16 червня 2020 року м. Київ № 320/3456/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в адміністративні справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати призначеної відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
11.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у прохальній частині якого відповідач просить залишити позов ОСОБА_1 без розгляду. В обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду відповідач зазначив, що з даним позовом позивач звернувся до суду в квітні 2020 року, в той же час, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви позивач просить здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року (включно).
Відповідач стверджує, що в обґрунтування свої вимог позивач жодним чином не обґрунтовує того факту, коли він дізнався про порушення своїх прав та не просить поновити пропущений строк звернення до суду. Також вказав про те, що оскільки позивач взагалі ніяк не обґрунтовує причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду, то є всі правові підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Розглянувши подане клопотання суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати призначеної відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо посилань відповідача на відсутність обґрунтування позивачем вимог та обґрунтування факту коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає таке.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив про те, що 03.03.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати призначеної відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вказав, що дізнався про порушення своїх прав 03.03.2020.
Також зазначив, що 25.03.2020 він отримав відмову в перерахунку пенсії, проте вважає оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його право на соціальний захист.
Відтак, позивач звертав увагу суду, що факт протиправності дій відповідача у проведенні перерахунку викладений у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.03.2020.
Отже, з огляду на викладені обставини, судом встановлено, що позивачем оскаржено до суду дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, зокрема викладеної у листі (рішенні) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.03.2020, яка долучена позивачем до матеріалів справи.
Відтак, з позовної заяви та доданих матеріалів судом встановлено, що позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку у березні 2020 року, тому шестимісячний строк звернення до суду з приводу оскарження відмови відповідача позивачем не пропущено.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.
Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даною позовною заявою щодо оскарження дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, яка викладена у листі (рішенні) від 25.03.2020.
Отже, у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив про те, що відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частин другої та третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Як вбачається зі справи, предметом позову є вимоги позивача про перерахунок пенсії та оскарження дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсій.
Враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, яка має бути розглянута згідно приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Крім того, відповідач не пояснив, у чому полягає складність предмету доказування яка має визначатися судом як вирішальна обставина для призначення розгляду справи у судовому засіданні з огляду на закріплений у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
2. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про розгляд справи № 320/3456/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, - відмовити.
3. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.