про повернення позовної заяви
16 червня 2020 року Справа № 340/1788/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянув матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій по донарахованому єдиному внеску, -
Позивач (через свого представника) звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 №Ф-0000071305 зі сплати єдиного внеску на суму 130 887,59 грн.;
- рішення від 21.02.2019 №0000131305 про застосування штрафних санкцій по донарахованому єдиному внеску на суму 32287,76 грн..
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (п.5 ч.1 ст.171 КАС)
Відповідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою від 04.06.2020 р. позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Так, 16.06.2020 р. засобами поштового зв'язку на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду.
Вирішуючи питання про поновлення вказаного строку суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено те, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
На підставі частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно абз.4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Абз.8 ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI визначено те, що порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно абз.9 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, положення абз.5 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.
Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI свідчить, що навіть у випадку обрання платником адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді.
Зазначене право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу доходу і зборів платнику ЄСВ, тобто з дотриманням строків, визначених абз.9 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року в справі №0740/1050/18, від 08 серпня 2019 року в справі №480/106/19.
Згідно абз.4 ч.14 ст.25 Закону № 2464-VI, порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.
З матеріалів позовної заяви суддею встановлено, що відповідачем 21.02.2019 р. складено рішення № 0000131305 про застосування до позивача штрафних санкцій по донарахованому єдиному внеску на загальну суму 32287,76 грн.. Крім того 21.02.2019 р. складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000071305 на суму 130887,59 грн., які є предметом оскарження.
Рішення та вимогу оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України, шляхом подання відповідної скарги (вх.№3610/ФОП від 21.03.2019 р.).
За результатами розгляду такої скарги, ДФС України було прийнято рішення викладене у формі листа від 19.04.2019 р. № 18652/6/99-99-11-05-02-25 про відмову в задоволенні скарги позивача.
Представником у позові не вказаного коли позивач отримала рішення за результатами розгляду її скарги.
За правилами абз.7 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.Керівник (його заступник або уповноважена особа)податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи)податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.
У поданому клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що всупереч абз.7 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI податковим органом, а саме ДФС України обов'язку щодо направлення або надання рішення про результати розгляду скарги, скаржниці ОСОБА_1 , виконано не було.
Так, 07.02.2020 р. адвокатом Ходаком В.В. на адресу ДПС України було направлено адвокатський запит за вих.№37-2, предметом якого було саме отримання копії Рішення, прийнятого за результатами оскарження вимоги № Ф-0000071305 та рішення № 0000131305 від 21.02.2019 р. відповідно.
Рішення ДФС України від 19.04.2019 р. № 18652/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 у частині оскарження вимоги по сплаті ЄСВ та штрафних санкцій було вперше отримано представником позивача, адвокатом Ходаком В.В. - 17.03.2020 року у вигляді додатку до відповіді на адвокатський запит від 07.02.2020 р. вих.№37-20.
Надаючи оцінку зазначеним представником обставинам слід вказати, що разом із поданим до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду додатково було додано копії адвокатського запиту (вих.№37-20 від 07.02.2020 р.) та лист-відповідь ДПС України від 13.02.2020 р. № 5516/6/99-00-08-06-02-06 на адвокатський запит від вих.№37-20 від 07.02.2020 (вх.ДПС №5766/6 від 11.02.2020) з додатком на 3 арк. в 1 прим. (копія Рішення від 19.04.2019 р. №18652/6/99-99-11-05-02-25). Однак, до клопотання не додано доказів на підтвердження того, що відповідь на адвокатський запит разом з копією рішення за результатами розгляду скарги позивача були отримані представником саме 17.03.2020 р..
Водночас, з поданої разом із позовною заявою копії листа-відповіді ДПС України від 13.02.2020 р. № 5516/6/99-00-08-06-02-06 на адвокатський запит від вих.№37-20 від 07.02.2020 (вх.ДПС №5766/6 від 11.02.2020) вбачається, що такий отримано представником - 17.02.2020 року за вх.№81-20 (відповідний штамп міститься на доданій копії листа-відповіді).
Крім того, з поданих разом з позовною заявою копій документів суддею також встановлено те, що представником ОСОБА_2 на адресу ГУ ДПС у Кіровоградській області направлений адвокатський запит від 07.02.2020 р. вих.№39-20. Листом від 14.02.2020 №666/Адв/11-28-33-04-13 представнику було повідомлено (з доданням копій документів на 64 арк.) про те, що станом на 14.02.2020 р. згідно даних інформаційних баз даних контролюючого органу у ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг у розмірі 165822,48 грн. по єдиному внеску (роздруківка з ІКП додається), який складається із сум податкового боргу відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 №Ф-0000071305 на суму 130887,59 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.02.2019 №0000131305 на суму 32287,76 грн. та несплаченого ЄСВ на підставі самостійно визначеної суми відповідно до поданого річного звіту від 04.02.2020 №9333479666 по терміну нарахування 10.02.2020 р..
Вказаний лист представником отримано 20.02.2020 р. вх.№94-20 (відповідний штамп міститься на доданій копії листа-відповіді).
Таким чином, враховуючи дату отримання представником позивача копії рішення ДФС України від 19.04.2019 р. № 18652/6/99-99-11-05-02-25 про відмову у задоволенні скарги позивача (17.02.2020 р.) та дату звернення до суду з даним позовом (01.06.2020 р.), судом зроблено висновок щодо пропуску позивачем десятиденного строку, встановленого Законом № 2464-VI, для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафу до суду.
При цьому, враховуючи отримання рішення за результатами розгляду скарги 17.02.2020 р., суд вважає безпідставним посилання у клопотанні на Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно якої на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, а також Закон України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 02 квітня 2020 р.), яким розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено п. 3 щодо продовження, зокрема, строків звернення до адміністративного суд на строк дії такого карантину.
Відтак, вказані представником позивача у клопотанні підстави для поновлення строку звернення до суду є необґрунтованими, не підтверджені письмовими доказами, а тому позов підлягає поверненню.
Суд вважає за необхідне додаткового зазначити, що відповідно положень ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи вищевикладене, слід зазначає наступне.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Однак, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
В даному випадку такі обставини позивачем не наведено.
Отже, незнання позивачем про результати розгляду її скарги на спірні рішення і вимогу, яку було подано до ДФС України ще у березні 2019 року (вх.№3610/ФОП від 21.03.2019 р.) через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зазначити те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого ці правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. При цьому, нормами КАС України не передбачено виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено підстав, які є поважними для його поновлення, що в силу ч. 2 ст. 123 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 169, 256, 294, 295 КАС України, суддя, -
1. Клопотання про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
2. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій по донарахованому єдиному внеску - повернути позивачу.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами та роз'яснити, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений ст. 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько