Справа № 353/1074/19
Провадження № 22-ц/4808/751/20
Головуючий у 1 інстанції Лущак Н. І.
Суддя-доповідач Матківський
16 червня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Василишин Л.В., Максюта І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2020 року, ухвалене суддею Лущак Н.І.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2019 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , та просило з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11709,64 грн. за кредитним договором № б/н від 24.12.2010 року.
Банк мотивував позовні вимоги тим, що згідно кредитного договору № б/н, укладеного 24.12.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим на 30.09.2019 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 11709 грн 64 коп., з яких: 200,00 грн. заборгованість за кредитом; 7635,72 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 2840,13 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 533,79 грн. штрафу (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.12.2010 року на 30.09.2019 року в розмірі 200 гривень, що становить заборгованість за тілом кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача в користь позивача 32,85 гривень понесених позивачем судових витрат.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів (відсотків), пені та комісії та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, тому у цих вимогах відмовив, а стягнув тільки заборгованість за тілом кредиту в розмірі 200 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На дане рішення представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись незаконність рішення, просить його скасувати в частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у цій частині у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Мотиви апеляційної скарги наступні.
Суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності у відповідача обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом.
Позичальник власноручно підписав довідку про умови кредитування, у якій зазначена базова процентна ставка за користування кредитом в розмірі 3% місячних.
З цих підстав апелянт вважає, що суд не мав права відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитом.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Судом встановлено, що 24.12.2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.10-11) і отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, а.с. 55). У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.
До матеріалів позовної заяви позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриваБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 12-34), та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.42).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 24.12.2010 року станом на 30.09.2019 року становить 11709 грн. 64 коп. та складається з: 200,00 грн. заборгованість за кредитом; 7635,72 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 2840,13 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 533,79 грн. штрафу (процентна складова) (а.с. 8-9).
Позиція суду апеляційної інстанції
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, дійшов висновку, що сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, тому у відповідача відсутній обов'язок з їх сплати.
Однак такий висновок суду першої інстанції є правильним тільки частково.
Суд вірно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, і правильно вважав, що Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, не можуть бути застосовані, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг.
Однак, суд помилково вважав, що сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів.
Відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», у якій зазначено базову % (процентну) ставку в місяць - 3% (36% річних), штраф за порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, комісія (а.с.42).
У зв'язку із підписанням власноручно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», у якій зазначено базову % (процентну), штраф за порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, комісія, банк має право ставити питання про стягнення. Однак, у прохальній частині скарги апелянт просить скасувати рішення суду тільки в частині незадоволених вимог про відсотки. Тому, керуючись ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу у межах вимог апеляційної скарги в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, у іншій частині(стягнення пені та комісії, штрафів) позивач рішення суду першої інстанції не оскаржує, тому воно у цій частині не переглядається.
Отже, незважаючи на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, надані позивачем, не є частиною кредитного договору, сторони у кредитному договорі (довідці про умови кредитування) яка у даному випадку є складовою договору обумовили у письмову вигляді ціну договору у формі сплати процентів - 3% місячних (36% річних).
Тому позивач має право на стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних від тіла кредиту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що проценти у вказаному розмірі банк нараховував до 26.01.2016 р., на вказану дату у відповідача була заборгованість по процентах у розмірі 7,10 гривень (відповідач 24.09.2015 року здійснив платіж на погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 786,91 гривень, чим зумовлена така заборгованості за процентами), а після цього у більшому розмірі - 43,20 та %, що не відповідає умовам кредитного договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору банк не мав права нараховувати проценти за кредитним договором у розмірі 43,20 % річних з 08.10.2016 року по 30.09.2019 року, тому заборгованість за процентами за вказаною ставкою не може бути стягнута.
Проте, за цей період позивач має право на отримання з відповідача процентів у розмірі, передбаченому кредитним договором, тобто - 36 % річних.
Розмір заборгованості за процентами за період з 08.10.2016 року по 30.09.2019 року за ставкою 36% річних, нараховані на тіло кредиту - 200 гривень становить 203,60 гривень і визначений судом апеляційної інстанції за наступною формулою: % = тіло кредиту х % ставка х к-сть днів, за які нарахована заборгованість за відсотками / на 360 днів у році.
Загальна сума заборгованості по процентах за користування кредитом на 30.09.2019 року за ставкою 36% річних, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача становить 210,70 гривень (203,60 гривень + 7,10 гривень (залишок по процентах на 26.01.2016 року).
Враховуючи зазначене, рішення суду необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитним договором.
З огляду на це, відповідно до ст.374 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити частково із зазначених вище підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції необхідно розподілити таким чином.
Позовні вимоги задоволені частково, а саме: у розмірі 3,5 % (410,70 гривень х 100 : 11709,64 гривень). Тому судовий збір, сплачений позивачем, за подання позову у пропорційному розмірі складає 67,20 гривень (1921 гривня(сплачений судовий збір за подання позову) х 3,5 %) та за подання апеляційної скарги у пропорційному розмірі - 100,85 гривень (2881,50 гривень(сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги) х 3,5%), необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме - за процентами за користування кредитом та стягнення судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, заборгованість за процентами, нарахованими за кредитним договором б/н від 24.12.2010 року на 30.09.2019 року в розмірі 210 гривень 70 копійок.
Змінити розподіл судових витрат судом першої інстанції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати з оплати судового збору у розмірі 67 гривень 20 копійок.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 100 гривень 85 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: Л.В. Василишин
І.О. Максюта