11.06.2020 2а/331/43/2020 331/997/20
11.06.2020 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний м. Запоріжжя області у складі:
головуючого - судді Антоненка М.В.
за участю секретаря Андрієнко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агапова Андрія Олексійовича про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агапова Андрія Олексійовичапро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2224414 від 10.03.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2224414 від 10.03.2020 року, яку виніс інспектор 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агапов Андрій Олексійович, зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем по вул. Рельєфна та здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу, чим порушив пункт 14.6 ПДР.
Позивача звинуватили у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України. Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що в оскаржуваній постанові не містяться будь-які додатки до постанови.
Стаття 35 Закону «Про нацполіцію». Зупинення транспортного засобу
1.Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
-якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
-якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
-якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної. пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
-якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
-якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
-якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
-якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
-якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
-порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
ОСОБА_1 зазначає, що, зупинившись на вул. Бородинській, не Рельєфній, його не повідомили, що ж стало причиною зупинки, тобто зупинили безпідставно. Спитали страховку та інші документи водія, які він передав інспектору. Всі документи були в порядку. Після цього йому повідомили про порушення ПДР. Без надання жодного доказу нібито правопорушення, поліцейський склав постанову.
Стаття 245 КпАП України. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 251 КпАП України. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 268 КпАП України. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Отже, на місці було винесено постанову, яку поліцейський мав складати за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом не відбулося взагалі (як того вимагають ПДР, КУпАП).
Позивач зазначає, що заявив клопотання поліцейському про необхідність в правовій допомозі при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про що йому було відмовлено, а також заявив клопотання поліцейському про відкладення розгляду справи, так як йому необхідний був час для підготовки до розгляду справи, в тому числі потрібен час щоб звернутися за правовою допомогою до адвоката. Заявив, що з'явиться для розгляду справи в будь який час разом з адвокатом. При його спробі скористатися правом на адвоката, було повідомлено та зазначено, що це його особисті проблеми у відшуканні захисника та спроби затягнути розгляд справи.
При розгляді справи про адмінправопорушення ОСОБА_1 мав право скористатися правовою допомогою, чого забезпечено не було.
Після цього ОСОБА_1 запропонував поліцейському ознайомити його з доказами порушення, на що останній повідомив, що у нього немає такої можливості - ознайомити його з доказами правопорушення.
Від так з доказами правопорушення ОСОБА_1 ознайомлено не було.
Вважає, що суб'єкт владних повноважень істотно та грубо порушив його права та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Винесена постанова для ОСОБА_1 не є зрозумілою, так як невідомо, з чого ж складається ця справа, яку розглянув на місці поліцейський. Що взагалі він розглядав, якими нормами закону керувався, та на які докази посилався.
Стаття 62 Конституції України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Ця норма стосується і притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стаття 9 КпАП. Поняття адміністративного правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на наведені норми законодавства, вважає, що поліцейський не встановивши в його діях складу адміністративного правопорушення, виніс незаконну постанову про притягнення його до відповідальності.
Вважає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного просить суд скасувати як незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2224414 від 10.03.2020 року.Провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідач інспектор 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агапов Андрій Олексійовичу судове засідання не з*явився. Судову повістку на вказану дату УПП в Запорізькій області отримало, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вивчивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законодавством встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.-ч. 2,5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування вимог надано суду копію оскаржуваної постанови серії ЕАК № 2224414 від 10.03.2020 року, згідно з якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 14.6 ПДР України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість постанови та може прийняти одне із рішення як скасування постанови.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, належно повідомлений відповідач до суду не з'явився будь-яких заперечень суду не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Аллене де Рібем проти Франції» від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЕСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року].
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
За таких обставин та враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, так як факт порушення Правил дорожнього руху України не є доведеним інспектором 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агаповим Андрієм Олексійовичем.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агапова Андрія Олексійовича про скасування постанови, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2224414 від 10.03.2020 року, винесену інспектором 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Агаповим Андрієм Олексійовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення.
Суддя: М.В. Антоненко