16 червня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 711/5823/19
Провадження № 22-ц/821/947/20
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у складі головуючого судді Казидуб О. Г., повний текст рішення складено 25 березня 2020 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 17 березня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 11000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, підтверджується підписом у заяві.
Банк зазначає, що п. 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов'язки: у кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.1.5 Договору).
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У порушення норм закону та умов Договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Тому станом на 25 червня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість - 52840,66 грн, з яких: 27887,01 грн заборгованість за тілом кредита; 7036,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 14925,20 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гр. - штраф (фіксована частина), 2492,41 грн - штраф (процентна складова).
Просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52840,66 грн за кредитним договором № б/н від 17 березня 2011 року та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 34923,05 грн за кредитним договором №б/н від 17 березня 2011 року.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В решті відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідач ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, а тому, заборгованість за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту в загальній сумі 34923 грн 05 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, штрафи та пеня не підлягають до стягнення, оскільки їх розмір не передбачений, а відтак не встановлений і не доведений позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 10 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту таким, що не відповідає обставинам справи та суперечить правовим висновкам Верховного Суду, просила рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підстав для стягнення з неї заборгованості взагалі немає, оскільки вона повернула Банку навіть більше коштів ніж отримала, тому Придніпровський районний суд м. Черкаси мав відмовити у задоволенні позову повністю.
Зазначає, що підписана нею анкета-заява не містить умов по «Миттєвій розсточці» та не містить домовленостей про сплату відсотків, на що суд уваги не звернув, а правомірність стягнення відсотків обґрунтував посиланням на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які не є складовою укладеного з нею кредитного договору.
Вважає, що має повернути банку лише ту суму коштів, яку отримала від нього, зарахуванням позивачем сплачених нею коштів не в рахунок погашення тіла кредиту, а в рахунок погашення відсотків і штрафних санкцій є неправомірним.
При цьому зазначає, що повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї на користь банку заборгованості по пені та штрафам.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 33-34).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (а.с. 32).
У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 31).
Згідно відомостей з ЄДРПОУ від 01 березня 2018 АТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб'єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД - 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99. Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 30).
17 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11).
За змістом заяви-анкети б/н від 17 березня 2011 року: «Я згодна, що дана заява разом з із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил наданих банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.» (а.с. 11).
В заяві містяться лише персональні дані відповідача та визначено вид карти, а саме «Зарплатна картка» (а.с. 11).
Відповідно до витягу, долученого Банком в підтвердження позовних вимог, з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості. Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. При цьому, із наданого витягу з Тарифів вбачається, що Банком визначений різний розмір пені в залежності від виду карт «Універсальна» (а.с. 12).
До позовної заяви Банком також доданий Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача (а.с. 13-27).
Згідно розрахунку заборгованості за Договором № б/н від 17 березня 2011 року, станом на 25 червня 2019 року, сума боргу становить заборгованість - 52840,66 грн, з яких: 27887,01 грн заборгованість за тілом кредита; 7036,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість по нарахованим відсоткам, 14925,20 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; а також штрафи: 500,00 гр. - штраф (фіксована частина), 2492,41 грн - штраф (процентна складова). Також зазначено, що ОСОБА_1 погасила заборгованості за тілом кредита: 32834,02 грн, погашено заборгованості за простроченим тілом кредита 19550,72 грн, погашено заборгованості по нарахованим відсоткам та простроченим відсоткам 0,00 грн, погашено заборгованості по пені (штрафам), комісії 2050 грн (а.с. 5-10).
В процесі розгляду справи позивачем та відповідачем до матеріалів справи було долучено виписку по рахунку, ОСОБА_1 за період з 14 липня 2010 року по 14 серпня 2019 року, АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 березня 2011 року по 30 серпня 2019 року (а.с. 63-78, 97-101).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними почтові адреси та згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, сторони отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження, а АТ КБ «ПриватБанк» також копію апеляційної скарги.
Ухвалою про відкриття провадження АТ КБ «ПриватБанк» було надано строк для подачі відзиву протягом 5 днів з моменту одержання ухвали, однак останій не скористався правом на його подачу.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останньою кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 17 березня 2011 року.
Переглядаючи справу за наявними матеріалами, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту.
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, зазначав, що у порушення своїх зобов'язань відповідач кредит у повному обсязі не повернула, у зв'язку з чим просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути прострочене тіло кредиту, заборгованість по відсоткам, які згідно розрахунку дорівнюють нулю, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту (а.с. 10).
При цьому, на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором, АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, розрахунок заборгованості, а в процесі розгляду справи також надано виписку по рахунку відповідача.
Разом з тим, в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 17 березня 2011 року вказані лише її анкетні дані, контактна інформація та визначено, що вона виявила бажання оформити на себе «Зарплатну картку» (а.с. 11).
Таким чином, в переліку зазначених у анкеті-заяві банківських послуг відсутня відмітка відповідача про бажання отримати нею кредитний ліміт за платіжною кредитною карткою «Універсальна».
