Справа № 159/3678/19 Провадження №11-кп/802/120/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
16 червня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2019 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово безробітного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 06.03.2013 року Подільським районним судом м. Києва за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, за що судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 постановлено обчислювати з моменту затримання, тобто з 25 червня 2019 року.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Вироком вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 25 червня 2019 року, близько о 08 год. ранку, перебуваючи в залі очікування залізничного вокзалу міста Ковеля, що знаходиться за адресою вул. Ветеранів,1, керуючись метою викрадення чужого майна, з корисливих спонукань шляхом ривка, повторно, відкрито викрав дорожню сумку спортивного типу ОСОБА_9 , з його особистими речами, а саме: взуттям, одягом, продуктами харчування, які для потерпілого матеріальні цінності не становлять, а також грошові кошти в сумі 200 грн., завдавши останньому майнової шкоди на вказану суму.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок щодо нього скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що його засуджено лише тому, що він раніше неодноразово судимий і без будь-якого доказу, який би вказував на те, що він вчинив злочин.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, міркування прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст.94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
На думку апеляційного суду, судом першої інстанції при прийнятті рішення вказаних вимог закону дотримано.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, наведеними у вироку і оціненими судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.186 КК України.
Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 , який під час допиту в порядку ст.225 КПК України, за клопотанням слідчого, слідчому судді Ковельського міськрайонного суду 26.06.2019 року показав, що приїхав в місто Ковель з метою розшукати та забрати свою співмешканку по імені « ОСОБА_10 » на її прохання. З собою мав дорожню сумку в якій був жіночий одяг, взуття, продукти харчування і грошові кошти. На залізничному вокзалі познайомився з двома жінками, а трохи пізніше також з двома чоловіками. Вони разом розпивали спиртні напої, після чого залишили його. Їм було відомо про те, що він розшукує свою співмешканку. Через деякий час до нього підійшли ці особи, проте « ОСОБА_10 » з ними не було. Один із чоловіків повідомив його, що ОСОБА_10 знаходиться внизу і коли він віддасть сумку то побачить свою співмешканку. Після його відмови в передачі сумки почув у відповідь «що важливіше: жінка чи сумка?» і в цей момент один із них вирвав у нього сумку з рук і всі вони почали втікати. Ствердив, що намагався їх наздогнати проте цього зробити не міг, після чого звернувся до працівників поліції.
Допитаний слідчим суддею Ковельського міськрайонного суду в порядку ст.225 КПК України 26.06.2019 року свідок ОСОБА_11 , підтвердив обставини на які покликається в своїх показаннях потерпілий та категорично ствердив, що в його присутності сумку у потерпілого ОСОБА_9 викрав саме ОСОБА_7 .
Дані показання є чіткими та послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема в ході проведення слідчої дії - пред'явлення особи до впізнання 25.06.2019 року потерпілий впізнав обвинуваченого, як особу яка в той день відкрито викрала його дорожню сумку.
Показання потерпілого ОСОБА_9 також підтверджуються витягом з ЄРДР від 25.06.2019 року з якого слідує, що він звернувся з заявою про кримінальне правопорушення, в якій зазначив, що 25.06.2019 року в приміщенні залізничного вокзалу міста Ковеля на другому поверсі незнайомий чоловік відкрито забрав у нього сумку з речами та документами.
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25.06.2019 року слідує, що обвинувачений ОСОБА_7 був затриманий о 14 год 10 хв., як підозрюваний у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
В ході його особистого обшуку було вилучено туристичну сумку темно синього кольору в яких знаходились особисті речі.
Згідно протоколу огляду речей та документів від 26 червня 2019 року встановлено, що сумка є дорожньою, типу спортивної, темно синього кольору із вставками зеленого кольору та написом на етикетці «Yins». В сумці знаходились жіночі кросівки, одяг в тому числі жіноча куртка, плаття, футболка , продукти харчування, грошова купюра номіналом 50 гривень та інші особисті речі та предмети.
Заявою потерпілого ОСОБА_9 підтверджено, що він 26.06.2019 року отримав від слідчої на зберігання продукти харчування, що знаходились у належній йому викраденій дорожній сумці.
Таким чином, доводи скарги обвинуваченого про недоведеність його вини у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно та показання свідка ОСОБА_12 про вчинення злочину не ОСОБА_7 , а іншою особою є безпідставними, оскільки сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом як прийти до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, так і спростовувати його версію про те, що він не вчиняв злочин.
Згідно з вимогами ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції повністю дотримався вказаних вимог закону, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до приписів ст.12 КК України відносить до тяжких злочинів, особу ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та повторно скоїв аналогічний злочин, суму викраденого майна, часткове його повернення потерпілому, його ставлення до скоєного, майновий та сімейний стан.
Також судом було враховано і відсутність обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання наближеного до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.186 КК України.
На думку апеляційного суду, таке покарання, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2019 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий:
Судді: