79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" червня 2020 р. Справа №926/2624/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Федорів Н.В.
розглянув без виклику сторін у спрощеному провадженні апеляційну скаргу Національного природного парку “Вижницький”
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2019 (повний текст рішення складено 17.12.2019, суддя Швець М.В.)
у справі № 926/2624/19
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ
до Національного природного парку “Вижницький”, смт. Берегомет Вижницький район Чернівецька область
про відшкодування шкоди в сумі 152748 грн., завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду.
29.10.2018 до Господарського суду Чернівецької області звернулася Державна екологічна інспекція (надалі - ДЕІ) Карпатського округу із позовною заявою про стягнення з Національного природного парку (надалі - НПП) «Вижницький» 152748 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу з розподілом вказаної суми по спеціальних фондах державного бюджету (30%), Чернівецького обласного бюджету (20%) та місцевого бюджету смт. Берегомет (50%).
Позовні вимоги мотивовано тим, що ДЕІ Карпатського округу в ході позапланової перевірки на предмет дотримання НПП «Вижницький» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановила низку порушень, які зафіксовано в акті № 75/03, а саме, незаконну рубку 15 сироростучих дерев та 1 сухостійного дерева на території Солонецького ПНДВ НПП «Вижницький» у кварталі 28 виділ 19 (заповідна зона), скоєну невстановленими особами у період 2018-2019 років.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2019 позов у даній справі задоволено.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт незабезпечення відповідачем як постійним лісокористувачем охорони та захисту лісу на підвідомчій йому території земель лісового фонду, внаслідок чого невстановленими особами було здійснено незаконну рубку дерев.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку пославшись на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи дійшов висновків, що не відповідають встановленим обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:
1) суд першої інстанції прийняв рішення без залучення до участі у справі Вижницької об'єднаної територіальної громади та розпорядників коштів обласного та державного бюджету, на користь яких стягнуто кошти. Крім того, звертаючись із позовом у даній справі, позивач не обґрунтував свого права пред'являти позов в інтересах держави та органів місцевого самоврядування;
2) під час здійснення позапланової перевірки працівниками державної екологічної служби не було встановлено причетність працівників відповідача до скоєння незаконної порубки. При цьому, статтею 1166 ЦК України визначено що саме особа, яка своїми неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдала майнову шкоду особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи чи майну фізичної або юридичної особи, відшкодовує її у повному обсязі. Згідно ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність несуть особи, винні у незаконному вирубуванні, та пошкодженні дерев та чагарників, засміченні лісів побутовими та промисловими відходами та інші порушення лісового законодавства. Таким чином, на думку відповідача, за відсутності доказів у причетності до скоєння службовою особою парку незаконної порубки у НПП «Вижницький», відсутні підстави для звернення до нього з позовом про відшкодування даної шкоди;
3) позивачем не надано жодного підтвердження неналежного здійснення відповідачем охорони лісових насаджень. Більше того, з огляду на те, що незаконна порубка лісу є кримінальним злочином, відповідальність за який передбачена ст. 246 КК України, на думку відповідача, відповідальними особами, які не забезпечили запобігання відповідного злочину, є працівники патрульної поліції;
4) оскаржуване судове рішення спрямоване на перекладання майнової відповідальності з осіб що скоїли незаконну порубку на постійних лісокористувачів та призводить до нівелювання принципу невідворотності покарання за незаконну порубку, має наслідком покриття збитків державі державними ж коштами, веде до відчуття вседозволеності та безкарності у осіб, що скоїли злочин і є підставою для подальшої їх злочинної діяльності;
5) суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального права, залишивши поза увагою те, що статтею 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що кошти, одержані національними природними парками, є їх власними коштами та не підлягають вилученню.
ДЕІ Карпатського округу подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначила наступне:
1) стосовно покликань скаржника на те, що позивач не є розпорядником коштів та не надав підтвердження на право дій в інтересах органу місцевого самоврядування та в інтересах держави при стягненні коштів до бюджетів різних рівнів, то такі є безпідставними та необґрунтованими виходячи з положень ст. 20-2 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» та пункту 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 №258;
2) стосовно тверджень скаржника про непричетність службових осіб парку до скоєння незаконної порубки у НПП “Вижницький” та відсутність доказів неналежного здійснення відповідачем охорони лісових насаджень, то в акті перевірки встановлено факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, що призвело до незаконної рубки дерев на підвідомчій йому території, що є самостійним порушенням згідно статті 19 Лісового кодексу України, ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Положення про Національний природний парк «Вижницький»;
3) щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції статті 47 Закону України «Про природно - заповідний фонд України», то такі також не обґрунтовані, оскільки порядок зарахування та розподілення грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначений Бюджетним кодексом України, який передбачає, до бюджетів якого рівня та в якому відсотковому співвідношенні повинні зараховуватись грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
29.05.2020 до суду надійшла заява НПП "Вижницький" про відвід колегії суддів у даній справі, мотивована тим, що вказана колегія суддів раніше вже розглядала аналогічні справи за позовом Державної екологічної інспекції до НПП "Вижницький", із рішеннями яких сторона не згодна.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 матеріали справи було передано на автоматизований розподіл для визначення складу суду для розгляду вказаної заяви.
