Справа № 645/1437/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1078/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Крадіжка
28 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , - ОСОБА_11 ,
потерпілого - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Фрунзенського районного суду м Харкова від 06 листопада 2018 року у відношенні ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , -
Зазначеним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, раніше судимого 26.08.2011 р. Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; зареєстрованого та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, та призначено покарання:
за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.289 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
З підстав, передбачених ч.1 ст.71 КК України, шляхом приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, частини невідбутого покарання у вигляді трьох років позбавлення волі за попереднім вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26.08.2011 р. призначено остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків - 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
Початок відбуття покарання ОСОБА_7 встановлено обчислювати з дня його фактичного затримання 03.02.2016 р.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_7 перебування в установі попереднього ув'язнення - Харківській установі виконання покарань Управління ДПС України в Харківській області (№ 27) з 03.02.2016 р. по 06.11.2018 р. за новим вироком та з 28.10.2008 р. по 05.08.2010 року за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26.08.2011 р., відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
В зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий ОСОБА_7 у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому покарання, з підстав, визначених ч.5 ст. 72 КК України, (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), що має зворотню силу в часі ОСОБА_7 від призначеного судом за вказаним вироком покарання звільнено.
До набрання вироком законної сили змінено обраний відносно засудженого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання та звільнено ОСОБА_7 з - під варти в залі суду негайно.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Донець Зміївського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, який має середню освіту, не одружений, має дитину, в силу ст.89 КК України не має судимості, зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, та призначено покарання:
за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі;
за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.289 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_13 у виді 5 років 6 позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
Початок відбуття покарання ОСОБА_13 встановлено обчислювати з дня його фактичного затримання 03.02.2016 р.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_13 перебування в установі попереднього ув'язнення - Харківській установі виконання покарань Управління ДПС України в Харківській області (№ 27) з 03.02.2016 р. по 06.11.2018 р. відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
В зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий ОСОБА_13 у межах кримінального провадження,перевищує фактично призначене йому покарання, з підстав, визначених ч. 5 ст. 72 КК України, (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), що має зворотню силу в часі, ОСОБА_13 від призначеного судом за вказаним вироком покарання звільнено.
До набрання вироком законної сили змінено обраний відносно засудженого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання та звільнено ОСОБА_13 з - під варти в залі суду негайно.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, працює в ТОВ «Агросинергія», раніше не судимий, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, та призначено покарання:
за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
З підстав, передбачених ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбуття покарання, якщо засуджений протягом іспитового строку - 3 (трьох) років не скоїть нового злочину.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вироком встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 в період з 25.12.2012 року по 03.02.2016 року вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч.2, 3 ст. 185 КК України, ч.2 ст. 289 КК України, а саме ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України - епізоди незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яке завдало значної матеріальної шкоди, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке завдало значної матеріальної шкоди, а всього 25 епізодів злочинної діяльності.
ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, - епізоди незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, яке завдало значної матеріальної шкоди, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке завдало значної матеріальної шкоди, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення, а всього 7 епізодів злочинної діяльності, що завдало матеріальної шкоди потерпілим.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.5 ст.72 КК України та у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особи засудженого, внаслідок м'якості,
Ухвалити свій вирок та визнати винним ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
За ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_7 у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
З підстав, передбачених ч.1 ст.71 КК України, шляхом приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, частини невідбутого покарання у вигляді 3 років позбавлення волі за попереднім вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26.08.2011 р. та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків - 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_7 перебування в установі попереднього ув'язнення - Харківській установі виконання покарань Управління ДПС України в Харківській області (№ 27) з 03.02.2016 р. по 06.11.2018 р. відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
ОСОБА_14 визнати винним та призначити покарання за ч.1 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є йог о особистою власністю.
За ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_8 у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке, є його особистою власністю.
Вказує, що суд не правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність - зарахував обвинуваченому ОСОБА_7 в строк покарання із розрахунку день за два строк з 28.10.2008 року по 05.08.2010 року. Проте цей період обвинувачений перебував під вартою в іншому кримінальному провадженні , а отже зараховувати цей строк не потрібно.
Також на думку прокурора суд необгрунтовано зазначив, що звільняє обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання.
Крім того суд не врахував, що ОСОБА_7 скоїв 26 епізодів умисних тяжких злочинів, збитки склали більш ніж 700000 гривень, а також безпідставно враховано обставину що пом'якшує покарання - часткове відшкодування шкоди, обвинувачений відшкодував лише по 100-200 гривень потерпілим.
Вказане характеризує обвинуваченого як суспільно небезпечну особу, яка не бажає становитися на шлях виправлення.
Що стосується обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор не погоджується зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України
Вказує, що ОСОБА_8 вчинив 7 епізодів тяжких злочинів.
На думку прокурора таке покарання із подальшим звільненням обвинуваченого не відповідає загальним засадам призначення покарання та не є достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним злочину.
Стосовно ОСОБА_13 , прокурор надіслав змінені доводи, просить у зв'язку із смертю обвинуваченого, скасувати оскаржуваний вирок у відношенні ОСОБА_13 , а кримінальне провадження закрити.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу, думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти апеляційної скарги в частині ухвалення судом апеляційної інстанції вироку та призначення обвинуваченим більш суворого покарання, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскаржуваний вирок не оскаржується в частині фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинувачених, а тому колегією суддів вирок в цій частині не переглядається.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в частині апеляційних доводів прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується посередньо, не працює, не одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Крім того судом правильно та обґрунтовано встановлено та враховано наявність обставин що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.
Під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції обвинувачений заявив про намір продовжувати відшкодовувати шкоду у майбутньому.