Крім того, в анкеті-заяві ОСОБА_1 взагалі не визначена процентна ставка, строк повернення кредиту (користування ним), даних про видачу кредитної карти та строк її дії, дані про її перевидачу, підстави та порядок нарахування штрафів, пені та відсотків (а.с. 11).
Хоча анкетою-заявою обрано вид карти «Зарплатна картка», позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Наявний в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», не містить підписів як позивача, так і відповідача, та дати його складання (а.с. 12).
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з долученими Банком Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку ознайомилась і погодилась відповідач, підписуючи анкету-заяву 17 березня 2011 року про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказаний документ на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), поняття та порядок нарахування простроченого тіла кредиту та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а в даному випадку банку, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року №6-16цс15.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про кредитний ліміт, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 дійшла висновку, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Окрім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважувала на тому, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладені договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Крім того, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 неодноразово визнавала, що отримувала кредитну карту АТ КБ «ПриватБанк» та користувалась нею, однак зазначала, що взяті нею кошти були повернуті позивачу у повному об'ємі, без наведення відповідного розрахунку та без посилання на умови укладення між сторонами договору.
Отже, враховуючи положення законодавства, обставини справи, надані сторонами докази та вищевикладені позиції Верховного Суду, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню лише фактично отримані нею кошти та не повернуті позивачу.
Досліджуючи розмір фактично отриманих коштів відповідачем, апеляційний суд виходить з наступного.
Звертаючись в суд з позовом Банк зазначав, що заборгованість за тілом кредиту складається із двох частин, а саме тіло кредиту та прострочене тіло кредиту.
Стосовно заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту, то п. 1.1.1. долучених Банком Умов та Правил надання банківських послуг, який визначає терміни і поняття, поняття тіло кредиту та прострочене тіло кредиту не містить.
Кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - це розмір коштів, що надаються Банком Клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54 Умов та Правил надання банківських послуг).
Відповідно до п.п. 1.1.1.60 Умов та Правил надання банківських послуг, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань клієнта, які щомісячно має сплачувати клієнт протягом терміну дії карти. Цей платіж розраховується, як сума овердрафта і суми щомісячного платежу, що складається з нарахованих до сплати відсотків і частини заборгованості за кредитом.
Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті банку в термін, передбачений договором (п.п. 1.1.1.88 Умов та Правил надання банківських послуг).
Враховуючи, що стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів, відсутності в наданому розрахунку складових простроченого тіла кредиту та відсутності визначеного Договором поняття та порядку формування простроченого тіла кредиту, Банком не доказано належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту в сумі із тілом кредиту складають саме фактично отримані відповідачем кредитні кошти.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тому позовні вимоги є доведеними в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, яке згідно наданого Банком розрахунку становить 27887,01 грн.
З розрахунку заборгованості встановлено, що Банк визнав часткову сплату відповідачем коштів в рахунок погашення кредиту, які, зокрема, Банк спрямував на погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 19550,72 грн та заборгованості по пені (штрафам), комісії в розмірі 2050 грн, що в сумі складає 21600,72 грн.
Враховуючи, що суд визнав безпідставними вимоги позову в частині нарахування заборгованості, зокрема, за простроченим тілом кредиту, відсотками та пенею (штрафами) та комісією, то таку суму суд зараховує в погашення залишку заборгованості за тілом кредиту. Вказаних обставин суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача 34923,05 грн боргу.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 січня 2020 року при розгляді справи№643/5521/19.
Отже, сума, яка підлягає стягненню із відповідача становить 6286,29 грн (27887,01-21600,72).
Крім того, апеляційний суд зауважує, що хоча у виписці по рахунку міститься послуга «Оплата частинами», однак у підписаній сторонами анкеті-заяві немає жодних умов щодо порядку та механізм повернення, тобто, не підтверджена належними та допустимими доказами і в суді першої інстанції позивачем взагалі не зазначалося про ці обставини, та розрахунок заборгованості такої інформації не містить.
Доводи апеляційної скарги щодо повної відсутності боргу перед банком, не заслуговують на увагу, адже з виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась наданою їй кредитною карткою, як до отримання послуги «Оплата частинами», так і після неї, зокрема, неодноразово розраховувалась даною кредитною карткою в аптеках, продуктових магазинах, поповнювала мобільний рахунок тощо. Тобто, сума отриманих коштів ОСОБА_1 перевищила суму зарахованих нею на картку.
Відповідачем до районного суду не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку Банку про наявність заборгованості за тілом кредиту або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду, яким дана належна оцінка.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити стягнувши із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2011 року в розмірі 6286,29 грн (тіло кредиту)з вищенаведених підстав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене, часткове задоволення вимог апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог Банку, із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за подачу позову підлягає стягненню 228,60 грн, а із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 342,79 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2020 року змінити в частині стягнення заборгованості, стягнувши із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 6286,29 грн за кредитним договором № б/н від 17 березня 2011 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подачу позову в розмірі 228,60 грн.
Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 342,79 грн.
В решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 16 червня 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко