вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2020 р. Справа№ 911/1888/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.
представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.06.2020
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області
від 04.07.2019
у справі № 911/1888/18 (суддя Чонгова С.І.)
за позовом 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад»,
2. ОСОБА_3
3. Державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салати Сергія Івановича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4
про визнання недійсним рішення загальних зборів; визнання недійсним статуту та скасування державної реєстрації змін до установчих документів
Короткий зміст позовних вимог
Позивачі звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" та до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салати Сергія Івановича та просять суд:
1. Визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" від 13.05.2015, яке оформлене протоколом №1;
2. Визнати недійсним з моменту реєстрації статут Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" у редакції, затвердженої рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за №13561050002002138;
3. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), проведену державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за №13561050002002138.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням положень законодавства під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також прав та законних інтересів позивачів, як учасників господарського товариства.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі №911/1888/18 у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що порушень законодавства під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також прав та законних інтересів позивачів, як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», не було. В частині недодержання строків для відкликання заяви учасника про вихід із товариства суд першої інстанції за заявою відповідача 2 застосував позовну давність та на цій підставі відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог.
Позовні вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів суд першої інстанції визнав похідними від попередніх позовних вимог, на підставі чого відмовив у їх задоволенні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі №911/1888/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та покласти судові витрати по сплаті судового збору солідарно на відповідачів у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, та процесуального права, а саме приписів ст. 86 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_5, судді: Зубець Л.П., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1888/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_5, судді: Зубець Л.П., Сітайло Л.Г. та призначено справу до розгляду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019, у зв'язку з перебуванням суддів Зубець Л.П. та Сітайло Л.Г. у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_5, суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 справу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, враховуючи рішення Вищої ради правосуддя від 12.12.2019 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу № 911/1888/18 передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/1888/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., призначено справу до розгляду на 28.01.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 18.02.2020.
Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 10.02.2020 на лікарняному, розгляд справи 18.02.2020 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, розгляд справи призначено на 03.03.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/1888/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 прийнято справу № 911/1888/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 відкладено розгляд справи на 31.03.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/1888/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 прийнято справу №911/1888/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., повідомлено учасників справи, що, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID - 19" (із змінами) та встановлений карантинний режим, судове засідання, призначене на 31.03.2020, не відбудеться.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 02.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 клопотання ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача у справі - Державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салату Сергія Івановича на Васильківську районну державну адміністрацію Київської області залишено без розгляду, у справі № 911/1888/18 оголошено перерву до 09.06.2020.
Позиції учасників справи
Представник ОСОБА_1 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі №911/1888/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та покласти судові витрати по сплаті судового збору солідарно на відповідачів у справі.
ОСОБА_2 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі №911/1888/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та покласти судові витрати по сплаті судового збору солідарно на відповідачів у справі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі №911/1888/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та покласти судові витрати по сплаті судового збору солідарно на відповідачів у справі.
Представник ОСОБА_3 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, у поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі №911/1888/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та покласти судові витрати по сплаті судового збору солідарно на відповідачів у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» є господарським товариством зі статутним капіталом поділеним на частки станом на день проведення спірних зборів 13.05.2015 між учасниками: ОСОБА_1 - 33,3%; ОСОБА_2 - 33,3%; ОСОБА_4 - 33,3%.
ОСОБА_2 вирішив вийти зі складу учасників (засновників) Товариства та передати (уступити) свою частку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в рівних частках кожному.
12.05.2015 учасником ТОВ АПП «Сад» ОСОБА_2 було зроблено заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Мурзак С.О. та зареєстровано в реєстрі за № 443, про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Сад» (надалі - Товариства) і передачу (уступку) належної йому частки в статутному капіталі Товариства, що становить 33,3 (тридцять три цілих три десятих) % статутного капіталу, що становить 130,00 (сто тридцять) гривень, на користь учасників (засновників) Товариства: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в рівних частках кожному.
