Справа № 350/1894/19
Провадження № 33/4808/229/20
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.
Суддя-доповідач Васильєв
17 червня 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Голуба Г.С.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп., -
Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2019 року о 15 год. 12 хв. в с. Ясень, по вул. Вагилевича, біля будівлі «Млин», ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі Рожнятівської ЦРЛ.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки не був присутнім при розгляді справи у зв'язку з тим, що знаходився в Російській Федерації, внаслідок чого суд прийшов до неправильного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Про наявність постанови суду від 05.12.2019 року від довідався тільки 06.05.2020 року, коли отримав належним чином засвідчену копію.
Зазначає, що він особисто та члени його родини не отримували виклики суду про дату та час слухання справи відносно нього. Вказує, що він знаходився в Красноярському краї в східній частині Росії з 26.10.2019 року по 09.04.2020 року, а тому не міг дізнатися про необхідність прибути в судове засідання. Повернувшись в Україну він перебував 14 днів на самоізоляції, а потім дізнався про наявність постанови суду.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини та прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно нього з порушеннями, і в момент його складання він не розумів, що його притягнуть до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки його було зупинено за порушення ПДР, яке полягало у тому, що він не був пристебнутий ременем безпеки.
Вказує на те, що докази на які послався суд в постанові суду є недопустимими, оскільки дії працівників поліції були незаконними.
Зазначає, що він дійсно погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в Рожнятівській ЦРЛ, який відбувався в невимушеній обстановці та під час якого лікар ОСОБА_2 повідомив його про те, що він тверезий і не розуміє чого його привели в лікарню.
Однак, за вказівкою працівника поліції на нього було складено висновок про його перебування в стані алкогольного сп'яніння. Після проходження тесту, результат якого показав 2.06 проміле, з яким він не погодився та просив повторно пройти відповідний огляд, але йому відмовили. Вказує, що він повідомляв, що хоче здати аналіз крові, але йому безпідставно було відмовлено в цьому. Також він відмовився від підписання документів та повідомив, що на наступний день їде за кордон і йому не потрібно проблем.
Вказує, що він не розумів, що на нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та був переконаний, що на нього складають протокол за те, що він і його пасажирка не були пристебнутими ременями безпеки.
Звертає увагу на те, що свідків при складанні протоколу не було, він їх не бачив і не розуміє як їх дані були вписані в протокол та вважає такі дії працівників поліції щодо нього протиправними та незаконними.
Окрім того, його не було проінформовано про роботу приладу Драгер та сумнівається в тому, що медпрацівник, яка проводила огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, має відповідний досвід та кваліфікацію на проведення зазначеного огляду. Вважає, що результат огляду був заготовлений завчасно, а тому є недопустимим доказом у справі, не відповідає вимогам Інструкції та не містить печатки лікаря.
Просить детально дослідити відеозаписи, долучені до матеріалів справи, які є доказом у справі та спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, та є доказом протиправних дій працівників поліції щодо нього.
Звертає увагу на те, що відеофіксація працівників поліції також проведена з порушенням вимог, оскільки відбувалась частково, тобто з порушенням вимог Інструкції.
Суд, через його відсутність в судовому засіданні, надав неправильну оцінку доказам у справі, оскільки матеріали справи про адміністративні правопорушення були повністю сфальсифіковані.
Враховуючи наведе, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник адвокат Голуб Г.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , наголошує, що прилад «Драгер Алкотест 6810», за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування та є несертифікованим приладом у відповідності до вимог закону. Вважає, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений технічним приладом, який не пройшов у визначений законом час повірку, здійснений з порушенням вимог Інструкції та є недопустимим доказом у справі.
Звертає увагу на те, що пояснення свідків подані на завчасно заготовленому бланку, які не були при присутності проведення огляду ОСОБА_1 в медичному закладі, а тому їх показання не слід використовувати у якості допустимого доказу вини правопорушника.
Захисник адвокат Голуб Г.С. також зазначає, що відеозапис долучений до матеріалів справи є постійно перерваним, який не відображає відомостей про вчинення правопорушення ОСОБА_1 , а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Вважає, що сукупність наведених підстав свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена, а постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Голуба Г.С., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об'єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності останнього, при цьому зазначивши, що ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а відтак суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності правопорушника ОСОБА_1 .