Ухвалою суду від 04.06.2020 (головуючий суддя Данко Л.С., судді Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.) у задоволенні заяви про відвід було відмовлено на підставі ч.4 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Через запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ухвалою суду від 14.05.2020 розгляд справи було призначено на 11.06.2020 (із врахуванням строку встановлення цього карантину до 22 травня 2020 року). Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 тривалість карантину було продовжено до 22 червня 2020 року.
В судове засідання 11.06.2020 сторони не з'явилися.
З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі по суті, колегія суддів вважає, що її розгляд можливо здійснити без представників сторін. При цьому, колегія суддів враховує наступне:
1) ухвалою суду від 14.05.2020 явка сторін була визнана необов'язковою;
2) до суду не надходило клопотань про відкладення судового засідання, призначеного на 11.06.2020 чи про проведення засідання у даній справі в режимі відеоконференції;
3) матеріали, які були подані до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, суд вважає достатніми для розгляду апеляційної скарги; сторонами не подано суду нових доказів чи доводів, які би потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що в період з 21.08.2019 по 23.08.2019 посадовими особами Державної екологічної інспекції Карпатського округу за участю т.в.о. директора НПП «Вижницький», провідного інженера з природних екосистем відділу державної охорони ПЗФ, в.о. начальника Солонецького ПНДВ НПП «Вижницький», майстрів з охорони природи Солонецького ПНДВ НПП «Вижницький» було проведено позапланову перевірку НПП “Вижницький” щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Вказана перевірка була призначена на підставі наказу начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу №216 від 20.08.2019, з метою перевірки фактів, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 10.07.2019 щодо законності вирубки лісу на території НПП “Вижницький”. У вказаному наказі зазначено про отримання погодження Міністерства екології та природних ресурсів України віл 05.08.2019 за №5/4-11/6697-19.
Відповідно до вказаного наказу було видано посвідчення (направлення) на проведення відповідного заходу державного нагляду (контролю) та ухвалено направити для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у терміни 20-23 серпня 2019 року двох посадових осіб ДЕІ Карпатського округу: заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно - заповідного фонду, лісів та рослинного світу управління державного екологічного нагляду (контролю) у Чернівецькій області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу Василенюка С.Д. та головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу управління державного екологічного нагляду (контролю) у Чернівецькій області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу Пилипка Р.І.
За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання НПП “Вижницький” вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів 23.08.2019 складено акт № 75/03, підписаний посадовими особами Державної екологічної інспекції Карпатського округу та уповноваженими особами НПП “Вижницький”.
У вказаному акті також міститься відмітка про отримання його примірника т.в.о. директора НПП «Вижницький» Яремчуком В.М. В акті відсутні відомості про наявність зауважень будь-кого із посадових осіб відповідача з приводу вказаного акта, чи обставин, що в ньому встановлені.
Відповідно до акта позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 23.08.2019, комісією було виявлено, незаконну рубки не відведених в рубку 14 шт. сироростучих дерев породи ялиця, ялина, бук діаметрами у корі біля шийки кореня 45 см.. 95 см., 88 см., 77 см., 72 см., 107 см., 96 см., 75 см., 21 см., 76 см., 70 см.. 90 см., 17 см., 83 см. та 1 шт. сухостійного дерева породи ялиця діаметром у корі біля шийки кореня 90 см. на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП “Вижницький” у кварталі 28 виділ 12 (заповідна зона), скоєну невстановленими особами в період 2018-2019 років. Встановлено, що вищевказана незаконна порубка дерев працівниками парку не виявлялась, на вказані рубки працівниками парку не складались акти про лісопорушення, відсутня реєстрація даних випадків в книзі реєстрації лісопорушень. відсутні клейма на кореневих лапах на спилі пеньків. Зазначено, що вказане є порушенням вимог ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст. 7, 8, 20, 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.
До матеріалів справи також долучено відповідну польову перелікову відомість №1, що підтверджує вказані обставини.
Згідно з розрахунком, проведеним державним інспектором з ОНПС Пилипком Р.І. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013, розмір шкоди внаслідок вищезазначених порушень на території Вижницького ПНДВ становить 152748 грн.
