16 червня 2020 року м. Рівне
Справа № 451/519/18
Провадження № 22-ц/4815/772/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2020 року в складі судді Комзюк А.Ф.., проголошене в смт. Рокитне, дата складення повного судового рішення не вказана,
В квітні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 23.09.2013 року отримав кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором станом на 28.02.2018 року, виникла заборгованість в сумі 106 760,41 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 2735,00 грн., 93438,39 грн. - відсотків за користування кредитом, 5027,00 грн. - пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5060,02 грн. - штраф (процентна складова).
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 760,41 грн. та судові витрати.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2020 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 23 вересня 2013 року в розмірі 2735 грн. та судові витрати по справі в розмірі 45,11 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки, надані позивачем, Витяг з тарифів з обслуговування кредитних карток "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а відтак відсутні підстави вважати, що саме ці тарифи та умови є складовою частиною кредитного договору, який укладався відповідачем, то позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та штрафах задоволенню не підлягають.
Однак, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, а також, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2735 грн.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах і Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, а також про не укладення договору, так як суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
В даному випадку відповідач, підписавши анкету-заяву, користуючись коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Вважає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, суд першої інстанції безпідставно в супереч вимогам ст. 1048, 1054 ЦК України відмовив у стягненні відсотків за користування кредитними коштами.
Крім того, судом помилково було застосовано до спірних правовідносин позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки вона висловлена у справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору, як погоджені між сторонами у належний спосіб.
Судом не взято до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.04.2019року у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019року у справі №428/2873/17, від 6.02.2018 року у справі №755/2720/16-ц та від 17.04.2019 року у справі №666/388/16-ц, відповідно до якої відсутність підпису боржника на Умовах та правилах надання банківських послуг, не свідчить про неукладеність кредитного договору.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується та його законність в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.09.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У заяві також зазначено, що він ознайомився та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Разом з тим, надана позивачем анкета-заява від 23.09.2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить даних про те, який саме тип картки "Універсальна" ОСОБА_1 бажав отримати, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, а також даних щодо номеру картки, строку її дії та встановленого позичальнику кредитного ліміту.
До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та Правил про надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті.
Долучений до позовної заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна", передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: "Універсальна - 30 днів пільгового періоду", "Універсальна - 55 днів пільгового періоду", "Універсальна - Contract", "Універсальна - Gold".
Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 23.09.2013 року, яка утворилася станом на 28.02.2018 року, та становить 106760,41 грн., з яких: 2735,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 93438,39 грн., - відсотки за користування кредитом, 5027,00 грн. - пеня та комісія, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5060,02 грн. - штраф (процентна складова).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 23.09.2013року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитними коштами та неустойку.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.09.2013 року, посилався на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
У постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про помилкове покликання судом першої інстанції на вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, оскільки, даній справі, яка переглядається, як і у справі №342/180/17 визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору. Із прийняттям такого висновку внесена правова визначеність щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.
Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що при укладенні договору сторони керувались положеннями частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.09.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.04.2018), кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Покликання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.04.2019року у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019року у справі №428/2873/17, від 6.02.2018 року у справі №755/2720/16-ц та від 17.04.2019 року у справі №666/388/16-ц та на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах і Тарифах не свідчить про не укладення договору не заслуговують на увагу, оскільки оскаржуване рішення не містить висновків суду про не укладення між сторонами кредитного договору, шляхом підписання анкети-заяви від 23.09.2013 року.
В даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку лише про недоведеність позивачем укладення з відповідачем кредитного договору саме на таких умовах, якими банк обґрунтовує заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів не приймає до уваги надані АТ КБ «ПриватБанк» апеляційному суду копію виписки по рахунку позичальника та не підписану відповідачем довідку, в якій зазначено номер та строк дії наданої йому картки, які на думку позивача, підтверджують факт узгодження сторонами умов договору щодо розміру процентної ставки та неустойки, з таких підстав.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй заяві до суду АТ КБ «ПриватБанк» просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 41), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
АТ КБ «ПриватБанк» не надало апеляційному суду доказів неможливості подання вказаних довідок до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а відтак ці документи не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України. З вказаних підстав апеляційний суд відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на дані докази.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Судові витрати понесені позивачем при подачі апеляційної скарги слід віднести на рахунок АТ КБ «Приватбанк».
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383,384, 390 ЦПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2020 року залишити без змін.
Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 2643 грн. віднести за рахунок АТ КБ «Приватбанк».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 16.06.2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.