Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 червня 2020 р. № 520/1742/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії, -
11.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення в день звільнення 13.05.2019;
- зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 6 діб відпуски за 2015 рік та 20 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 3200 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Департамент захисту економіки Національної поліції України допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення в день звільнення 13.05.2019 року.
Відповідач, Департамент захисту економіки Національної поліції України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом голови Національної поліції України №105 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_1 було прийнято на службу в управління захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України на посаду заступника начальника відділу та було присвоєно спеціальне звання «майор поліції».
Наказом від 15.02.2017 року № 50 о/с Департаменту захисту економіки Національної поліції України у зв'язку з організаційно - штатними змінами позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово - комунальному господарстві та сфері інфраструктури УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України.
Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 08.05.2019 року № 130 о/с позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово - комунальному господарстві та сфері інфраструктури УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України за п. 7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», з 13.05.2019 року з виплатою компенсації за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 03 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році.
Департамент захисту економіки Національної поліції України листом від 11.09.2019 року №125зі повідомив позивача, що за період, служби в Департаменті позивачу надавались основні чергові оплачувані відпустки за 2016, 2017, 2018 роки, з виплатами матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірах посадових окладів. Також, зазначено, що відповідно до наказу Департаменту від 08.05.2019 року № 130 о/с позивачу було виплачено компенеацію за 13 діб невикористаної відпустки у розмірі 5823,08 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати компенсації за невикористані 6 діб відпуски за 2015 рік та 20 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон України № 580-VIII) встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон України № 580-VIII, Порядок № 260.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року в справі № 21-8а15 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї, виходячи з такого.
Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі №820/5122/17.
Судом встановлено, що згідно наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 08.05.2019 року № 130 о/с про звільнення з 13.05.2019 року позивача, призначено виплату компенсації за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 03 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році.
При цьому, позивачем не заперечується виплата компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік, натомість ним оскаржується невиплата компенсації за невикористані 6 діб відпуски за 2015 рік та 20 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік.
На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
Таким чином, позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік, а тому висновки позивача щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу компенсації на невикористану відпустку за 2015 рік та 2018 рік, не відповідають встановленим обставинам справи та чинному нормативному регулюванню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року по справі №818/1276/17.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн. задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10) про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 17.06.2020 року.