.01.2020 у справі №922/939/19, від 22.01.2020 у справі №917/602/19).
Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами відповідач за отриманий природний газ за період, за який нараховано заявлені до стягнення пеня та річні, розрахувався повністю. Остаточний розрахунок здійснено 31.05.2016.
Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що висновок апелянта про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3% річних є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню. Крім того, такі висновки апелянта суперечать правовим висновкам Верховного Суду у справах з аналогічних правовідносин.
Вказані обставини належним чином досліджені місцевим господарським судом та об'єктивно оцінені.
Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області законне, обґрунтоване, ухвалене при належному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи та вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права та узгоджується з практикою Верховного Суду з аналогічних правовідносин; доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому її вимоги залишаються без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 у справі №917/7/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.06.2020
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко