16 червня 2020 року
м. Харків
справа № 631/116/19
провадження № 22-ц/818/2590/20
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач Кредитна спілка «Спілка пенсіонерів України»,
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» про забезпечення позову Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року у складі судді Марченка О.М.,-
10 листопада 2011 року Кредитна спілка «Спілка пенсіонерів України» звернулася з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 773887,70 грн., яка складається з заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 324887,70 грн. та заборгованості по тілу кредиту в розмірі 449000,00 грн.
Крім того, 10.11.2011 року КС «Спілка пенсіонерів України» подано заяву про забезпечення позову шляхом обмеження права виїзду за межі України відповідачу ОСОБА_1 та тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше, а також тимчасового відмовлення у виїзді за кордон.
Заява обґрунтована тим, що відповідач належним чином не виконує умови кредитних договорів, які укладено між сторонами по справі, і є підстави побоюватися, що з метою ухилення від повернення заборгованості відповідач може покинути територію України, що може зробити неможливим виконання рішення суду та спричинити матеріальної шкоди кредитній спілці та її членам, 90 % з яких складають пенсіонери та інші малозабезпечені категорії громадян.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи по забезпеченню позову Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом обмеження права виїзду за межі України громадянину України ОСОБА_1 шляхом тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше, тимчасового відмовлення у виїзді за кордон.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14.11.2011 року, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права та порушує його конституційні права.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що 10 листопада 2011 року Кредитна спілка «Спілка пенсіонерів України» звернулася з позовом до ОСОБА_1 , я кому просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 773887,70 грн., яка складається з заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 324887,70 грн. та заборгованості по тілу кредиту в розмірі 449000,00 грн.
До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій з посиланням ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», та на те, що відповідач своєчасно не виконує взятих на себе зобов'язань, тому неприйняття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду.
Також, 17.11.2011 року та 23.11.2011 року позивачем подано заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача та заборони реєстрації будь-яких осіб за адресою нерухомого майна та накладення арешту на земельну ділянку належну відповідачеві.
Зазначені заяви задоволено ухвалами суду першої інстанції від 17.11.2011 року та 23.11.2011 року.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2012 року позовні вимоги Кредитної спілки « Спілка пенсіонерів України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 774887,70 грн., судовий збір загалом в розмірі 2914,40 грн. ( судовий збір за подання позову в сумі 2592,50 грн судовий збір за подання заяв про забезпечення позову в розмірі 321,90 грн.)
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України") інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України (у редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зі змісту п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.
Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 152 ЦПК України (в редакції 2004 року) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Серед видів забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.
Отже, відсутні правові підстави щодо ототожнення питання тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, оскільки повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно зі ст. 6 цього Закону передбачено, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає право кожної людини покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом посягань ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті.
Відповідно до ч.2-3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
В цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України (в редакції 2004 року), застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
Матеріали справи не містять жодного доводу, який би свідчив про ефективність застосування у даній справі такої процесуальної дії з метою забезпечення позову, як обмеження ОСОБА_1 у реалізації конституційного права на свободу пересування.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про те, що суд вийшов за межі процесуальних повноважень.
Враховуючи вищевикладене та вимоги п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню з в ухваленням нового про відмову у задоволені заяви КС «Спілка пенсіонерів України» від 10.11.2011 року про забезпечення позову у зазначений спосіб.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 , ст.ст.381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харковавід 14 листопада 2011 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволені заяви Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» від 10.11.2011 року про забезпечення позову шляхом обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 та тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше, а також тимчасового відмовлення у виїзді за кордон.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року.