Справа № 639/1193/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/416/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст. 263, ч.1 ст. 129 КК України
9 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року у відношенні ОСОБА_7 ,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зернове Джанкойського району АР Крим, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше судимого: 12.12.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 129 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 129 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
за ч.2 ст.263 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді обмеження волі строком 2 (два) роки.
Обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Взяти ОСОБА_7 під варту по набранню вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня його фактичного затримання.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави 2680 грн. за проведення судових експертиз.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Згідно вироку, ОСОБА_7 в один із днів наприкінці листопада 2018 року під час збирання грибів в лісі, розташованому у Вовчанському районі Харківської області, більш точне місце розташування в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, помітив на землі багнет у залізному чохлі, яким відразу ж заволодів та перемістив його до тимчасово орендованого ним гаражу, який розташований на території гаражного кооперативу, що знаходиться між вулицями Безименною та Службовою м. Харкова. Після цього, він, починаючи з дня заволодіння, а саме з кінця листопада 2018 року до 10.12.2018 року в порушення вимог «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, без передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї, усвідомлюючи суспільну небезпечність, протиправність свого діяння, діючи умисно, незаконно здійснював періодичне носіння придбаного ним багнету по території Новобаварського району м. Харкова. Надалі, ОСОБА_7 в один із днів на початку грудня 2018 року, перебуваючи в приміщенні вказаного гаражу, продовжуючи свою злочинну діяльність, пов'язану з незаконним поводженням з холодною зброєю без передбаченого законом дозволу, маючи умисел на відновлення характерних властивостей наявного у нього багнету, шляхом усунення пошкоджень, поломок та дефектів провів власноруч зачистку наждачним папером багнету та його клинка від нашарування корозії, а потім наніс фарбу золотистого кольору на руків'я. Таким чином ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав за необхідне, для ремонту та відновлення вражаючих властивостей холодної зброї. В подальшому ОСОБА_7 10.12.2018 року о 18 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні тимчасово орендованого гаражу, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне поводження з холодною зброєю без передбаченого законом дозволу, маючи умисел на носіння багнету, поклав його до внутрішньої кишені своєї куртки, вийшов з гаражу та направився до свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на відстані приблизно 300 м від зазначеного гаражу. О 18.годині 30 хвилин того ж дня ОСОБА_7 , здійснюючи свою протиправну діяльність, пов'язану з незаконним носінням холодної зброї, а саме наявного у нього багнету, прийшов з ним за місцем свого проживання за вищевказаною адресою та використав його в якості знаряддя вчинення іншого злочину у відношенні своєї дружини, ОСОБА_9 , та трьох малолітніх дітей. Протиправна, злочинна діяльність ОСОБА_7 , пов'язана з незаконним поводженням з холодною зброєю, була припинена того ж дня о 20 годині 45 хвилин співробітниками слідчо-опративної групи Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області та патрульної поліції в ході огляду місця події, в ході якого в приміщенні кухні житлового будинку АДРЕСА_2 на підлозі виявлено та вилучено належний йому багнет. При цьому виявлений та вилучений багнет, належний ОСОБА_7 , відноситься до категорії військової холодної зброї колючо-ріжучої дії, призначеної для смертельного ураження людини та є радянським багнетом зразка 1938 року № ЖА 1545, заводського виготовлення до самозарядних гвинтівок системи Токарева СВТ-38 калібру 7, 62 мм, що підтверджено висновком експертизи холодної зброї № 1144 від 28.01.2018 року.
Також, ОСОБА_7 10.12.2018 року о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі багнет, який відноситься до категорії військової холодної зброї колючо-ріжучої дії, призначеної для смертельного ураження людини та є радянським багнетом зразка 1938 року № ЖА 1545, заводського виготовлення до самозарядних гвинтівок системи Токарева СВТ-38 калібру 7, 62 мм, останній прийшов за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де він мешкає разом зі своєю дружиною, ОСОБА_9 , малолітніми дітьми: ОСОБА_10 , 2006 року народження, ОСОБА_11 , 2012 року народження та ОСОБА_12 , 2017 року народження. Саме в той час у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення погрози вбивством всім членам своєї сім'я, а саме: дружині, яка, як йому достовірно було відомо перебувала у стані вагітності, та трьом малолітнім дітям, про присутність яких вдома він був заздалегідь упевненим, із застосуванням в якості знаряддя злочину, наявного у нього багнета. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 спочатку увійшов до вітальні свого помешкання, а потім, діючи умисно, проявляючи агресію до дружини та малолітніх дітей, дістав багнет із залізного чохла, оголивши при цьому його колото-ріжучу частину, та, нехтуючи тією обставиною, що перед ним жінка та малолітні діти, почав розмахувати багнетом перед обличчям ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, бажаючи досягти задуманого ним злочинного результату, спрямованого на погрозу вбивством, виказував при цьому на їх адресу погрози щодо позбавлення їх життя, яка у свою чергу всіма потерпілими була сприйнята, як така, що може бути реально здійснена. В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 наблизився до малолітнього ОСОБА_12 , який сидів на підлозі, присів на коліна, а потім обхопив його тіло лівою рукою, утримуючи того таким чином на місці сидіння, та, не даючи можливості втекти, погрожуючи вбивством, направив колото-ріжучу частину клинка багнету до горла малолітнього сина, продовжуючи при цьому виказувати погрози позбавлення життя всім іншим особам, що перебували поруч. Враховуючи особистість ОСОБА_7 , його фізичну перевагу над його дружиною та малолітніми дітьми, застосування ним під час вчиненого злочину в якості знаряддя злочину належного йому багнету, потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , сприйняли погрози вбивством, як реальні та мали всі підстави побоюватися їх здійснення у відношенні кожного з них, у тому числі і щодо погрози вбивства малолітнього потерпілого ОСОБА_12 . У той же час малолітній ОСОБА_10 о 18 год. 32 хв. того ж дня зателефонував зі свого мобільного телефону на № НОМЕР_1 та повідомив про протиправні дії з боку ОСОБА_7 , тобто здійснив виклик поліції на місце події. Після цього ОСОБА_7 , вважаючи, що він виконав усі необхідні дії щодо вчинення погрози вбивством у відношенні ОСОБА_9 , а також малолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , припинив свої злочинні дії та поклав знаряддя злочину, належний йому багнет, на підлогу в приміщенні кухні.
