Справа № 216/3972/19
провадження №2/216/1649/20
15 червня 2020 року
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Бутенко М. В.
за участю
секретаря Клименко О.В.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у залі суду, в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та виселення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та виселення. Просить суд винести рішення, яким усунути йому ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 шляхом виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Галач Т.А. в судове засідання не з'явилися, представник позивача Галач Т.А. подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, не проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне призначене судове засідання не з'явився, судові повістки направлені йому за адресою, зазначеною в позовній заяві як місце його мешкання, не отримує, інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст. 131 ЦПК України суду не надано. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, не надав суду жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв'язку з чим суд визнає неповажною неявку ОСОБА_2 , та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано відповідно до витягу з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2019 року (а.с.3-6,7) ( технічна документація на домоволодіння а.с.8-11)
В житловому будинку, який належить позивачу на праві приватної власності проживає ОСОБА_2 , який вселився в житловий будинок без згоди позивача, ОСОБА_2 не зареєстрований за вказаною спірною адресою. (а.с.12 довідка)
У житловому будинку, який належить позивачу на праві приватної власності на даний час сам позивач проживати не може, оскільки відповідач його до будинку не допускає, позивач навіть не може зайти в двір, так як відповідач випускає собаку без повідка та намордника, яка у двір його не пускає.
Відповідач в добровільному порядку житловий будинок звільняти не бажає.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.8 Європейської конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
Згідно ч. 1ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла.
Конституційне право на житло містить заборону примусового позбавлення житла не інакше як на підставі закону і за рішенням суду. Цьому праву кореспондує обов'язок держави створювати умови для його захисту та реалізації. Основною гарантією реалізації права на житло є те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як за рішенням суду.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
У ст. 47 Конституції України проголошено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Так, у ч. 1 ст. 316 ЦК України зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Окрім того, ст. 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідач членом сім'ї позивача не являється.
Таким чином, відповідач своїми незаконними діями створив позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке належить позивачу на праві приватної власності. Що стосується вимоги позивача про виселення відповідача із займаного жилого приміщення, то суд дійшов висновку про те, що дана вимога обґрунтована, та є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки судом було встановлено, що відповідач порушує право позивача як власника житла. Таким чином, на основі з'ясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та виселення відповідача з житлового будинку є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже з урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 768.40 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 311, 316, 317, 319, 321, 383, 387, 391 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та виселення - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , тел. моб. НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти відсутня.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3
АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер, засоби зв'язку та адреса електронної пошти не відомі.
Суддя М. В. Бутенко