13.05.2015 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» за участю всіх учасників товариства, а саме ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 та запрошених ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з порядком денним: розгляд заяви про вступ до складу ТОВ АПП «САД» ОСОБА_3 ; розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення його від обов'язків директора ТОВ АПП «САД»; про призначення нового директора; розгляд заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ АПП «Сад»; про перерозподіл часток капіталу статутного фонду ТОВ АПП «Сад»; затвердження нової редакції статуту ТОВ АПП «Сад».
Відповідно до протоколу №1 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» були прийняті рішення про введення до складу учасників ТОВ АПП «Сад» ОСОБА_3 ; звільнення ОСОБА_1 від обов'язків директора Товариства за власним бажанням; призначення з 15 травня 2015 року директором ТОВ АПП «Сад» громадянки України ОСОБА_6 та подання нею відповідних документів до державної реєстраційної служби України; задоволення заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ АПП «Сад»; затвердження нової редакції Статуту ТОВ АПП «Сад».
Позивачі зазначають, що рішення зборів є недійсними, оскільки були порушені положення п. 8.5.7 Статуту, відповідно до яких директор не може буди одночасно головою загальних зборів учасників.
Також позивачі підставою недійсності рішення зборів зазначають відсутність у загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» повноважень щодо перерозподілу частки ОСОБА_2 .
Позивачами зазначено, що на день прийняття рішення щодо перерозподілу часток, учасники ОСОБА_1 не набули права на частку ОСОБА_2 , а отже не мали права передавати її будь-якій іншій особі, а саме у даному випадку ОСОБА_3 .
Пунктом 8.4.4 Статуту (у редакції на день проведення спірних зборів) учасник, що виявив бажання вийти з Товариства, зобов'язаний попередити про це інших Учасників не пізніше як за 3 місяці до свого виходу з Товариства. Учасник має право відкликати свою заяву про вихід з Товариства не пізніше як за один місяць до заявленого, виходу з Товариства.
Тобто, заява про вихід учасника з товариства має бути розглянута не раніше ніж через місяць після її подачі до Товариства.
Таким чином, на думку позивачів, Товариством порушено право ОСОБА_2 щодо передбаченого порядку виходу з Товариства.
Крім того, відповідно до висновків проведеної за клопотанням позивачів почеркознавчої експертизи від 03.05.2019 №25405-28407/18-32, підписи від імені ОСОБА_1 у рядку «Голова зборів_» на аркуші паперу, яким скріплено прошивання Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», зареєстрованого 27.05.2015 та у рядку «Голова зборів_», на аркуші паперу, яким скріплено прошивання протоколу №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» від 13.05.2015 з печаткою товариства - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
З урахуванням наведених обставин, позивачі звернулися до суду з даним позовом у зв'язку із порушенням, на їхню думку, положень законодавства під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також їхніх прав та законних інтересів, як учасників господарського товариства.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право учасника товариства вийти з товариства в установленому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Вказаною правовою нормою встановлено строк повідомлення учасником товариства про свій вихід з товариства, проте не встановлені строки розгляду такої заяви товариством.
Пунктом 8.4.4 Статуту (у редакції на день проведення спірних зборів) учасник, що виявив бажання вийти з Товариства, зобов'язаний попередити про це інших Учасників не пізніше як за 3 місяці до свого виходу з Товариства. Учасник має право відкликати свою заяву про вихід з Товариства не пізніше як за один місяць до заявленого, виходу з Товариства.
Тобто, заява про вихід учасника з товариства має бути розглянута не раніше ніж через місяць після її подачі до товариства.
Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Пунктом 7.3 (10) Статуту передбачено, що учасники товариства мають право відчужувати свою частку (її частину) Статутного капіталу Товариству, іншому учаснику Товариства або третім особам.
Згідно з п. 8.4.4 Статуту, учасник має право продати чи іншим чином відступити свою частку (й частину) у Статутному капіталі Товариства. Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі, частки (її частини) Учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та інших умовах, на яких частка (її частина) пропонується на продаж третім особам. Якщо Учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір Учасника продати частку (її частину), частка (її частина) Учасника може бути відчужена третій особі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 147 ЦК України (в редакції на день проведення спірних зборів) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що права позивача - ОСОБА_1 як учасника Товариства, не можна вважати порушеними, оскільки саме він при проведенні спірних зборів, як голова зборів, є відповідальною особою за ведення протоколу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі № 909/1294/15 містяться висновки щодо застосування норм права, згідно з якими відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства», є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім'я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дотримується позиції, що заява про перехід чи передачу частки учасника іншій особі не є достатньою підставою для проведення державної реєстрації змін до статуту. Адже в разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства.