Судова повістка направлялась судом у відповідності до вимог п.17 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270, та відповідно якому рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Так, розгляд справи судом було призначено на 05.12.2019 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу суду (а.с.16) з підписом прізвища ОСОБА_3 у графі вручення поштового повідомлення із зазначенням дати вручення 14.11.2019 року.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту матеріалів справи вбачається, що судова повістка направлялась ОСОБА_1 за адресою, яку останній сам вказав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №054028 від 24.10.2019 року.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, він був ознайомлений зі змістом протоколу та отримав його копію, про що свідчить його власноручний підпис, а також надав пояснення з приводу вчиненого ним адміністративного правопорушення, в яких фактично визнав свою вину у вчиненні правопорушення.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 знав про те, що у встановленому законом порядку щодо нього складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення та те, що він притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Правильність даних щодо місця проживання було підтверджено власним підписом особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно написав, що з місцем та часом розгляду справи він ознайомлений, на наступний день їде за кордон та просить розглянути справу без нього.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи вищевказані обставини, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити доводи апеляційної скарги щодо відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 054028 від 24.10.2019 року, з якого вбачається суть та обставини вчинення правопорушення, зазначено про ознайомлення правопорушника із вказаним протоколом та відсторонення його від керування транспортним засобом; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 237 від 24.10.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; дослідженим в судовому засіданні відеозаписом правопорушення, що міститься на DVD-R диску, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом під час його зупинки працівниками поліції та перебував у стані алкогольного сп'яніння, який встановлений за результатами його огляду в Рожнятівській ЦРЛ.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Голуб Г.С. повністю підтримали вимоги апеляційної скарги.
Апеляційним судом у повному обсязі досліджувалися матеріали справи та долучений до них відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №054028 від 24 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 24 жовтня 2019 року о 15 год. 12 хв., в с. Ясень, по вул. Вагилевича, біля будівлі «Млин», керував транспортним засобом «Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі Рожнятівської ЦРЛ. Висновок №237 щодо результатів медичного огляду особи, тест №5949 Алкотест 6810 «Драгер». Водія відсторонено від керування автомобілем, оскільки він порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - начальником СРПП №3 Рожнятівського відділення Калуського ВП капітаном поліції Федорко С.О., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому були роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Рожнятівському районному суді.
В протоколі вказані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із зазначенням їх анкетних даних.
Зазначено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали справи про адміністративне правопорушення, висновок №237, тест №5949, відеодиск.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 власноручно написав, що з місцем та часом розгляду справи він ознайомлений, на наступний день їде за кордон, просить розглянути справу без нього, забув пристебнути ремінь безпеки, зобов'язується автомобілем не керувати.
У ОСОБА_1 посвідчення водія не вилучалось та не видавався тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що він не знав про те, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вказані доводи не відповідають дійсності, повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів та суперечать його власним поясненням, щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №054028 від 24 жовтня 2019 року складений з порушенням вимог Інструкції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вказані у ньому обставини відповідають фактичним обставинам, які були встановлені судом першої інстанції та підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дані, щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Таким чином, за своєю правовою сутністю протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом у якому викладено формулювання обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, конкретизовано особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та містяться дані про роз'яснення процесуальних прав, місце розгляду справи.
Протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить даних про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписаний ним без жодних зауважень.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Голуб Г.С. звертали увагу на те, що суд безпідставно послався на письмові показання свідків, оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення свідків не було і вони не були безпосередньо допитані в суді першої інстанції.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не були вказані у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2-3) та які були запрошені працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який в їхній присутності відмовився, у встановленому законом порядку, пройти перевірку для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, та виявив бажання пройти дану перевірку у медичному закладі, що і засвідчили своїми власноручними підписами.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) огляд ОСОБА_1 був проведений у зв'язку із виявленими у нього ознаками: порушення координації рухів, почервоніння обличчя, порушення мови. В акті зазначено, що огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 . Акт огляду підписаний свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з зазначенням їх місця проживання та власноручними підписами.
В своїй апеляційній скарзі та поясненнях в апеляційному суді ОСОБА_1 та його захисник адвокат Голуб Г.С. стверджують, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони написані на заздалегідь підготовленому бланку, на якому вписуються тільки певна інформація.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на письмові пояснення вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні.
Разом з тим, правова оцінка письмових пояснень свідків не впливає на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що свідки були присутні, коли ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, але виявив бажання пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував проти того, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейські за допомогою спеціального приладу на місці зупинки транспортного засобу та погодився пройти такий огляд в медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов'язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов'язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що посилання суду першої інстанції на письмові показання вищевказаних свідків не може бути визнано істотним порушенням, оскільки не вплинуло на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 та його пояснень в апеляційній інстанції вбачається, що він не заперечує факт керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, однак вважає, що поліцейські безпідставно сфальсифікували результати медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та не проінформувавши його про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Голуб Г.С. стверджував, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого їх наступні дії щодо вимог пройти водієм огляд на стан алкогольного сп'яніння були неправомірними.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що правовою підставою для зупинки транспортного засобу було порушення водієм вимог правил дорожнього руху щодо зобов'язання бути пристебнутим ременем безпеки, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції в порушення вимог законодавства було порушено вимоги проходження водія огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, є необґрунтованими, оскільки твердження про те, що працівники поліції сфальсифікувати результати огляду не підтверджується доказами.
Крім того, зі змісту пояснень ОСОБА_1 та його захисника адвоката Голуба Г.С. вбачається, що в діях працівників поліції щодо фальсифікації доказів вбачаються ознаки кримінального правопорушення і вказані доводи можуть бути перевірені тільки в установленому законом порядку у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Разом з тим, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Голуб Г.С. не звертались до компетентних органів щодо незаконних дій працівників поліції, що свідчить про непослідовність їх доводів та їх безпідставність.
Крім того, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції Довбак В. ОСОБА_9 . на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу Алкотест Драгер на місці зупинки транспортного засобу відмовився та забажав пройти відповідний огляд в медичному закладі. ОСОБА_1 службовим автомобілем працівників поліції було доставлено до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
Відповідно до висновку «Рожнятівської ЦРЛ» №237 від 24.10.2019 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.6) складеному о 16 год. 00 хв. вбачається, що огляд ОСОБА_1 було проведено о 16 год. 00 хв. 24.10.2019 року лікарем ОСОБА_10 . Внаслідок огляду ОСОБА_1 було встановлено, що апелянт перебував в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 було повідомлено, що за результатами огляду він перебував в стані алкогольного сп'яніння. В графі пояснення обстежуваної особи про ознайомлення з результатами огляду у медичному висновку міститься запис про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з результатами огляду, однак від підпису він відмовився.
Зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається. що ОСОБА_1 особисто забажав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, при проходженні огляду в медичному закладі ОСОБА_1 на визначення стану сп'яніння лікарем було використано технічного прилад, результат якого показав 2.06 % проміле. Жодних зауважень на дії медичних працівників та працівників поліції під час проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ним не заявлялось.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи апелянта та його захисника адвоката про те, що вищевказаний висновок «Рожнятівської ЦРЛ» не відповідає дійсності і не може бути визнаний допустимим доказом.
В результаті перевірки вищевказаних доводів апеляції не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений лікарем ОСОБА_10 в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд, часу та місця його проведення.
До матеріалів справи про адміністративні правопорушення долучена роздруківка приладу Драгер Алкотест 6810, яким проведено в Рожнятівській ЦРЛ огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння. З роздруківки приладу вбачається, що відповідний огляд ОСОБА_1 було проведено о 16 год. 03 хв. 24 жовтня 2019 року, тест №5949, результат становив 2.06 %.
Апеляційний суд вважає безпідставними апеляційні доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Голуба Г.С. стосовно того, що лікарем медичного закладу при проведенні огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння було використано прилад на який відсутні документи.
Так, зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи.
Відповідно до п. п. 16, 17, 20 Розділу III вищевказаної Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
При цьому висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд вважає, що висновок «Рожнятівської ЦРЛ» № 237 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів та роздруківки приладу Драгер Алкотест 6810 тест №5949 від 24.10.2019 року містять достатню інформацію щодо проведення огляду ОСОБА_1 та достовірності і обґрунтованості отриманого результату, належним чином оформлений та містить підпис лікаря та печатку медичного закладу.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Голубом Г.С. не надані докази, які свідчать про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений лікарем в медичному закладі не відповідав вимогам ст.266 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в присутності свідків, які були запрошені при цьому працівниками поліції. ОСОБА_1 забажав пройти відповідний огляд в медичному закладі, у зв'язку із чим був доставлений до Рожнятівської ЦРЛ службовим транспортним засобом працівників поліції, який добровільно пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810, результат якого показав 2.06 % проміле. ОСОБА_1 було ознайомлено про те, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, на підставі чого було складено висновок Рожнятівської ЦРЛ, ознайомлено з його змістом, який ОСОБА_1 відмовився підписувати. Всі зазначені обставини зафіксовані ні відеозаписах нагрудних камер працівників поліції. Працівниками поліції складено протокол відносно ОСОБА_1 за порушення ним п.2.9А ПДР України, за що передбачена відповідальність у відповідності до ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний відеозапис не містить даних які свідчать про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі відбувався з порушенням вимог ст.266 КУпАП , а результат огляду було сфальсифіковано.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що медичний огляд неповно, без відібрання зразків крові, оскільки зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи.
При цьому, зі змісту пунктів 12,13 Інструкції вбачається, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а дослідження біологічного середовища з використанням крові проводиться у тому випадку, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти інші зразки біологічних середовищ, вказаних вище.
Таким чином, відібрання крові для дослідження біологічного середовища не є обов'язковим під час проведення медичного огляду і проводиться за рішенням лікаря, який здійснює такий медичний огляд в межах повноважень, встановлених вищевказаною інструкцією.
Зі змісту відеозапису та доводів апеляційної скарги вбачається, що лікарем медичного закладу під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння були застосовані різні методи дослідження, які у своїй сукупності надали йому право дійти до висновку про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння та за який лікар несе персональну відповідальність, передбачену законом.
Сукупність досліджених доказів, відеозапис з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та власні пояснення ОСОБА_1 свідчать про те, що він дійсно 24.10.2019 року о 15 год. 12 хв. в с. Ясень, по вул. Вагилевича, біля будівлі «Млин», керував транспортним засобом «Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого був доставлений до Рожнятівської ЦРЛ, де пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння та було встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі Рожнятівської ЦРЛ.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом у повному обсязі досліджені та проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи та були надані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисником під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
Перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та накладено стягнення в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв