17 червня 2020 рокуСправа № 280/3971/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Проценко Дмитра Юрійовича ( 69041 , м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 26, оф.1.2), СПД ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) про визнання протиправною та скасування виконану суб'єктом господарювання ОСОБА_2. та прийняту приватним виконавцем оцінку квартири, та на виконання вимог статей 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України,
15 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця Проценко Дмитра Юрійовича (далі - відповідач-1), СПД ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», в якому просить призначити по справі незалежну оціночно-будівельну експертизу для визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати протиправною та скасувати виконану суб'єктом господарювання ОСОБА_2. та прийняту приватним виконавцем Проценко А.Ю. у виконавчому провадженні №61621581 оцінку належної позивачу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 у розмірі 452755 грн. без урахування ПДВ
Відповідно частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить призначити по справі незалежну оціночно-будівельну експертизу для визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати протиправною та скасувати виконану суб'єктом господарювання ОСОБА_2. та прийняту приватним виконавцем Проценко А.Ю. у виконавчому провадженні №61621581 оцінку належної позивачу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 у розмірі 452755 грн. без урахування ПДВ. При цьому позов обґрунтовано незгодою позивача з вартістю оцінки квартири, а саме проведення вказаної оцінки суб'єктом оціночної діяльності протиправно, всупереч вимогам законодавства та із заниженням реальної вартості нерухомого майна квартири. Крім того позивач зазначає, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_2 не оглядав квартиру, що підлягала оцінці.
Відтак, з урахуванням заявлених вимог у позові, суд вбачає, що позивач не погоджується лише з проведеною оцінкою, при цьому не оскаржує дії, рішення чи бездіяльність приватного виконавця.
Відповідно до вимог статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Згідно частини третьої вказаної статті якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Дана правова норма Конституції України кореспондується до статті 321 Цивільного кодексу України,згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Однак, суд зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з реалізацією права особи на житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі пункту 10 частини другої статті 15 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на викладене суд вважає, що спір у цій справі у такому викладі позовних вимог не є публічно-правовим спором та не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 21, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в адміністративній справі №280/3971/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Проценко Дмитра Юрійовича ( 69041 , м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 26, оф.1.2), СПД ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) про визнання протиправною та скасування виконану суб'єктом господарювання ОСОБА_2. та прийняту приватним виконавцем оцінку квартири, - відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання
Суддщя О.О. Артоуз