вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2020 р. Справа№ 910/1731/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 06.04.2020
у справі №910/1731/20 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХОЛДІНГ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД"
про стягнення 434 936,69 грн.,
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2020 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи - повернуто заявнику.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1731/20 та постановити нову ухвалу, якою прийняти зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХОЛДІНГ" про визнання договору недійсним.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що ухвала про відкриття провадження по справі від 24.02.2020 отримана відповідачем під час ознайомлення з матеріалами справи, тобто 12.03.2020, а тому обчислення процесуальних строків почалося саме 12.03.2020, у зв'язку з чим скаржник зазначає, що відзив на позовну заяву та зустрічний позов до позивача були направлені до суду 27.03.2020, а відтак процесуальний строк порушений не був.
Апеляційну скаргу мотивовано також тим, що господарським судом міста Києва було обмежено право на ефективний засіб юридичного захисту та право на справедливий суд. Таке порушення прямо випливає з ухвали, якою суд повернув відповідачу його зустрічну позовну заяву враховуючи той факт, що відповідачем було додержано всі процесуальні строки та надано суду підтвердження підстав для поновлення пропущеного строку на направлення відзиву та зустрічного позову.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1731/20. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
01.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги участю сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі № 910/1731/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1,5,6,8,9,12,18,31,32,33,34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/1731/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХОЛДІНГ" до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" про стягнення 434 936,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1731/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До Господарського суду міста Києва 27.03.2020 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХОЛДІНГ" про визнання недійсним договору.
Повертаючи зустрічну позовну заяву у справі № 910/1731/20, суд першої інстанції керувався тим, що зустрічна позовна заява подана відповідачем до суду (27.03.2020) із пропуском встановленого судом процесуального строку (12.03.2020).
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Права та обов'язки учасників справи визначені у ст. 42 ГПК України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 24.02.2020 у справі № 910/1731/20 судом першої інстанції було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/1731/20 була направлена на адресу місцезнаходження заявника 25.02.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення № 0103053859139, яким була надіслана ухвала суду від 24.02.2020 у справі № 910/1731/20, не було отримане заявником у зв'язку із закінченням строку зберігання, про що працівником поштового зв'язку 26.02.2020 проставлено відмітку, про що свідчить штамп відділення зв'язку.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
При цьому за вимогами частин 1 - 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
Разом з тим, в аспекті зазначеного слід звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
При вирішенні питання про повернення зустрічної позовної заяви з підстав пропущення строку її подання, суд першої інстанції мав право з власної ініціативи продовжити вказаний строк на підставі приписів ч. 2 ст. 119 ГПК України.
Судова колегія звертає увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Порушення розумних строків тривалості судового провадження може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічні висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 922/1070/18.
Таким чином, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було обмежено право на ефективний засіб юридичного захисту та право на справедливий суд, оскільки, на думку скаржника, обчислення процесуальних строків почалося 12.03.2020 (з моменту ознайомлення з матеріалами справи), та відповідно спливав 27.03.2020, колегією суддів відхиляються як безпідставні.
Відповідно частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог, зокрема, частини першої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Враховуючи викладене в сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо повернення заявнику зустрічної позовної заяви у справі №910/1731/20.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1731/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1731/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМЕД" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/1731/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/1731/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала