вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2020 р. Справа № 920/1255/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Поляк О.І.
Руденко М.А.
представники сторін не викликались,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Сумської області від 18.02.2020 р. (повний текст складено 21.02.2020 р.)
у справі № 920/1255/19 (суддя - Яковенко В.В.)
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Буринь-Теплосервіс"
про стягнення 1 866,84 грн., -
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до комунального підприємства "Буринь-Теплосервіс" про стягнення 1 866,84 грн., з яких: 1 637,42 грн. пені, 110,05 грн. 3 % річних, 119,37 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого природного газу за договором купівлі-продажу № 3413/15-ТЕ-29 від 31.12.2014 р., та застосування до нього, як до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідальності, передбаченої законом та договором.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.02.2020 р. у справі № 920/1255/19 позов задоволено частково: стягнуто з комунального підприємства "Буринь-Теплосервіс" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1,89 грн. 3 % річних, 14,24 грн. інфляційних втрат, 16,52 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що частина заборгованості з оплати природного газу за договором купівлі-продажу № 3413/15-ТЕ-29 від 31.12.2014 р. погашена відповідачем до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а отже, в силу вказаного Закону, позивач позбавлений права на стягнення з відповідача нарахованих на цю суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення. Проте інша частина боргу, у розмірі 251,65 грн., оплачена відповідачем після набрання чинності вказаного Закону, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Умотивовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказував, що можливість автоматичного списання заборгованості боржника зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних в порядку Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" відбувається лише у разі внесення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Утім, матеріали справи не містять доказів включення відповідача до наведеного реєстру підприємств та оплати відповідачем всієї суми заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу до набрання чинності Законом, тож застосування судом першої інстанції норм частини 3 статті 7 Закону до правовідносин між позивачем та відповідачем про стягнення з боржника штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат є неправомірним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., ОСОБА_1, відкрито апеляційне провадження.
24.04.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 р., на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 у відставку, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Руденко М.А.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Буринь-Теплосервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3413/15-ТЕ-29 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, а покупець - прийняти газ та оплатити його вартість у визначені договором строки.
Природний газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами, шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, останній зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
На виконання умов договору з січня 2015 року по грудень 2015 року продавець передав за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 3 924,98 грн., 28.02.2015 р. на суму 3 927,60 грн., 31.03.2015 р. на суму 3 240,27 грн., 30.04.215 р. на суму 3 428,47 грн., 31.10.2015 р. на суму 5 808,94 грн., 30.11.2015 р. на суму 8 830,20 грн., 31.12.2015 р. на суму 10 372,25 грн., а покупець прийняв природний газ загальною вартістю 39 532,71 грн., який оплачений відповідачем повністю, а саме: поставлений природний газ у лютому 2015 року оплачений 15.04.2015 р. на суму 3 240,28 грн., у березні 2015 року - 22.06.2015 р. на суму 5 971,64 грн., у квітні 2015 року - 16.11.2015 р. на суму 5 806,33 грн., у жовтні 2015 року - 05.01.2016 р. на суму 8 830,20 грн., у листопаді 2015 року - 01.04.2016 р. на суму 10 372,25 грн., у грудні 2015 року - 03.10.2017 р. на суму 80 761,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 174 від 15.04.2015 р., № 261 від 22.06.2015 р., № 514 від 16.11.2015 р., № 2 від 05.01.2016 р., № 134 від 01.04.2016 р., № 88 від 03.10.2017 р. та банківською випискою по рахунку позивача.
Предметом спору у даній справі є право позивача на застосування до відповідача встановленої договором та Законом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виконано обов'язок з поставки товару на загальну суму 39 532,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Враховуючи умови договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за отриманий природний газ по актам приймання-передачі природного газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору), проте оплату відповідачем здійснено з порушенням встановленого пунктом 6.1 договору строку, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою по рахунку позивача.
За порушення строків оплати за отриманий покупцем газ, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 110,05 грн. 3 % річних, 119,37 грн. інфляційних втрат за загальний період нарахування з 17.03.2015 р. до 02.10.2017 р., а також 1 637,42 грн. пені з 17.03.2015 р. по 14.07.2016 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статтей 1, 2 вказаного Закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Поряд з цим частиною 3 статті 7 Закон передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, даною нормою законодавець передбачив можливість звільнення божника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому, зі змісту ст. ст. 4, 5, 6 Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідні висновки щодо застосування ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, викладені Верховним Судом у постановах № 904/10745/16 від 29.01.2018 р., № 927/1152/16 від 07.02.2018 р., № 911/1719/13 від 13.02.2018 р., № 908/3211/16 від 14.02.2018 р., № 922/4355/14 від 22.02.2018 р., № 911/3914/14 від 28.02.2018 р., № 15/5005/153/2012 від 11.04.2018 р., № 904/2960/18 від 26.02.2019 р.
Нормами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, позивач в силу прямої вказівки Закону, позбавлений права на стягнення нарахованої пені, інфляційних втрат та 3 % річних, якщо станом 30.11.2016 р. (день набрання чинності Закону) відсутня заборгованість теплопостачальної організації за основним грошовим зобов'язанням.
Оскільки частина заборгованості за спожитий природний газ на суму 39 281,06 грн. була погашена відповідачем до набрання чинності Закону, то відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % відсотків річних, які нараховані на вказану суму, адже відповідач спеціальним Законом звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання.
Водночас, оплачений покупцем 28.02.2017 р. та 03.10.2017 р. залишок боргу в сумі 251,65 грн., тобто з порушенням строків оплати, є підставою для застосування до відповідача, до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання саме на цю суму грошових коштів.
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані 1,89 грн. 3 % річних, 14,24 грн. інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2015 року, яка не була погашена до 30.11.2016 р. в розмірі 251,65 грн., є такими, що ґрунтуються нормах законодавства України, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги в цій частині.
Слід також зазначити, що заява відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог не підлягає задоволенню, оскільки сторонами у договорі було збільшено строк позовної давності до 5 років, і строк позовної давності на ці вимоги не сплив.
Таким чином, господарський суд першої інстанції на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вірно вирішив господарський спір, прийняв законне рішення, а отже підстави для його скасування відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 18.02.2020 р. у справі № 920/1255/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.02.2020 р. у справі № 920/1255/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 920/1255/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.06.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді О.І. Поляк
М.А. Руденко