Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Іменем України
про залишення позову без розгляду
16 червня 2020 р. Справа № 520/3712/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді: Заічко О.В.,
при секретареві судового засідання: Мараєвій О.В.,
за участі: представника позивача - Літвінової О.Б.
представника відповідача - Вишневського О.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з позовом та просив суд про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 26.02.2020 року № 75 та зобов'язання відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. Як вказував зазначений представник, у спірних правовідносинах строк звернення до суду унормований спеціальним Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та становить п'ять робочих днів з дня отримання повідомлення про прийняте рішення щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Судом поставлено на обговорення зазначене клопотання, проти задоволення якого заперечував представник позивача, зазначивши, що вказані строки на оскарження у повідомленні про прийняте рішення щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не вказані та позивачу не роз'яснювалися. Про вказані строки позивач дізнався 06.03.2020 після призначення адвоката в процедурі надання безоплатної вторинної правової допомоги та у п'ятиденний термін поштою було подано позов до суду. З зазначених підстав вважав, що строк звернення до суду не пропущено. Крім того, вказав, що по справі було відкрито провадження, що свідчить, на думку представника позивача, що питання належності звернення до суду в площині строків звернення судом вирішено на користь позивача, тим паче, що в позові було висловлено прохання про поновлення строків.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Як вказував позивач, 03.03.2020 року ним було отримано повідомлення № 12 від 26.02.2020 року в якому вказано, що на підставі наказу відповідача № 75 від 26.02.2020 року, позивачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Представник позивача вказував, що строків на оскарження наказу відповідача у повідомленні не вказано та усно позивачу не роз'яснювалися, а тому, про те, що строк звернення до суду з даного питання унормований спеціальним Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та становить п'ять робочих днів з дня отримання повідомлення про прийняте рішення щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач дізнався лише 06.03.2020 року після отримання юридичної консультації.
На підтвердження зазначеного представником позивача надано суду доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 06.03.2020 рок № 144.
Наведені підстави для пропуску строку звернення до суду представник позивача вважав поважними та вказував, що позов подано до суду засобами поштового зв'язку 11.03.2020 року, тобто, у п'ятиденний строк, встановлений спеціальним Законом.
Представник відповідача, у свою чергу, надав до матеріалів справи копію журналу реєстрації видачі повідомлень, з якого вбачається, що повідомлення № 12 від 26.02.2020 р. позивачем отримано 28.02.2020 року, а не 03.03.2020 року, як вказував позивач, а з позовом до суду позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду.
Розглядаючи клопотання представника відповідача, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон № 3671-VI).
За приписами частин першої, п'ятої та п'ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім'ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.
Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону № 3671-VIІ, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом. Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Зі змісту наведених норм убачається, що законодавством регламентовано скорочений п'ятиденний строк оскарження до суду особою, яка зверталася за захистом до органів ДМС, рішення про відмову в наданні їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому, законодавець визнав строк у п'ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Після спливу цього строку, настають відповідні зобов'язання та наслідки для такої особи визначені Законом № 3671-VIІ, в тому числі щодо залишення країни.
У частинах третій та четвертій статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Разом з тим, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Враховуючи, що позивач фактично отримав повідомлення № 12 від 26.02.2020 р. 28.02.2020 року, зважаючи, що строк звернення до суду, унормований ч.1 ст.12 Закону № 3671-VIІ становить - 5 робочих днів з дня отримання повідомлення, суд вказує наступне.
29.02.2020 року та 01.03.2020 року є вихідними днями та строк у 5 робочих днів спливає 06.03.2020 року.
Відтак, позивач повинен був звернутись до суду з позовом до 06.03.2020 року, а звернувся 11.03.2020 року, подавши позов засобами поштового зв'язку, тобто з порушенням строків звернення до суду.
Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Суд вказує, що жодних поважних причин, які б об'єктивно унеможливили своєчасне подання позивачем позовної заяви на виконання вимог Закону № 3671-VI, ним не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.
Посилання позивача на те, що у повідомленні строки на оскарження не вказані та йому не роз'яснювалися суд відхиляє, з огляду на те, що формою повідомлення, яка затверджена Наказом МВС України від 07.09.2011 р. № 649 не передбачено зазначеного, а нероз'яснення таких строків в усному порядку позивачеві нічим не підтверджується.
Більш того, зазначене не є непереборною обставиною, яка пов'язана з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду.
При цьому, жодних доказів, які б підтверджували факт його своєчасного звернення, зокрема до органів ДМС, за отриманням безоплатної юридичної допомоги не підтверджуються жодними доказами.
Позивач, отримавши повідомлення № 12 від 26.02.2020 р. 28.02.2020 року звернувся за правовою допомогою 06.03.2020 року не навівши жодних доводів щодо можливості вчинення таких дій вчасно.
Твердження про необізнаність із установленою законами України процедурою та строками оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у цій категорії спорів не можуть бути самостійним свідченням про поважність причин пропуску відповідного строку.
Твердження представника позивача, що суд, відкривши провадження по справі, фактично вирішив питання щодо строків звернення до суду з позовом критично оцінюються судом з огляду на приписи частини четвертої статті 123 КАС України та, враховуючи доведеність в ході розгляду справи відсутність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Також, суд вказує, що наразі в Україні триває карантин, спричинений спалахом захворюваності на коронавірусну інфекцію.
Пунктом 3 Прикінцевих положень визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 122 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Однак, вказані нормативні положення у даному випадку не підлягають застосуванню, виходячи з наступного.
Карантин в Україні офіційно встановлено з 12.03.2020 року, згідно Постанови КМ України № 211 від 11.03.2020 року, а КАС України доповнено вказаним пунктом 3 на підставі Закону України № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 р.
Водночас, звернення позивача до суду відбулось раніше встановленого карантину та законодавчого продовження строків звернення до суду на строк дії карантину.
Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.183 КАС України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду.
Отже, зважаючи на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, клопотання представника відповідача є таким, що підлягає задоволенню.
Окремо, суд зауважує, що при вирішення клопотання представника відповідача судом, на виконання положень ч.5 ст.242 КАС України, було використано правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 21 травня 2020 року (справа № 826/4444/17), в аналогічних питаннях.
Керуючись ст.ст.240, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд ,-
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складено 17 червня 2020 року.
Суддя Заічко О.В.