Справа № 296/4165/20
3/296/1736/20
"12" червня 2020 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Покатілов О.Б., розглянувши матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює військова частина НОМЕР_1 -номер обслуги, проживає фактично військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), місце проживання за реєстрацією АДРЕСА_2
за ч. 4 ст. 172-11 КпАП України,-
встановив :
У зв'язку із затвердженням Верховною Радою України Указів Президента України "Про часткову мобілізацію" № 303/2014 від 17 березня 2014 року, № 454/2014 від 06 травня 2014 року, №607/2014 від 21 липня 2014 року, №15/2015 від 14 січня 2015 року, в Україні розпочато мобілізацію та оголошено особливий період, тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення його воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі, верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до вимог ст.ст. 17,65,68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та Законів України; ст. ст. 1,2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Під час проходження військовослужбовець військової служби за контрактом молодший сержант ОСОБА_1 відповідно до положень Військової присяги, ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Згідно до вимог ст. 49 Статуту, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України. Відповідно до статті 147 та 148 указу президента України про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Під час прямування до місця відрядження та повернення з нього військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах. У разі затримки в дорозі з незалежних від військовослужбовця причин він повинен отримати відповідну позначку в посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки у військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара, а в разі їх відсутності - в адміністрації шляхів сполучення або місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування, а також повідомити про затримку командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу. У разі втрати в дорозі службових або особистих документів, зброї, іншого військового майна відряджений військовослужбовець повинен негайно повідомити про це військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара, а в разі їх відсутності - посадових осіб органу внутрішніх справ, адміністрації шляхів сполучення або місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування, а також командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу. Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини через начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового комісара, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки. Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 172-11 КУпАП України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб вчинені в умовах особливого періоду, є діяннями, що віднесені до адміністративних правопорушень.
У той же час молодший сержант ОСОБА_1 28 березня 2020 р., зазначені вимоги Закону проігнорував та не своєчасно прибув із відрядження до військової частини частини НОМЕР_1 яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
31 березня 2020 року молодший сержант ОСОБА_2 прибув до військової частини НОМЕР_1 .
Викладене свідчить про умисне скоєння молодшим сержантом ОСОБА_3 адміністративного правопорушення в умовах особливого періоду.
Отже, молодший сержант ОСОБА_1 діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без дозволу командування та без поважних причин не своєчасно прибув із відрядження до військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 , обов'язки за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління, про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд в період з 28 березня до 31 березня 2020 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП України.
ОСОБА_1 на виклик до суду не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення, отримане останнім особисто 03.06.2020 р.
ОСОБА_1 вину при складанні матеріалів про військове адміністративне правопорушення визнав повністю та письмово пояснив, що своєчасно не міг приїхати із відрядження, оскільки у зв'язку із карантином та відсутністю транспортного сполучення він не міг добратися до м. Житомира до військової частини НОМЕР_1 . Вже 31.03.2020 р. він зміг знайти машину та добратись до в/ч НОМЕР_1 . По телефону не міг попередити командира, оскільки в дорозі телефон розрядився та він не мав змоги ніде його зарядити.
Вина ОСОБА_1 підтверджується:
-протоколом А3316 № 122 про військове адміністративного правопорушення від 19.05.2020 р.;
-к.витягу із наказу від 03.02.2020 р. № 23;
-к. витягу із наказу від 31.03.2020 р. № 66;
-к. витягу із наказу від 27.03.2020 р. № 72;
-к. посвідчення про відрядження ОСОБА_1 ;
-к. бланку отримання пояснень ОСОБА_1 від 15.05.2020 р.;
-к. бланку отримання пояснень ОСОБА_4 від 15.05.2020 р.
При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи самі обставини справи, враховуючи особу правопорушника, який вину визнав повністю, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в зв'язку із малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, 283 КпАП України,-
постановив :
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративної правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КпАП України та звільнити його від адміністративної відповідальності в зв'язку з малозначністю скоєного і обмежитись усним зауваженням. Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення
Cуддя О. Б. Покатілов