про залишення позовної заяви без розгляду
11 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/8699/19
категорія 109010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: представника третьої особи Швидченка В.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" про визнання дій протиправними та скасування генеральних планів,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо погодження генеральних планів розміщення земельних ділянок під забудову групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих земельних ділянках по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , датованих 27.08.2014 та 01.02.2016 протиправними;
- скасувати погодження генеральних планів розміщення земельних ділянок під забудову групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих ділянках по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , датованих 27.08.2014 та 01.02.2016, поданих Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння".
Ухвалою від 15.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.08.2019. При цьому, в ухвалі визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлено такий строк.
29.07.2019 надійшов відзив на позов від Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння".
31.07.2019 від представника третьої особи надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , у зв"язку з пропуском строку звернення до суду .
В обґрунтування заяви зазначає, що про існування генеральних планів розміщення земельних ділянок під забудову групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих ділянках по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , датованих 27.08.2014 та 01.02.2016 позивачу було повідомлено листом Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 17.06.2016. Крім того, позивач у заяві зазначає, що про зазначений факт їй стало відомо у липні 2017, з наданих 15.06.2018 гр. ОСОБА_2 пояснень під час розгляду цивільної справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу. З огляду на це, вважає, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду.
09.08.2019 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо погодження генеральних планів розміщення земельних ділянок під забудову групи малоповерхових житлових будників садибного типу на орендованих земельних ділянках по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , датованих 27.08.2014 та 01.02.2016 та скасувати генеральні план розмежування земельних ділянок під забудову групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих земельних ділянках по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , датованих 27.08.2014 та 01.02.2016.
В ході розгляду справи підготовче судове засідання неодноразово відкладалося за клопотанням сторін. Ухвалами суду від 28.08.2019, 07.10.2019, 07.11.2019, 14.01.2020 провадження у справі зупинялося до вирішення питання про відвід.
24.04.2020 за клопотанням представника позивача в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості, в тому числі, підготувати письмові пояснення з приводу заяви про залишення позову без розгляду.
В судове засідання 11.06.2020 з"явився представник третьої особи.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Представники відповідачів в судове засідання не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином.
В судовому засіданні 11.06.2020 суд поставив на обговорення заяву третьої особи, подану 31.07.2019, про залишення позову без розгляду.
Представник третьої особи заяву підтримав.
Оцінивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 зазначеної статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Тобто, за змістом наведених процесуальних норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Суд зазначає, що вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення, які дії були вчинені з цього приводу, а також вагомість права, про захист якого позивач звернувся до суду.
Як вбачається зі змісту позову, позивач оскаржує дії відповідачів щодо погодження генеральних планів розмежування земельних ділянок під забудову групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих земельних ділянках по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , датованих 27.08.2014 та 01.02.2016 та просить їх скасувати.
Отже, погодження датовані 27.08.2014 та 01.02.2016.
В той же час, з позовом позивач звернувся 14.06.2019, тобто з пропуском встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку.
Відповідно до положень ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В позовній заяві позивач зазначає, що дізнавшись про існування погоджених генеральних планів, 15.12.2017 звернулася до головного архітектора ОСОБА_2 із заявою та 27.12.2017 отримала відповідь про те, що вона такі генеральні плани не розробляла та у трудових відносинах з БМП "Сприяння" не перебувала.
Вказане свідчить про те, що у 2017 році позивач дізналася про порушення своїх прав.
При цьому, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за вказаний вище період позивач не надала, підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк не зазначила.
В той же час, суд зауважує, що за клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладався для надання пояснень по суті заявленого третьою особою клопотання. Проте, жодних пояснень суду не надано.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.123 КАС України.
Так, за змістом ч.3 та 4 зазначеної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд також враховує те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про не допуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne, заява №116/1997/900/1112).
У справі "Дія 97 проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" (Kanye de Honji v. Spain) заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява №21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" (Miholapa v. Latvia), заява № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" (Andrejeva v. Latvia), заява № 55707/00, пункт 99).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93).
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі Мельник проти України № 23436/03).
У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (Stagno v. Belgium, заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, при цьому, матеріали адміністративного позову не містять будь-яких доказів, які підтверджують поважність причини пропуску строків звернення до суду, у зв'язку з чим подана позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Заяву представника третьої особи від 31.07.2020 задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" про визнання дій протиправними та скасування генеральних планів, залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст ухвали складений 16 червня 2020 року