Справа № 760/7802/20
Провадження № 1-кс/760/3158/20
12 червня 2020 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво № 597 від 05.07.2011р. про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правової допомоги), прокурора ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_5 , на постанову від 19.02.2020р. старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшла зазначена скарга.
Подана скарга обґрунтована тим, що у провадженні слідчих СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебували матеріали кримінального провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України.
19.02.2020р. постановою старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Адвокат ОСОБА_3 , в поданій в інтересах ОСОБА_5 , скарзі зазначає, що вказана постанова слідчого, на його думку, є незаконною та передчасною, оскільки слідчий перед закриттям кримінального провадження не вчинив ряд слідчих та процесуальних дій.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 зазначив, що слідчий, під час прийняття рішення про закриття кримінального провадження, не врахував, що предметом злочину є права ОСОБА_5 на квартири АДРЕСА_1 , які були набуті нею у жовтні 2010р., в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_7 , в тому числі за кошти, надані родиною ОСОБА_5 в сумі 60 000 доларів США.
Разом з тим, ОСОБА_7 , 26.01.2016р. шляхом обману, повідомив неправдиві відомості нотаріусу, надавши документи, які містили технічну помилку в даті їх складання - 2009р. замість 2010р., а також подав недостовірну письмову заяву-підтвердження, що немає малолітніх дітей, які б користувалися відчуженою квартирою. Після чого нотаріус посвідчила договір дарування квартири на повнолітню дочку ОСОБА_7 від попереднього шлюбу.
Проте, як зазначив адвокат, на час укладення угоди дарування ОСОБА_7 приховав від нотаріуса, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 та від даного шлюбу він має двох малолітніх дітей.
Разом з тим, рішенням Оболонського районного суду м. Києва по справі № 756/15125/16-ц від 03.09.2019р. договір дарування визнано недійсним, визнано право власності на квартири за ОСОБА_5 .
Незважаючи на вказані обставини, на думку адвоката, слідчий зробив безпідставний висновок в оскаржуваній постанові від 19.02.2020р., що в даному випадку відсутній об'єкт та предмет злочину.
Тому, адвокат ОСОБА_3 просив слідчого суддю скасувати вказану постанову, як незаконну та необґрунтовану.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
У судовому засіданні адвокат підтримав подану скаргу, просив її задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.
Прокурор Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги адвоката.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подану скаргу та надані суду матеріали кримінального провадження № 12018100090011010 від 25.09.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 та 6 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
В ході судового розгляду скарги встановлено, що у провадженні слідчих СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебували матеріали кримінального провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України.
19.02.2020р. постановою старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова обґрунтована слідчим тим, що в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відсутній об'єкт злочину, оскільки предмет злочину (квартира АДРЕСА_1 ) перебував у власності ОСОБА_7 та він відповідно здійснював та мав рівні з ОСОБА_5 права на володіння, користування і розпорядження цим майном.
Крім цього, слідчий зазначив, що у складі кримінального правопорушення відсутня об'єктивна сторона, оскільки ОСОБА_7 використав документ, який він не підроблював, а використав його в своїх інтересах під час здійснення правочину дарування квартири своїй дочці ОСОБА_8 , а також не вступав у змову з особою, яка допустила помилку в даті договору та остання особа в оману ОСОБА_5 не вводила, як саме і довірою не зловживала.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з'ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого чи прокурора, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими органами досудового розслідування, а й підстави його закриття.
В ході судового розгляду скарги, з метою з'ясування питання щодо дотримання слідчим вимог законодавства про всебічне та повне дослідження всіх обставин, які підлягають доказуванню в даному провадженні, були досліджені матеріали кримінального провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України, відповідно до яких, слідчий суддя прийшов до висновку, що доводи адвоката знайшли своє підтвердження щодо неповноти проведеного досудового розслідування.
Так, слідчим суддею встановлено, що висновки, до яких прийшов у оскаржуваній постанові слідчий, не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Крім того, слідчим в ході досудового розслідування були не в повній мірі виконані вказівки прокурора, які містяться в матеріалах справи та з жовтня 2018р. в рамках даного кримінального провадження слідчим не було проведено жодних процесуальних та слідчих дій, необхідних для встановлення істини в даному кримінальному провадженні, що свідчить про неповноту проведеного досудового розслідування та вказує на невідповідність проведеного досудового розслідування завданням кримінального провадження його дієвості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), пп. 103 et seq.).
Крім того, вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Враховуючи вказане, слідчий суддя вважає, що винесена слідчим постанова від 19.02.2020р. про закриття кримінального провадження, ґрунтується на неповному та поверхневому досудовому розслідуванні, та як наслідок передчасним висновкам, викладеним у ній. Також постанова слідчого обґрунтована висновками, протилежними встановленим обставинам справи, та не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.ст. 2, 9 КПК України, а також практиці Європейського суду з прав людини стосовно проведення ефективного розслідування.
За таких обставин, скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_5 , підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 40, 84, 91, 110, 223, 284, 303, 304, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.
Постанову від 19.02.2020р. старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 120161000500007520 від 27.07.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 162, ст. 356 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1