Єдиний унікальний номер 317/1385/20
Провадження № 1-кп/317/314/2020
17 червня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080230000494 від 03.05.2020 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тиврів Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, освіта неповна середня, офіційно не працевлаштованого, вдівця, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
03.05.2020, приблизно о 08 год. 10 хв., ОСОБА_4 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи біля території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_5 , яке виразилось у нанесенні одного удару правою рукою в область обличчя останньої, чим відповідно до висновку експерта № 482 від 14.05.2020 завдав потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці нижньої щелепи зліва та справа, які як кожен окремо, так і в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, відкрито заволодів велосипедом «Аіст» зеленого кольору з корзиною, вартістю 1727 грн. 36 коп. згідно висновку експерта від 06.05.2020, який належить Біленьківському некомерційному підприємству «ЦПМСД» та був наданий у користування потерпілій ОСОБА_5 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, підтвердив усі фактичні обставини, які містяться в обвинувальному акті. Суду пояснив, що на початку квітня 2020 року він обрізав у потерпілої дерева. Коли він виконав роботу та вже виходив, то зачепив та зламав невелике дерево. Потерпіла почала сваритись. У ході конфлікту він покинув подвір'я потерпілої. Приблизно через місяць, коли він був у матері за адресою: АДРЕСА_3 , то побачив потерпілу. Це було приблизно о 08 годині ранку. Він спитав її коли вона заплатить йому за виконану роботу, на що вона відповідала, що платити не буде. Він її вдарив рукою в обличчя, сів на свій велосипед, взяв за ручку велосипед потерпілої, який стояв біля калитки, та повіз його до себе додому. Це був велосипед з корзинкою зеленого кольору. Коли привіз, то поставив у дворі біля калитки. Зайшовши до будинку він прийняв ліки та ліг спати. Пізніше приїхали працівники поліції і він віддав їм велосипед.
Оскільки обвинувачений дав показання в яких повністю визнав свою вину і не оспорює фактичні обставини, враховуючи думку прокурора, який вважав, що можливо розглянути кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку обвинуваченого, який також не заперечував проти вказаного порядку розгляду провадження, а також з'ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, та визнати недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що вина обвинуваченого повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, розмір заподіяної шкоди, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно.
Так, у відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, належить до категорії тяжких.
Обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не виявлено.
За таких обставин, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та його наслідків, думку прокурора, зважаючи на наслідки злочину, для досягнення цілей покарання, встановлених статтею 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України - у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій статті.
У той же час, враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого та його наслідків, наявність у нього місця проживання, зважаючи на те, що шкода наразі відшкодована, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75-76 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових злочинів, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Даний запобіжний захід слід залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено. Документально підтверджені процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не скоїть нового злочину.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Речовий доказ - велосипед «Аіст» зеленого кольору з корзиною, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - передати Біленьківському некомерційному підприємству «ЦПМСД» за належністю.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Запорізький районний суд Запорізької області, при цьому відповідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1