На підставі ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 222 Господарського кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на адресу Національного природного парку “Вижницький” було надіслано письмову претензію від 03.09.2019 №03.4/241, в якій зазначено про необхідність відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 152748 грн. шляхом перерахування на добровільних засадах в місячний строк з дня одержання даної претензії визначеної суми на рахунок з обліку надходжень до державного та місцевих бюджетів.
Вказана претензія була отримана відповідачем 06.09.2019.
У відповідь на дану претензію відповідач у листі № 396 від 16.09.2019 просив позивача поінформувати його про те, чи відомості про виявлене порушення було внесено до ЄРДР за ст.246 КК України, чи були встановлені винні особи в скоєнні незаконної порубки лісу та чи доведеною є причетність працівників національного парку до скоєння незаконної порубки лісу.
Шкоду в розмірі 152748 грн. відповідач у визначений у претензії термін не сплатив.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Відповідно до Положення про НПП «Вижницький, в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.12.2016 №460 (а.с. 55-71), НПП «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України від 30.08.1995 №810, є об'єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Вижницького району Чернівецької області (п.1.1). Загальна площа парку становить 11238 га земель державної власності, в тому числі 8256,9 га земель, що надаються у постійне користування парку та 2981,1 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6)
Земельні ділянки, на яких було здійснено порубку лісів і які належать до Солонецького ПНДВ НПП Вижницький, знаходяться у користуванні Національного природного парку «Вижницький», який є їх постійним лісокористувачем, що не заперечується відповідачем.
Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обов'язки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 5.1 Положення про НПП «Вижницький» охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.
Пунктом 5.2 Положення визначено, що службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.
Згідно пункту 5.4 Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Зважаючи на наведене, служба охорони є відділом НПП «Вижницький», на який покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель.
Як вже було зазначено, матеріалами справи підтверджується факт незаконної рубки 14-ти сироростучих дерев та 1-ого сухостійного дерева на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП “Вижницький” у кварталі 28 виділ 12 (заповідна зона), яка була виявлена посадовими особами позивача та відповідача та зафіксована у переліковій відомості в акті позапланового заходу державного нагляду (контролю) НПП «Вижницький» від 23.08.2019.
Частиною 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Таким чином, при проведенні перевірки та складенні акта перевірки від 23.08.2019, позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що в акті позапланового заходу державного нагляду (контролю) належним чином зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, а саме про незаконну рубку дерев на території природно-заповідного фонду НПП «Вижницький», тобто вказаний акт є носієм доказової інформації та належним доказом у справі.
Суд наголошує, що акт перевірки підписаний відповідачем без зауважень.
Таким чином, допустивши вчинення невстановленими особами вказаних порушень на території Вижницького ПНДВ, відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України.
В розрахунку, складеному на підставі постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 року “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд” за результатами перевірки, посадовими особами позивача було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки дерев, а саме 152748 грн.
Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що: 1) законодавством на відповідача покладено обов'язок охорони лісів від незаконних рубок, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, належного ведення лісового господарства та дотримання встановленого законодавством режиму використання земель; 2) з наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів на території Солонецького ПНДВ НПП «Вижницький» та підтверджується розмір заподіяної шкоди; 3) на виконання положень ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.
Наведеним підтверджується, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоду лісовим ресурсам, вбачається причинний зв'язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.
Крім того, колегія суддів звертає також увагу на правову позицію, яка міститься у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 927/1096/16, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/18, виходячи з якої обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно - правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Вказаним спростовуються доводи скаржника про можливість стягнення шкоди з НПП «Вижницький» лише за наявності доказів причетності до скоєння незаконної порубки службовими особами парку.
Визначаючи отримувачів коштів за завдану державі шкоду позивач виходив з того, що відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, сума шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50% до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.
Також, Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за суб'єктами господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 258 від 27 листопада 2018 року, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення. Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.
Таким чином, доводи скаржника про те, що до участі у справі безпідставно не було залучено розпорядників коштів місцевого, обласного та державного бюджету, а також, що позивач не обґрунтував свого права пред'являти позов про стягнення коштів в користь держави та органів місцевого самоврядування, є безпідставними.
Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції статті 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд» є безпідставним, оскільки вказана стаття взагалі не стосується спірних правовідносин та вилучення коштів національного-природного парку.
Інші доводи скаржника є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Із врахуванням того, що судове засідання, призначене на 11.06.2020, відбувалося без виклику сторін, відповідно до положень ч.5 ст.240 ГПК України, суд зазначає, що датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного тексту постанови 17.06.2020.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2019 у справі №926/2624/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного природного парку «Вижницький» - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік