79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" червня 2020 р. Справа №914/1032/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Кишенюк Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - Орел С.С.-адвокат
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” № 14/4-1874-20 від 19.03.2020
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 (колегія суддів Галамай О.3., Король М.Р., Матвіїв Р.І., повний текст складено 24.02.2020, м. Львів)
у справі №914/1032/19
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград
про стягнення 1 456 782, 99 грн
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Бориславтеплоенерго” про стягнення 1 456 782, 99 грн, у тому числі: 807, 99 основного боргу, 418 929, 68 грн пені, 241 496, 26 грн 3% річних та 795 549, 06 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №5144/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016 позивач поставив відповідачу упродовж листопада 2016 року - лютого 2017 року природний газ на загальну суму 61 037 461, 86 грн. За умовами договору (п.6.1) відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за переданий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставку газу. Позивач ствердив, що відповідач оплачував газ з порушенням встановлених строків та неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 807, 99 грн. За прострочення оплати газу позивач просив стягнути з відповідача 418 929, 68 грн пені на підставі п. 8.2 договору, яким передбачено сплату покупцем пені за порушення строків оплати газу в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та на підставі ст. 625 ЦК України - 241 496, 26 грн 3% річних та 795 549, 06 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 у справі №914/1032/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з КП “Червоноградтеплокомуненерго” на користь АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 671 923,84 грн., з яких: 807,99 грн основної заборгованості, 418 929,68 грн пені, 67 072,72 грн 3% річних, 185 113,45 грн інфляційних втрат та 10 078, 86 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Враховуючи викладене, ні пеня, ні 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, погашену спільними протокольними рішеннями не нараховується. З матеріалів справи вбачається та не заперечується обома сторонами, що розрахунки за поставлений газ здійснювались частково за рахунок субвенцій з державного бюджету та частково власними коштами відповідача.
АТ “НАК “Нафтогаз України” подано апеляційну скаргу № 14/4-1874-20 від 19.03.2020, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 174 423,54 грн 3% річних та 610435,61 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення у цій частині прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, судом визнано встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що умовами договору постачання природного газу №5144/1617-ТЕ0-21 від 30.09.2016 сторони погодили , що укладання спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Посилання суду на укладення ряду спільних протокольних рішень як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов'язковості виконання договірних зобов'язань. Матеріали справи підтверджують факт порушення з боку відповідача умов договору в частині своєчасного розрахунку за отриманий газ.
На думку скаржника, оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст..627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватись сторони.
Скаржник вважає, що висновки суду про те, що наслідком укладення СПР у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків - не відповідає дійсності, не підтверджується обставинами справи та не узгоджується із положеннями норм законодавства та умов договору.
КП “Червоноградтеплокомуненерго” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, обставини, зазначені скаржником в апеляційній скарзі заперечує у повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначає, що обставини, на які посилається підприємство, підтверджено відповідними доказами, які були надані для оцінки судом першої інстанції та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження в даній справі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв'язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судовою колегією призначено розгляд справи в судовому засіданні поза межами процесуального строку, визначеного ст.273 ГПК України на 09.06.2020.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне:
як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2016 ПАТ “НАК Нафтогаз України” (постачальник) та КП “Бориславтеплоенерго” (споживач) уклали договір №5144/1617-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що продавець передає покупцеві у період з 01.10. 2016 по 31.03.2017 газ обсягом до 27 000 тис. куб. м.
Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 930, 40 грн (з ПДВ).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 12.1 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року природний газ на загальну суму 61 037 461, 86 грн, що підтверджено актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 12 909 739, 50 грн; від 31.12.2016 на суму 14 636 606, 75 грн; від 31.01.2017 на суму 19 424 865, 08 грн; від 28.02.2017 на суму 14 066 250, 53 грн.
Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював розрахунки за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.
Розрахунок за газ, отриманий у листопаді 2016 року в сумі 5 253 654, 61 грн здійснено згідно з постановою КМУ № 20, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 25.01.2017.
Розрахунок за газ, отриманий у грудні 2016 року в сумі 8 543 704, 48 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 27.02.2017.
Розрахунок за газ, отриманий у січні 2017 року в сумі 10 020 640, 50 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 26.06.2017.
Розрахунок за газ, отриманий у лютому 2017 року в сумі 12 231 100 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта - власними коштами. Останній платіж власними коштами проведено 25.10.2017.
Неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 809, 99 грн.
Вказані обставини не заперечувались сторонами у справі.
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ (до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) позивачем заявлено до стягнення 807, 99 основного боргу, 418 929, 68 грн пені, 241 496, 26 грн 3% річних та 795 549, 06 грн інфляційних втрат.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №5144/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016 позивач поставив відповідачу в період з листопада 2016 року по лютий 2017 року природний газ на загальну суму, зазначену в актах - 61 037 461, 86 грн. За умовами договору (п.6.1) відповідач мав повністю оплатити отриманий в кожному місяці газ до 25-го числа (включно) наступного місяця, проте, остаточні розрахунки за кожен місяць були проведені відповідачем з порушенням встановлених строків.
Позивачем заявлено до стягнення 807, 99 грн основної заборгованості.
Матеріалами справи, зокрема, підписаними обома сторонами актами приймання-передачі та банківськими виписками про рух коштів позивача підтверджується, а відповідачем не заперечувався факт наявної заборгованості в сумі 807, 99 грн.
Тому такі вимоги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення строків оплати газу договором (п. 8.2) передбачено сплату пені у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивачем також заявлені до стягнення 418 929,68 грн пені, 241 496,26 грн 3% річних та 795 549,06 грн інфляційних втрат.
Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Наведеним спростовується посилання позивача на умови договору, у п. 6.1 якого зазначено, зокрема, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
Отже, для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 8.2 договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.
Враховуючи викладене, ні пеня, ні 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, погашену спільними протокольними рішеннями, не нараховується.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 906/985/18.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується обома сторонами, що розрахунки за поставлений газ здійснювались частково за рахунок субвенцій з державного бюджету та частково власними коштами.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних, правомірно прийшов до висновку, що стягненню підлягають з відповідача на користь позивача 807,99грн основної заборгованості, 418 929,68грн пені, 67 072,72грн. 3% річних та 185 113,45грн інфляційних втрат.
Колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, що оскільки відповідач не просив зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, однак у відзиві на позов зазначав про важкий фінансово-економічний стан підприємства, відхиляються як недоведені такі посилання відповідача, оскільки на підтвердження доводів останнім надано постанови про арешт коштів боржника за 2015 рік та 09.11.2016, в той час, як жодних доказів, що такі арешти дійсні і до 2020 року в матеріалах справи відсутні. Інших доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище відповідача станом на 2020 рік матеріали справи не містять.
Отже, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 у справі №914/1032/19 без змін.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Судовий збір за перегляд рішення у даній справі в апеляційному порядку покладається на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 у справі №914/1032/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” № 14/4-1874-20 від 19.03.2020без задоволення.
2.Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 18.06.2020.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.