вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2020 р. Справа№ 910/11115/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Поляк О.І.
Руденко М.А.
при секретарі Рибчич А.В.
За участю представників:
від позивача: Барабаш О.В. - адвокат
від інших учасників судового процесу: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020, повний текст якої складений 27.02.2020, про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І.
у справі № 910/11115/19 (суддя Бондаренко Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про відшкодування збитків у розмірі 157 440,00грн.
У січні 2020 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні про відкриття виконавчого провадження № 60953721 від 11.01.2020 та скасувати вказану постанову.
21.02.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про збільшення вимог скарги, в якій скаржник просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020 та скасувати вказану постанову;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. в частині неповернення наказу Господарського суду міста Києва по спарві № 910/11115/19 від 09.12.2019 стягувачу без виконання на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати його вчинити вказані дії».
Подана скарга мотивована тим, що пунктом 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», який набрав чинності 20.10.2019, встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі й щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із відповідача, а відтак, всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20.10.2019, у тому числі і ВП 60953721, де боржником є відповідач, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020, повний текст якої складений 27.02.2020, у справі № 910/11115/19 у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. відмовлено.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:
- у державного виконавця були відсутні підстави, визначені Законом України «Про виконавче провадження» для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, відповідно виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, що в повній мірі відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження»;
- положення п. 3 Розділу ІІІ. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», якими встановлено,що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами не забороняють звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі і Акціонерного товариства «Українська залізниця»;
- відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, проте Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не встановлено заборон на звернення стягнення на грошові кошти Акціонерного товариства «Українська залізниця», відтак у виконавця відсутні підстави для повернення на відповідній підставі виконавчого документу стягувачеві.
Не погоджуючись з ухвалою, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця у повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорювана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції зі скаргою, зазначивши також про помилкове тлумачення судом першої інстанції положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» щодо того, що заборона вчинення виконавчих дій не поширюється на виконання рішень про стягнення грошових коштів.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020 справа № 910/11115/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою від 17.03.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.04.2020;
- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- призначено справу № 910/11115/19 до розгляду на 22.04.2020 о 12:20;
- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
25.03.2020 від позивача у справі № 910/11115/19 ТОВ «Металургтранс» надійшов відзив № 24/03 від 24.03.2020 на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19 без змін, пославшись на те що державний виконавець при винесенні оспорюваної постанови діяв в рамках чинного законодавства України, що Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не заборонено звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі і Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
З огляду на вказані обставини, ухвалою від 13.04.2020 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19, призначене на 22.04.2020, не відбудеться, справу призначено до розгляду на 20.05.2020 о 15:20.
06.05.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі, в якому позивач просив розглядати апеляційну скаргу без участі представника позивача, у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
18.05.2020 до суду від апелянта надійшло клопотання, в якому апелянт, з посиланням на те, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин продовжено до 22.05.2020, та у зв'язку з запровадженням карантину в м. Дніпрі, просив відкласти розгляд справи на строк карантину.
Ухвалою від 20.05.2020 на часткове задоволення клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» розгляд апеляційної скарги відкладено до 17.06.2020 о 12:15.
17.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги від 16.06.2020.
Вказаний документ підписаний представником відповідача адвокатом Кострибою Т.В., а в додатках до нього зазначено про додання документів, які підтверджують повноваження представника відповідача.
Водночас документів, які підтверджують наявність у адвоката Костриби Т.В. повноважень на представництво інтересів АТ «Укрзалізниця» до письмових пояснень додано не було, що підтверджується Актом № 910/11115/19/09.1-26/234/20 від 17.06.2020.
Матеріали справи також не містіть доказів, які підтверджують наявність у адвоката Костриби Т.В. повноважень на представництво інтересів АТ «Укрзалізниця».
За таких обставин, колегія суддів не приймає до розгляду вказані письмові пояснення до апеляційної скарги від 16.06.2020.
Склад колегії суддів неодноразово змінювався.
Станом на 17.06.2020 до суду інших відзивів, клопотань та заперечень не надходило.