З цим вироком не погодився захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не оскаржуючи встановлені фактичні обставини та кваліфікацію, просить вирок районного суду стосовно ОСОБА_7 змінити, призначивши більш м'яке покарання у вигляді обмеження волі строком на 5 років, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки на підставі ст.ст.69,75 КК України, з покладенням обов'язків на обвинуваченого згідно ч.1 ст.76 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся.
Також зазначає, що у вироку не наведено жодних доказів на підтвердження того, що в момент скоєння злочину ОСОБА_7 знаходився у стані алкогольного сп'яніння
Крім того, ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки постійне місце проживання, трьох малолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні і потребують його допомоги та піклування.
Прокурор до початку апеляційного розгляду від своєї скарги в порядку ст. 403 КПК України відмовився.
В судове засідання апелянт, захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 вкотре не з'явилися, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, а тому колегія суддів, з урахуванням того, що прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги і питання про погіршення становища обвинуваченого сторона обвинувачення не ставить, вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності обвинуваченого та його захисника.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується задовільно,як особа схильна до зловживання спиртними напоями та вчинення правопорушень, не одружений, раніше судимий.
Крім того суд встановив та врахував обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття у скоєному, а також врахував обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення злочину щодо малолітнього, вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Підстав для визнання будь-яких інших обставин такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпеку обвинуваченого та вчинених ним злочинів, окрім тих, що наведені у вироку, колегія судів не вбачає.
Посилання сторони захисту на існування таких обставин, зокрема на стійкі соціальні зв'язки, на знаходження на утриманні у обвинуваченого трьох малолітніх дітей є необґрунтованим, оскільки не підтверджуються відомостями, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Крім того колегія суддів зазначає, що обвинувачений визнаний винним саме у вчиненні злочину, щодо сім'ї обвинуваченого - вагітної дружини та трьох малолітніх дітей, яким він погрожував вбивством, при цьому тримав у руках зброю.
Вказані обставини ніким не оскаржуються.
Таким чином такі доводи сторони захисту відкидаються колегією суддів.
Що стосується посилання захисника на відсутність доказів знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів зазначає наступне.
В судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів, не оспорював фактичні обставини справи, згідно яких констатовано стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого, як це зазначено в обвинувальному акті, визнав себе винним, а тому у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України судовий розгляд проводився у скороченому порядку.
При цьому обставини, які ніким не оспорювалися у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України не можуть оспорюватися в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення та врахування обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - знаходження в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином висновок суду стосовно виду та розміру покарання яке необхідно призначити ОСОБА_7 як за окремою статтею КК України так і остаточного покарання за сукупністю злочинів - є обґрунтованим.
Відтак, призначене ОСОБА_7 остаточне покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для будь якого пом'якшення призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.
При цьому незрозумілим є прохання захисника про пом'якшення покарання обвинуваченому та призначення йому остаточного покарання у виді 5 років обмеження волі, враховуючи, що суд першої інстанції визначив обвинуваченому покарання у виді 2 років обмеження волі.
В апеляційній скарзі захисник просить застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання.
Колегія суддів вважає таке прохання безпідставним та необгрунтованим, оскільки встановлені дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Навпаки, на думку колегії суддів, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення злочину щодо малолітнього, вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, істотно підвищують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів.
Крім того, колегія суддів враховує, той факт, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2017 року і вже в листопаді 2018 року вчинив новий злочин.
Такі відомості про особу обвинуваченого свідчать про те, що його виправлення не можливе в будь який інший спосіб окрім обмеженої ізоляції ОСОБА_7 від суспільства.
За таких обставин, на думку колегії суддів, підстави для застосування положень ст.ст. 69, 691 , 75 КК України відсутні.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, та обґрунтовано дійшов до висновку, що саме остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки буде відповідати меті покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування або зміни в частині призначеного покарання відсутні.
Керуючись статей 404, 405, 407, 418, 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення
Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року у відношенні ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді -