17 червня 2020 року м. Київ справа №320/2798/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-295465-50/1159 від 12 лютого 2020 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не є платником ЄСВ, відповідачем порушено процедуру пред'явлення вимоги. Вказує, що у березні 2020 р. подав заяву про припинення статусу фізичної особи-підприємця, з 2019 р. перебуває на військовій службі, а до того за нього єдиний внесок сплачував роботодавець, так як він перебував у трудових відносинах.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
12 травня 2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31 серпня 2011 р. Стверджує, що лише 10 березня 2020 р. державним реєстратором припинено державну реєстрацію позивача. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснено наступні нарахування по ЄСВ: за 2017 р. - 704 грн. 00 коп. х 12 місяців = 8 448 грн. 00 коп.; за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за І квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.; за ІІ квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 липня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.; за ІІІ квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп. та за IV квартал 2019 р. (граничний термін сплати 21 січня 2020 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп. У зв'язку з наявністю боргу у позивача з єдиного внеску відповідачем на підставі ст. 25 Закону виставлено та направлено вимогу № Ф-295465-50/1159 від 12 лютого 2020 р. про сплату боргу в сумі 29293 грн. 44 коп.
Крім того, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2020 р. замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 31 серпня 2011 р., перебував на обліку у відповідача. 10 березня 2020 р. позивачем припинено реєстрацію як фізичної особи-підприємця.
12 лютого 2020 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-295465-50/1159 про сплату боргу на загальну суму 29 293 грн. 44 коп.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449. (надалі по тексту - Інструкція)
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 6 грудня 2016 р. № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 р., зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн. 00 коп., з 1 січня 2018 року - 3723 грн. 00 коп.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Єдиний внесок нараховано позивачу за період 2017-2019 років.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2019 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Ураховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 9 лютого 2018 р. за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22% = 8448 грн. 00 коп.). З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 р., зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 р. всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 р. № 2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723 грн. 00 коп. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457 грн. 18 коп.. (3723 грн. 00 коп. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:
- до 19 квітня 2018 р. - за 1 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.;
- до 19 липня 2018 р. - за 2 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.;
- до 19 жовтня 2018 р. - за 3 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції “Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Ураховуючи наведене, на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293 грн. 44коп., оформлену вимогою від 12 лютого 2020 р. № Ф-295465-50/1159. До вимоги увійшли: розрахункова сума єдиного соціального внеску за наступний період:
- за 2017 р. - 704 грн. 00 коп. х 12 місяців = 8 448 грн. 00 коп.;
- за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;
- за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;
- за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;
- за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;
- за І квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.;
- за ІІ квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 липня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.;
- за ІІІ квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.;
- за IV квартал 2019 р. (граничний термін сплати 21 січня 2020 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.
У цій справі необхідно встановити, чи є позивач платником ЄСВ і чи відповідають надані відповідачем відомості щодо позивача про те, що він є фізичною особою - підприємцем і, відповідно, платником ЄСВ.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 серпня 2011 р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Проте, в подальшому, 10 березня 2020 р. позивачем припинено свою діяльність як фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що у спірний період, тобто у період з січня 2017 р. по червень 2018 р. позивач працював на Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр служби крові», де йому виплачувалася заробітна плата, з якої роботодавцем здійснювалося відрахування, у тому числі і ЄСВ, вказана інформація підтверджується довідками про заробітну плату № 111 та № 12 від 11 березня 2020 р., та довідкою пенсійного органу форми ОК-5.
Крім того, у період з лютого 2019 р. по березень 2019 р. позивач працював у Військовій частині НОМЕР_1 та у період з березня 2019 р. по грудень 2019 р. позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Вказаними установами здійснювалася виплата позивачу заробітної плати (грошового забезпечення), з яких здійснювалися необхідні відрахування, вказана інформація підтверджується довідкою військової частини. Суд також бере до уваги, що здійснення необхідних обов'язкових платежів, у т.ч. ЄСВ, за найманого працівника покладається на роботодавця і позивач не може нести відповідальність у тому випадку, якщо роботодавцем цей обов'язок не виконувався або ж виконувався неналежним чином.
Отже, з урахуванням того, що за позивача сплачували єдиний соціальний внесок його роботодавці у певні періоди, то суд зазначає, що вказані періоди не підлягають включенню до спірної вимоги з метою усунення подвійного оподаткування позивача.
Так, з урахуванням вказаних вище періодів, коли позивач був працевлаштований у роботодавців, суд зазначає, що оскаржувана вимога є протиправною в частині суми єдиного соціального внеску за наступний період:
- за 2017 р. - 704 грн. 00 коп. х 12 місяців (період січня - листопада 2017 р.) = 8 448 грн. 00 коп.;
- за І квартал 2018 р. (січень - березень 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;
- за ІІ квартал 2018 р. (квітень - червень 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.;
- за частину І кварталу 2019 р. (лютий - березень 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 2 місяці = 1836 грн. 12 коп.;
- за ІІ квартал 2019 р. (квітень - червень 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.;
- за ІІІ квартал 2019 р. (липень - вересень 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.;
- за IV квартал 2019 р. (жовтень - грудень 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2754 грн. 18 коп.
Тому здійснене щодо нього нарахування цього внеску на загальну суму 23 461 грн. 02 коп. за вказаний період було протиправним.
На підставі безпосередньо досліджених судом доказів суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-295465-50/1159 від 12 лютого 2020 р. на загальну суму 29293,44 грн підлягає скасуванню в частині сум нарахованого єдиного внеску в сумі 23461 грн. 02 коп. (8448 грн. 00 коп. + 2457 грн. 18 коп. +2457 грн. 18 коп. + 1836 грн. 12 коп. + 2754 грн. 18 коп. + 2754 грн. 18 коп. + 2754 грн. 18 коп. = 5 717 грн. 36 коп. за періоди: (січень - грудень 2017 р., січень - червень 2018 р., лютий - грудень 2019 р.).
Суд бере до уваги, що за період липня-грудня 2018 р. та січень 2019 р. будь-які докази працевлаштування позивача у роботодавців відсутні, а у довідці пенсійного органу форми ОК-5 за цей період жодних надходжень (заробітної плати, відрахувань, ЄСВ тощо) не зазначено (позначка "0"). Це означає, що у вказаний період позивач не був офіційно працевлаштований і не отримував заробітної плати, тому жодних внесків та інших платежів за нього роботодавцями не сплачувалося.
Отже, здійснені нарахування ЄСВ за цей період (липень - грудень 2018 р., січень 2019 р.) є правомірними, оскільки позивач був фізичною особою-підприємцем, не перебував у трудових відносинах з роботодавцем і не мав підстав для звільнення від сплати ЄСВ.
Тому вимога в частині суми 5832,42 грн (29293,44 - 23461,02 = 5832,42) є правомірною і підстав для її скасування у цій частині судом не встановлено.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.
Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримано положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-295465-50/1159 від 12 лютого 2020 р. на суму 23 461 грн. 02 коп. (за періоди: січень - грудень 2017 р., січень - червень 2018 р., лютий - грудень 2019 р.).
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області № Ф-295465-50/1159 від 12 лютого 2020 р. в частині нарахування сумі 23 461 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 02 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 17 червня 2020 року.