При цьому колегія суддів зазначає, що перерозподіл часток статутного капіталу Товариства, який було здійснено на підставі оскаржуваних установчих документів, суперечить змісту заяви №442 від 12.05.2015, відповідно до якої ОСОБА_2 заявив загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" про те, що належна йому частка у статутному капіталі Товариства підлягає передачі (уступці) на користь учасників (засновників) Товариства: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в рівних частках кожному. Вказаною заявою не передбачено передачі належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_3 .
У матеріалах справи відсутні докази укладення правочинів щодо відступленої ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з ОСОБА_3 , а також заяви ОСОБА_1 та/або ОСОБА_4 про передачу (відступлення) належних їм часток у статутному капіталі ОСОБА_3 , а на документі, на підставі якого були внесені зміни до установчих документів, підпис виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, що встановлено висновком експертів від 03.05.2019 №25405ч28407/18-32, який міститься у матеріалах справи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що до статуту ТОВ можуть бути внесені лише ті зміни, питання про внесення яких було предметом обговорення та вирішувалося на загальних зборах учасників ТОВ.
Зазначена позиція була відображена Касаційним господарським судом Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі №924/156/18. Справа розглядалася за позовом учасниці ТОВ, яка просила, серед іншого, визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ про затвердження статуту в новій редакції та визнати недійсними окремі пункти статуту, питання про зміну яких не було предметом окремого обговорення та не вирішувалося на загальних зборах учасників ТОВ.
Отже, оформлення протоколом голосування рішення, питання про прийняття якого, не було предметом окремого обговорення та не вирішувалося на загальних зборах учасників є порушенням прав учасників Товариства, а саме ОСОБА_2 .
При цьому положення статуту Товариства, згідно з якими безпідставно перерозподілено розмір часток учасників Товариства у Статутному капіталі у редакції, затвердженої рішенням загальних зборів учасників Товариства від 13.05.2015 (протокол №1), безпосередньо порушують права позивачів.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, наведених позицій Верховного Суду, оскаржувані положення установчих документів, що стосуються перерозподілу часток статутного капіталу на користь ОСОБА_3 , не відповідають вимогам законодавства, не можуть бути усунені та порушують права позивачів, а тому підлягають визнанню недійсними з моменту реєстрації відповідних змін до установчих документів.
Застосовуючи до позовних вимог ОСОБА_2 позовну давність, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що позивач - ОСОБА_2 не довів, що він був позбавлений можливості ознайомлення з протоколом спірних зборів, у зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 12.06.2019 по справі № 904/3025/18.
Крім того, згідно з висновками про правильне застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року по справі №911/1555/17, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Відтак перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Крім того для застосування позовної давності необхідним є встановлення не лише моменту порушення права позивача, а й дня, коли він довідався або міг довідатися про порушення зазначеного права.
Натомість, суд першої інстанції, застосувавши наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 , не вказав у оскаржуваному судовому рішенні, що його позовні вимоги визнано судом обґрунтованими, а право - порушеним, та не встановив дня, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права.
При цьому колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не спростовуються доводи позивачів про те, що після проведення загальних зборів учасників Товариства від 13.05.2015, до 28.11.1016 - дати проведення зборів учасників Товариства у зв'язку із необхідністю призначити іншого директора Товариства, коли, за твердженням позивачів, вони й змогли довідатися про порушення своїх прав як учасників Товариства, інші збори Товариства не проводилися.
Разом із тим, відповідачем 2 - ОСОБА_3 , не доведено, що інформацію про порушення своїх прав як учасників Товариства позивачі могли отримати раніше, а твердження, що позивачі могли довідатися про порушення своїх прав з 13.05.2015 - дня проведення загальних зборів учасників товариства, є безпідставними.