При цьому підстав для встановлення та визнання обставин такими, що обтяжують покарання чи істотно збільшують суспільну небезпеку обвинуваченого та вчинених ним злочинів, колегія судів не вбачає.
Посилання сторони обвинувачення на існування таких обставин, зокрема на значну кількість епізодів злочинної діяльності та значну шкоду завдану потерпілим є необґрунтованими, оскільки суд при призначенні покарання врахував вказані обставини та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Також належить зазначити, що прокурор в своїй апеляційній скарзі ставить питання про ухвалення вироку та призначення остаточного покарання ОСОБА_7 в тому ж розмірі, в якому покарання призначене районним судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає меті покарання та є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Таким чином апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.
Що стосується апеляційних вимог та доводів прокурора щодо безпідставності звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, колегія суддів також не погоджується з їх слушністю.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Зокрема, при ухваленні оскаржуваного вироку враховані тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_8 , наявність обставин, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, покарання призначене обвинуваченому за ч..3 ст. 185 та ч.2 ст. 289 КК України за своїм видом та розміром є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; у вчиненні злочину щиро розкаявся; не намагався уникнути відповідальності, із самого початку давав правдиві показання; фактичні обставини вчиненого злочину не оспорював; від органів досудового розслідування та суду не переховувався; активно сприяв розкриттю злочину, за місцем постійного проживання характеризується позитивно (Т. 16, арк. 52-59).
Зазначені обставини не оспорювалися прокурором при апеляційному розгляді.
Згідно вимог ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, суд першої інстанції в достатній мірі врахував вказані обставини, та застосував до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України.
Також, колегія суддів враховує і наявність щирого каяття ОСОБА_8 , оскільки дії обвинуваченого свідчать про щире засудження ним своїх вчинених злочинних дій.
Крім цього, як вбачається з пояснень обвинуваченого, які він надавав при апеляційному перегляді кримінального провадження, він за час розгляду кримінального провадження, на протязі більш ніж 3-х років працював, не ухилявся від явки до слідчого та явки у судові засідання.
На думку колегії суддів, така поведінка обвинуваченого та дані про його особу - є надійною запорукою виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
При цьому належить врахувати те, що при апеляційному перегляді кримінального провадження прокурор не надав будь яких відомостей, які негативно характеризують особу обвинуваченого, а також не оспорював, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному злочині, визнав свою вину.
З огляду на викладене, оцінивши всю сукупність позитивних даних про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає що звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, але із максимальним іспитовим строком, з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України слугуватиме запобіганню вчинення ним нових злочинів, а його виправлення - можливе без ізоляції від суспільства.
Таким чином, оскаржуваний вирок належить залишити без змін в частині призначеного судом покарання стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а апеляційну скаргу прокурора в цій частині без задоволення.
Проте, на думку колегії суддів доводи прокурора щодо неправильного застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) при зарахуванні в строк відбування покарання ОСОБА_7 , строку попереднього ув'язнення за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2011 року з 28.10.2008 року по 05.08.2010 року - є слушними.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що міститься в постанові від 29 серпня 2018 року по справі №663/537/17, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII.
Тобто, засуджений ОСОБА_7 вчинив інкриміновані злочини у даному кримінальному провадженні до 20.06.2017 року, а тому до нього підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. в період перебування в Харківській установі виконання покарань з 03.02.2016 року по 06.11.2018 року.
Згідно ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № № 838-VIII , зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про необхідність зарахування строку попереднього ув'язнення з 28.10.2008 по 05.08.2010 року (строк попереднього ув'язнення за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2011 року) до строку покарання, яке йому було призначене оскаржуваним вироком, оскільки за змістом ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення, у разі засудження до позбавлення волі, провадиться в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Крім того належить зазначити, що в оскаржуваному вироку, при призначенні покарання суд першої інстанції застосував положення ст. 71 КК України, тобто призначив покарання за сукупністю вироків та врахував частину невідбутого покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2011 року.
Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню
Часові значення, протягом яких засуджений утримувався під вартою в іншому кримінальному провадженні при приєднанні частки невідбутого покарання не повинні враховуватись за правилами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 року), оскільки вони були вже відбуті в іншому кримінальному провадженні і враховуються при приєднанні покарання, яке на момент ухвалення останнього вироку не відбуте.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуваний вирок та виключити зарахування ОСОБА_7 строку попереднього ув'язнення з 28.10.2008 по 05.08.2010 року (строк попереднього ув'язнення за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2011 року), що відповідає п.4 ч.1 ст. 409 КПК України.
Крім того прокурор у змінених доводах просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_13 скасувати та закрити кримінальне провадження в цій частині відповідно до п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Згідно положень ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Як вбачається з свідоцтва про смерть від 23 грудня 2019 року виданого Виконавчим комітетом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 про що складено відповідний актовий запис № 236.
Таким чином, вказаним актом цивільного стану констатовано смерть ОСОБА_13 , який є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції.
Клопотань про реабілітацію померлого заявлено не було.
З огляду на викладене, оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині що стосується ОСОБА_13 , а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 закриттю.
Керуючись п.5 ч.1 ст.284,ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити частково.
Вирок Фрунзенського районного суду м Харкова від 06 листопада 2018 року у відношенні ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 - змінити.
Виключити з вироку посилання на застосування ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) при зарахуванні в строк відбування покарання ОСОБА_7 , строк попереднього ув'язнення за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2011 року з 28.10.2008 року по 05.08.2010 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зарахувавши його з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Звернення до виконання вироку в частині невідбутої частині покарання ОСОБА_7 покласти на районний суд в порядку КПК України.
Вирок Фрунзенського районного суду м Харкова від 06 листопада 2018 року у відношенні ОСОБА_13 - скасувати.
На підставі п. 5 ч. 1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 - закрити, у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді -