проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" червня 2020 р. Справа № 922/269/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегія суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. 1183 Х/1),
на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020, ухвалене у складі судді Добрелі Н.С. без виклику учасників справи,
у справі №922/269/20,
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради, смт. Краснопавлівка, Харківська область,
про стягнення 11 189,11 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради (64621, Харківська область, смт. Краснопавлівка, Мікрорайон, 16, код ЄДРПОУ 37346355) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4916,72 грн 3% річних, 3140,70 грн пені та 2102,00 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 3140,70 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки у сумі 3140,70 грн задовольнити; судові витрати просить покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що рішення суду в частині зменшення неустойки в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, без дослідження істотних обставин справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відсутність у боржника коштів не є підставою для звільнення від відповідальності, зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не було враховано інтереси позивача, та не вбачається надання судом об'єктивної оцінки, що даний випадок є винятковим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20; встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дати вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, але не менше, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ухвали апеляційного суду від 21.04.2020, позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників провадження.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходили.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Судом встановлено, що 04 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником, позивачем) та Комунальним підприємством "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради (споживачем, відповідачем) було укладено договір № 1021/1718-БО-32 постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 2075,0 тис. куб.м.
Фактичні обсяги, що передаються за цим договором зазначаються щомісячно в актах приймання-передачі природного газу.
Згідно пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
12 січня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1021/1718-БО-32 постачання природного газу від 04 вересня 2017 року.
04 квітня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1021/1718-БО-32 постачання природного газу від 04 вересня 2017 року.
Відповідно до додаткової угоди №2 від 04.04.2018 до Договору постачання природного газу від 04.09.2017 №1021/1718-ТЕ-32 сторонами додано пункт 2.1 розділу 2 абзацом наступної редакції: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року природний газ орієнтовним обсягом до 40,5 тис. куб.м. "
На виконання умов договору, позивач передав у власність Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради природний газ на загальну суму 9488319,76 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31 жовтня 2017 року на суму 598673,88 грн, від 30 листопада 2017 року на суму 1353880,67 грн, від 31 грудня 2017 року на суму 1365237,38 грн, від 31 січня 2018 року 2110404,00 грн, від 28 лютого 2018 року на 1941049,57 грн, від 31 березня 2018 року 1892479,60 грн, від 30 квітня 2018 року на 226549,66 грн (т. 1 а.с. 30-36).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач свій обов'язок з повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконував не належним чином, що вбачається із наданих позивачем виписок по рахунку в АТ "Ощадбанк".
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором №1021/1718-БО-32 від 04.09.2017 постачання природного газу щодо своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ, Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі п. 8.2 Договору нараховано пеню у розмірі 6281,39 грн, а також 3% річних у розмірі 4916,72 грн.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4916,72 грн 3% річних, 3140,70 грн пені та 2102,00 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 4916,72 грн, а також зазначив, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 6281,39 грн. Але зважаючи на факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, нетривалий термін прострочення оплати, скрутний фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, суд дійшов висновку, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін, та зазначив, що до стягнення з відповідача підлягає 3140,70 грн.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради про стягнення 3 відсотків річних та пені за несвоєчасну оплату відповідачем коштів за спожитий відповідачем природний газ.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 в частині зменшення судом розміру пені на 50%.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, сторони у договорі передбачили відповідальність споживача за прострочення оплати за спожитий природний газ.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було прострочено оплату за спожитий природний газ у жовтні 2017 року на суму 598673,88 грн на 21 день з 28.11.2017 по 18.12.2017 (так відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 27.11.2017 включно, проте оплата була здійснена 19.12.2017), та за спожитий природний газ у листопаді 2017 року на суму 1353880,67 грн на 2 дні з 26.12.2017 по 27.12.2017 (відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 25.12.2017 включно, проте оплата була здійснена 28.12.2017).
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу КП "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 6281,39 грн.
Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої неустойки на 90%.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки і господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Судом встановлено, що відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансову становищі, зазначає, що підприємство створене з метою задоволення потреб населення та держави на постачання теплової енергії. При цьому, відповідач вказує на те, що останнім повністю здійснено розрахунки за поставлений природний газ та не спричинено позивачу збитків, у зв'язку з чим останній просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Твердження відповідача, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, підтверджується звітами та балансами: балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2017 року, звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, балансом (звіт про фінансовий стан) за 6 місяців 2018 року, балансом на 31 грудня 2018 року, балансом на 31 грудня 2019 року.
Так розмір збитків підприємства за 2017 рік станом на 31.12.2017 складає 17675 тис. грн, за 2018 рік станом на 31.12.2018 складає 23230 тис. грн, за 2019 рік станом на 31.12.2019 складає 29851,9 тис. грн.
Комунальне підприємство "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води, його основним видом діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Відповідно до статуту Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення, державних, кооперативних, громадських, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії, водопостачанні та водовідведенні.
Як встановлено судом, згідно пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідач зазначив, що фактично штрафні санкції нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати населенням за спожиті послуги з централізованого опалення.
Тобто можливість Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради відповідати за своїми обов'язками щодо оплати за спожитий природний газ безпосередньо залежить від рівня своєчасної та належної оплати за спожиті послуги з централізованого опалення населенням.
Із розрахунку позивача вбачається, що останнім нараховано відповідачу пеню за два періоди, з 28.11.2017 по 18.12.2017 та за період з 26.12.2017 по 27.12.2017, тобто періоди прострочення є нетривалими, тому, як наслідок, таке прострочення не могло призвести до значного порушення прав позивача та завдати йому значних збитків.
Звертаючись до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою, позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку з таким простроченням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що хоча розмір заявленої пені не є досить надмірним, але у будь-якому випадку сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, впливає на можливість вчасного та якісного постачання теплової енергії населенню та державним, кооперативним, громадським, приватним підприємствам і організаціям.
Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Зважаючи на факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, нетривалий термін прострочення оплати, скрутний фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
Доводи скаржника, що судом першої інстанцій не враховано інтереси позивача, що є обов'язковим для застосування статті 233 ГК України, суд відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України.
Як встановлено судом, позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов Договору.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/269/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий