Справа № 542/357/19 Номер провадження 22-ц/814/889/20Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
16 червня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2020 року (повний текст рішення складено 31 січня 2020 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати частково недійсним у частині покупця, укладений 21.08.2007 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок з госоподарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перевівши право покупця за цим договором на нього, ОСОБА_1 .
В обгрунтування позову зазначив, що 28.09.2002 року його дочка ОСОБА_4 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Так як дочка проживала на зйомних квартирах, при цьому ні вона, ні її чоловік не мали коштів для придбання власного житла, він вирішив придбати будинок та надати його у безоплатне користування дочці. Після декількох місяців пошуку будинку, перемовин з власником, ним був придбаний спірний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується розпискою від 08.05.2007 року, про те, що ОСОБА_5 отримала від нього грошові кошти в розмірі 6000 доларів США за продаж житлового будинку. Крім того, даний факт можуть підтвердити свідки. Також, факт придбання спірного житлового будинку за його власні кошти встановлено рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року. Вказував, що після написання розписки було досягнуто домовленості про оформлення договору купівлі- продажу нотаріально, в зв'язку з чим він звернувся до нотаріуса. Нотаріус назначив дату оформлення вищевказаної угоди на 21.08.2007 року.Оскільки, в день оформлення договору купівлі - продажу він не міг з'явитися до нотаріуса, було вирішено оформити даний житловий будинок на ОСОБА_2 . Єдиною умовою оформлення на ОСОБА_2 будинку було те, що в разі розірвання шлюбу він не буде претендувати на вищевказаний будинок. На дані умови ОСОБА_2 погодився, оскільки жодних коштів на придбання будинку не надавав.
21.08.2007 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок з господарськими-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,15 га, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомості, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області та вчинено запис у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за № 1200.Укладення договору купівлі-продажу та його державна реєстрація підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
На підставі вищезазначеного договору купівлі - продажу, відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №616144 від 16.03.2011 року, що виданий відділом Держкомзему у Новосанжарському районі та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №532340001000287. Вказаний державний акт виданий стосовно земельної ділянки, що розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с.Руденківка, кадастровий номер 5323485501:01:001:0226, площею 0,1473 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Вказував, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.06.2015 року, шлюб між ОСОБА_4 та відповідачем, зареєстрований у Руденківській сільській раді Новосанжарського району Полтавської області, актовий запис №18 від 28.09.2002 року розірвано.
Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 07.12.2015 року, реконструйований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був готовий до експлуатації. Державна реєстрація права власності на реконструйований будинок підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2017 року.
Фактично у житловому будинку, після розірвання шлюбу проживає ОСОБА_4 та її донька - ОСОБА_6 . Відповідач, хоча і зареєстрований за цією адресою, проте фактично будинком не користується. Однак, при його зверненні до відповідача з проханням переоформити будинок на нього, йому було відмовлено.
Отже, вважає, що покупцем житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 - є він, ОСОБА_1 , оскільки саме він, а не відповідач сплатив кошти в повному розмірі за даний будинок, що підтверджується розпискою від 08.05.2007 року.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2020 року в задоволенні позовної заявиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу - відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу,в якій прохає рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема вказує, що суд не вірно встановив, що саме відповідавч був покупцем спірного житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, оскільки кошти за нього було внесено позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою від 08.05.2007 року. Крім того, факт придбання спірного житлового будинку за кошти ОСОБА_1 підтвердили свідки ОСОБА_15, ОСОБА_13 , ОСОБА_10 . ОСОБА_14 , а також встановлено рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року (справа №542/1946/17). Посилається на те, що судом не встановлено, що відповідач взагалі не брав фінансової участі у купівлі спірного житлового будинку, хоча дана умова є обов'язковою при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку. Також зазначає, що висновки суду про те що позивач в спірному будинку не зареєстрований та не проживає, не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не спростовують того, що покупцем вказаного будинку є ОСОБА_1 .
Від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи апеляційної скарги, та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не з?явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 з 28.09.2002 року перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 37).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.05.2003 року вони є батьками ОСОБА_6 (а.с. 37).
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.06.2015 року, шлюб між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с. 45).
З договору купівлі-продажу серії ВЕТ №565998, посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстрованого у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за № 1200, вбачається, що ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 ,складається в цілому: з житлового будинку літ. «А-1» з саману, обкладеного цеглою, житловою площею 36,0 кв.м, загальною площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б» з саману, обкладеної цеглою, сарая літ. «В» з цегли, сарая літ. «в» з саману, обкладеного цеглою, сарая літ. «Е» з саману, обкладеного цеглою, погріба літ. «е» з цегли, навісу літ. «е1», колодязя №1 з бетонних кілець, огорожі № 2-3 з дощок, та земельну ділянку площею 0,15 га, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомості, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с. 38).
Право власності на вказаний будинок, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2007 року, номер витягу 16473574, зареєстровано за ОСОБА_2 30.07.2007 року (а.с. 39).
Нотаріус Дашівська В.М., яка посвідчувала спірний правочин, в судовому засіданні пояснила, що встановлювала за паспортом особи сторін договору. Зміст договору сторони читали та були з ним згодні. Як і де саме проходив розрахунок за придбаний будинок, вона сказати не може, оскільки не пам'ятає. Про те, що кошти сплачувала інша особа, її не повідомляли.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він привозив свою бабусю ОСОБА_5 до нотаріуса для підписання договору. При цьому грошові кошти не передавались. В момент передачі грошей він не був присутнім. Зі сторони продавця був ОСОБА_1 , який й підписував договір, ОСОБА_2 не було, він його не бачив.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, обгрунтовуючи заявлені вимоги, посилався на те, що покупцем житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ,є саме ОСОБА_1 , оскільки він, а не відповідач сплатив кошти в повному розмірі за даний будинок, що підтверджується розпискою від 08.05.2007 року. В зв'язку з чим, просив визнати частково недійсним спірний договір купівлі-продажу від 21.08.2007 року в частині продавця, перевівши право покупця за цим договором на нього.
На підтвердження зазначеного ним було надано розписку від 08 травня 2007 року про те, що ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 6 000 доларів США за продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36).
Про факт передачі ОСОБА_1 грошей ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначили й свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Так, свідок ОСОБА_15 , дочка попередньої власниці житлового будинку ОСОБА_3 , пояснила, що гроші за будинок в розмірі 6 тис. доларів платив саме ОСОБА_1 . При цьому були присутні: вона, її брат та невістка. Невістка писала розписку від імені ОСОБА_3 , а остання її підписувала. До нотаріуса мати їздила сама, возив внук, син свідка ОСОБА_15
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що її свекруха ОСОБА_5 продавала будинок в с. Руденківка. Вона від її імені писала розписку про це, а ОСОБА_5 підписала її. Гроші за покупку будинку передавав ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що вони з сестрою ОСОБА_15 вирішили продати хату їх матері ОСОБА_5 . Коли вони знайшли покупця, вони приїхали в будинок матері, покупець передав гроші, його дружина ОСОБА_10 написала розписку, а його мати розписалась в ній. Гроші передавались в його присутності ОСОБА_1 .
Відповідач, ОСОБА_2 пояснив, що про продаж будинку з попереднім власником ОСОБА_5 домовлявся позивач ОСОБА_1 Вартість будинку складала 30000 грн., як та ким передавлись вказані гроші, він сказати не може, оскільки не пам'ятає, знає, що це відбувалась в день укладання договору до його підписання. При цьому зазначив, що будинок вони з ОСОБА_4 придбали за спільні кошти, які їм надавались як її батьками, так й його.
Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні зазначили про те, що матеріально допомагали відповідачу ОСОБА_2 .
Так, свідок ОСОБА_16 , який є батьком відповідача, в судовому засіданні пояснив, що він надавав гроші ОСОБА_2 : 4 тис. та по 1 тис., на що саме ОСОБА_2 використував кошти він не знає.
Свідок ОСОБА_18 , який є чоловіком матері відповідача, в судовому засіданні пояснив, що він та мати ОСОБА_2 надавли йому кошти на придбання спірного будинку, в якому саме розмірі ними надавались грошові кошти в теперішній час він сказати не може, пам'ятає, що надавли 3 тис. грн. Також він приймав участь й в будівльних роботах у вказаному будинку.
Так, рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права приватної вланості на земельну ділянку та житловий будинок (а.с.46-51) встановлено, що грошові кошти були надані ОСОБА_4 для придбання будинку АДРЕСА_1 для її сім'ї та відповідачем ( ОСОБА_2 ) було укладено відповідний договір в інтересах сім'ї. Оскільки одержане за цим договором майно було використано на задоволення потреб сім'ї, в спірному житловому будинку стали проживати ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та їхня дитина а нерухоме майно є їх срільною власністю.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що саме він був покупцем житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Положеннями ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.
Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, з наданих матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин купівлі-продажу будинку є недійсним.
Так, відповідно до оскаржуваного договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що сторони у справі діючи добровільно і перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо будучи ознайомленими нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин, уклали договір. Між сторонами погоджено всі його істотні умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства передбачених частиною першою статті 628 ЦК України
Крім того, матеріалами справи встановлено, що грошові кошти були надані ОСОБА_4 для придбання будинку для її сім'ї. Відповідачем ОСОБА_2 був укладений спірний договір купівлі-продажу в інтересах сім'ї. Одержане за цим договором майно: будинок АДРЕСА_1 було використано саме на задоволення потреб сім'ї, в спірному житловому будинку стали проживати ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та їхня дитина.
Відповідно до п.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Належних, допустимих та достатніх доказів того, що спірний договір укладався для позивача ОСОБА_1 та що предмет договору передавався саме йому надано не було.
Так, після укладення договору купівлі - продажу відповідач ОСОБА_2 разом з третьою особою ОСОБА_4 зареєструвався в спірний будинок, де вони проживали разом зі спільною дитиною до розірвання шлюбу (а.с. 56). В подальшому, після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 , право власності на реконструйований будинок також було оформлено на відповідача.
Так, згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована 21.12.2015 року за № ПТ 180153853343 у Департаменті ДАБІ у Полтавській області, реконструйований житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , готовий до експлуатації. За період 2008 - 2010 р.р. було проведено реконструкцію житлового будинку за рахунок прибудови літ. "а2", прибудови літ. "а3", навісу літ. "а4". Замовником є ОСОБА_2 (а.с. 40-41). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на реконструйований будинок зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 20).
Крім того, як зазначено в позовній заяві, відповідач 16.03.2011 року, на підставі спірного договору купівлі-продажу, отримав й державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1473 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана обставина та відомості про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за відповідачем зазначена й в рішенні Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.12.2018 року.
Тобто, піcля укладання спірного договору купівлі-продажу будинку, реєстрації права власності, відповідачем вчbнялись дії й щодо отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстрацію права власності на неї, а також набуття права власності й на реконструйований житловий будинок в АДРЕСА_1 , що спростовує доводи позивача про те, що саме він є покупцем у спірному договорі.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме він був покупцем спірного житлового будинку з господарськими-побутовими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 16 червня 2020 року.
Головуючий суддя : ___________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ________________ Т.В. Одринська _________________ В.П. Пікуль