Згідно з позицією Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 18.12.2018 у справі №911/544/16, під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що документи, які надавалися 27.05.2015 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" державному реєстратору для проведення реєстрації дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" безпосередньо були подані не позивачем - ОСОБА_2 , а керівником Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" - Драпей В.В., про що свідчать матеріали реєстраційної справи юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", а відповідно до висновків почеркознавчої експертизи від 03.05.2019 №25405-28407/18-32, підписи від імені ОСОБА_1 у рядку «Голова зборів_» на аркуші паперу, яким скріплено прошивання Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», зареєстрованого 27.05.2015 та у рядку «Голова зборів_», на аркуші паперу, яким скріплено прошивання протоколу №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» від 13.05.2015 з печаткою товариства - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Таким чином, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 - позивачі у даній справі, не знали і не могли довідатись про порушення своїх прав або про особу, яка їх порушила, ані з 13.05.2015 - дня проведення загальних зборів учасників Товариства, як стверджує відповідач 2 у своїй заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, ані з 27.05.2015 - дня реєстрації змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства, оскільки фактично на державну реєстрацію були подані документи, зміст яких не відповідає тим рішенням, які були прийняті на загальних зборах учасників Товариства від 13.05.2015, оформлених протоколом №1.
Колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, згідно з якою до обов'язків учасника господарського товариства не віднесено зобов'язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або ЄДР, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 914/758/17.
При цьому доказів скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" до 28.11.2016, для встановлення більш раннього терміну, коли ОСОБА_2 міг дізнатися про порушення своїх прав, матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не міг дізнатися про порушення свого права як учасника господарського товариства до 28.11.1016 - дати проведення загальних зборів учасників Товариства у зв'язку із необхідністю призначити іншого директора Товариства, оформлених протоколом №2.
Згідно з матеріалами справи позовна заява була подана до Господарського суду Київської області 27.08.2018, тобто у строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тому застосування судом першої інстанції до позовних вимог ОСОБА_2 наслідків спливу позовної давності колегія суддів вважає безпідставним.
Стосовно вимог про скасування державної реєстрації змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), проведеної державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за №13561050002002138, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи встановлено, що при залученні судом першої інстанції до участі у справі як відповідача державного реєстратора, який здійснював державну реєстрацію змін до установчих документів (нову редакцію статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", було помилково вказано про те, що Салата Сергій Іванович є державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області.
При цьому в ухвалі суду першої інстанції, якою вказана особа була залучена до участі у справі в якості співвідповідача вказано найменування, місцезнаходження, поштовий індекс та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України саме Васильківської районної державної адміністрації Київської області.
Натомість, як вбачається із матеріалів реєстраційної справи юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", що наявна у матеріалах справи № 911/1888/18, Салата Сергій Іванович на момент здійснення державної реєстрації змін до установчих документів (нової редакції статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад" був працівником Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Таким чином, під час підготовки справи до розгляду в суді першої інстанції було невірно визначено співвідповідача - державного реєстратора, тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), до державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салати Сергія Івановича фактично є позовними вимогами до неналежного відповідача у справі.
При цьому колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 17 квітня 2018 року при розгляді справи №523/9076/16-ц, у якій вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у позові до державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салати Сергія Івановича про скасування державної реєстрації змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Сад", затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), проведеної 27.05.2015 за №13561050002002138, з мотивів того, що він є неналежним відповідачем у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі № 911/1888/18 задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі № 911/1888/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:
- визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» від 13.05.2015, яке оформлене протоколом №1, та
- визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 27.05.2015 за №13561050002002138, - скасувати.
3.Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у відповідній частині задовольнити.
4.Визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» від 13.05.2015, яке оформлене протоколом №1.
5.Визнати недійсним з моменту реєстрації статут Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 27.05.2015 за №13561050002002138.
6.В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 у справі № 911/1888/18 залишити без змін, з мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» (08635, Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул Колгоспна, буд. 10, ідентифікаційний код - 30610048) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, та 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
8.Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, та 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
9.Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.
10.Матеріали справи № 911/1888/18 повернути до Господарського суду Київської області.
11.Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повне судове рішення складене 17.06.2020
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк