15 червня 2020 року Справа № 280/3823/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги,
09 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної фіскальної служби у Запорізької області про сплату боргу (недоїмки ) №Ф-17222-56У від 16.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 21 030,90 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Зокрема, ч. 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дія Закону “Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон№ 2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Таким чином, вимога про сплату єдиного внеску може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску такої вимоги.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.
Суд зауважує, що предметом оскарження у даному позові є вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області №Ф-17222-56У від 16.05.2019, а з позовом до суду позивач звернувся лише 04.06.2020 (згідно поштового штемпелю на конверті).
Позивач також заявляє клопотання про поновлення строку, обґрунтовуючи його тим, що не отримував оскаржувану вимогу за адресою місця проживання, натомість, ознайомився із вимогою після надання її адвокату позивача у відповідь на його запит від 29.05.2020.
Судом встановлено, що позивач у мотивувальній частині позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду зазначає про те, що йому стало відомо про наявність вимоги контролюючого органу від державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Суд зауважує, що в силу вищенаведених положень ст. 122 КАС України обчислення строку звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. Тож, на думку суду, саме тоді, коли ОСОБА_1 дізнався про наявність виконавчого провадження на підставі вимоги контролюючого органу, почав спливати строк звернення до суду для її оскарження.
Проте, будь-якої інформації, обґрунтованої письмовими доказами щодо того, коли саме це відбулось та за яких обставин (отримання постанов державного виконавця, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження тощо) позивач в матеріалах позовної заяви не надає.
Враховуючи викладене, суд наразі не може встановити момент, коли почав спливати строк звернення позивача до суду із даним позовом, а також перевірити поважність причин пропуску строку саме з часу, коли особа дізналась про порушення своїх прав.
З огляду на вказане, позивачу необхідно надати до суду письмові пояснення разом з доказами в їх обґрунтування щодо того, коли і за яких обставин позивач дізнався про існування оскаржуваної вимоги контролюючого органу, а також надати докази на їх підтвердження (заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, конверт, в якому отримані постанови держвиконавця тощо).
Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.
Всупереч вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, до матеріалів адміністративного позову позивачем не надано підтвердження сплати судового збору, натомість заявлено до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 КАС України, Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.133 КАС України, ст.8 Закону України “Про судовий збір” повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Тож, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України “Про судовий збір”, з власної ініціативи.
Положення частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір” зобов'язують суд, при вирішенні питання щодо відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору враховувати майновий стан особи, яка звернулась із таким клопотанням.
Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач будь-яких доказів на підтвердження матеріального стану та неможливості сплатити судовий збір не надає (довідку податкового органу про доходи, довідку про склад сім'ї тощо), а лише посилається на те, що наразі не працює та не перебуває на обліку у Центрі зайнятості.
Проте, надані матеріали позову не свідчать про відсутність доходів у позивача чи про його скрутне матеріальне становище.
Тож, наразі, доводи, які зазначає позивач не є підставою для відстрочення сплати ним судового збору, а тому, клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вищевикладені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду письмових пояснень разом з доказами в їх обґрунтування щодо того, коли і за яких обставин позивач дізнався про існування оскаржуваної вимоги контролюючого органу, а також надати докази на їх підтвердження (заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, конверт, в якому отримані постанови держвиконавця тощо); оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, 840,80 грн. на р/р НОМЕР_2 (IBAN), отримувач коштів УК у Дніпровському районі м. Запоріжжя/Дніпр./22030101, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38025423, або заяви про звільнення/відстрочення сплати судового збору, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із доказами неможливості сплатити судовий збір.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
письмових пояснень разом з доказами в їх обґрунтування щодо того, коли і за яких обставин позивач дізнався про існування оскаржуваної вимоги контролюючого органу, а також надати докази на їх підтвердження (заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, конверт, в якому отримані постанови держвиконавця тощо);
оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, 840,80 грн. на р/р НОМЕР_2 (IBAN), отримувач коштів УК у Дніпровському районі м. Запоріжжя/Дніпр./22030101, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38025423, або заяви про звільнення/відстрочення сплати судового збору, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із доказами неможливості сплатити судовий збір.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя Л.Я. Максименко