Відповідач та Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за наявними матеріалами апеляційного провадження.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків в сумі 157 440,00 грн., пов'язаних з розукомплектуванням під час перевезення відповідачем вагонів позивача та судових витрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/11115/19 позовні вимоги задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено збитки в сумі 157 440,00 грн., судовий збір в сумі 2 361,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 150,00 грн.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 09.12.2019 видано відповідний наказ (а.с. 197 т. 1), (далі - Наказ), який позивачем пред'явлено до виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020, винесеною державним виконавцем Відділу ДВС Коваль Л.І. (далі - Постанова), відкрите виконавче провадження з виконання Наказу (ВП № 60953721).
Звертаючись до суду зі скаргою, відповідач просить визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу ДВС Коваль Л.І. в частині винесення Постанови, яку просить скасувати, а також визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС Коваль Л.І. в частині неповернення Наказу стягувачу без виконання на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження та зобов'язати його вчинити вказану дію.
Суд першої інстанції у задоволенні скарги відмовив повністю, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату винесення Постанови).
Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1) п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження».
Виконавчий документ може бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби до прийняття його до виконання.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Наведений перелік є вичерпним.
Відповідачем не доведено наявності жодної з обставин, на підставі яких згідно з законом державний виконавець Відділу ДВС мав повернути Наказ стягувачу без прийняття до виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення державним виконавцем Відділу ДВС стягувачу виконавчого документу у справі № 910/11115/19 - Наказу без прийняття його до виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною першою статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, виконавче провадження, за умови відсутності у державного виконавця підстав для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, має бути відкритим шляхом винесення відповідної постанови.
Таким чином, при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Наказу державний виконавець Відділу ДВС діяв в порядку та в межах, встановлених спеціальним виконавчим законодавством.
Підстави для визнання вказаних дій неправомірними відсутні, що виключає і скасування прийнятої державним виконавцем Відділу ДВС спірної Постанови.
Також слід зазначити про таке.
20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі - ЗУ № 145-IX), на п. 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення якого посилається відповідач у обґрунтування скарги.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення ЗУ № 145-IX забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
На день набрання чинності ЗУ № 145-IX (20.10.2019) відповідач був включений до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а відтак, на нього поширюється дія вказаного Закону.
Апелянт вважає, що з дати набрання чинності ЗУ № 145-ІХ всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20.10.2019, в тому числі ВП 90653721, де боржником є відповідач, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню відповідним стягувачам на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів вважає вказану думку апелянта помилковою.
Так, відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Тобто, згідно з нормою п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається виконавцем, якщо має місце певна заборона, встановлення якої законом виключає можливість виконання відповідного рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що в спірному випадку встановлена пунктом 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення ЗУ № 145-IX заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, не виключає можливість виконання судового рішення у справі № 910/1115/19.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що вказаним законом не заборонено звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі і Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вказаний висновок підтверджується позицією Міністерства юстиції України, викладеною у листі № 35/20.4.2/-20 від 13.01.2020, де вказано:
«…в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №145-ІХ, законодавцем було покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений в Конституції України та в Законі України, так і необхідністю збереження об'єктів державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства - грошові кошти та товари.».
Викладене вище спростовує доводи скаржника про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - Акціонерного товариства «Українська залізниця» у виконавчому провадженні № 60953721.
За таких обставин, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.112019 у справі № 910/11115/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», не поширюється на виконання рішення у цій справі № 910/11115/19.
Крім того, слід зазначити таке.
Статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідній її частині, передбачено таке: «Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом...»
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» наголошено, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд при вирішенні спору виходить із принципу, що держава несе відповідальність за невиконання судового рішення; що державна виконавча служба несе відповідальність за виконання виконавчого провадження, яке порушила; що виконавче провадження становить невід'ємну частину судового розгляду.
За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/11115/19, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу ДВС Коваль Л.І. в частині винесення Постанови, скасування вказаної Постанови, визнання неправомірної бездіяльності державного виконавця Відділу ДВС Коваль Л.І. в частині неповернення Наказу стягувачу без виконання на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження та зобов'язання його вчинити вказану дію.
Стаття 339 ГПК України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами статті 343 ГПК України:
- за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1);
- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3).
Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19 про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. залишається без змін, оскільки правові підстави для скасування відсутні, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишається без задоволення як безпідставна.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Керуючись ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/11115/19 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11115/19.
Повний текст постанови складено: 18.06.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.І. Поляк
М.А. Руденко