Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 червня 2020 р. Справа№200/4875/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 1606 від 20.03.2020 про відмову в перерахунку пенсії; зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву позивача № 1606 від 18.03.2020 про перерахунок пенсії по стажу та заробітку зарахувавши: період роботи з 19.11.1990 по 02.05.1995 до спеціального (пільгового) страхового стажу позивача, який дає право на призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; період роботи з 01.11.2017 по 31.01.2020 до страхового (загального та спеціального) стажу позивача, який дає право на призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою від 18 травня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15 червня 2020 року.
10 червня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
15 червня 2020 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з'явились про причини неявки не повідомили, в позовній заяві позивач просив слухати справу без його участі в судових засіданнях.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку відповідача.
Станом на теперішній час працює машиністом підйомних машин з повним робочим днем в шахті.
18.03.2020 позивач звернувся через веб-портал до відповідача з заявою № 1606 про перерахунок пенсії по стажу та заробітку на підставі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Для перерахунку були надані наступні документи: заява, пільгові довідки та довідка про підземні спуски №1-29 від 13.02.2020 з підприємства «Шахта ім. Д.С.Коротченка», пільгові довідки №0923/796 від 12.03.2020 та атестація робочих місць з підприємства ВП шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», довідка про заробітну плату за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 на підприємстві «Шахта ім. Д.С.Коротченка».
Рішенням № 1606 від 20.03.2020 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії через відсутність необхідних 2-х років страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії.
Згідно рішення відповідача № 1606 від 20.03.2020, відповідач не зарахував до страхового та пільгового стажу період роботи позивача з 01.11.2017 по 31.01.2020 через несплату щомісячних платежів з єдиного соціального внеску до ПФУ підприємством ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».
Згідно письмових роз'яснень відповідача № 23/Т-02-01-06 від 28.04.2020, під час розгляду заяви позивача № 1606 про перерахунок пенсії відповідач не зарахував до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» період роботи позивача з 19.11.1990 по 02.05.1995 на підприємстві «Шахта ім. Д.С. Коротченка» у якості підземного гірничого робітника маркшейдерського відділу, оскільки на думку відповідача позивач в цей період не працював в умовах зайнятості на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить відновити його порушені права.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано: копію трудової книжки НОМЕР_3 ; копію уточнюючої (пільгової) довідки з підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка» № 1-29 від 13.02.2020; копію довідки з підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка» № 1-29 від 13.02.2020 про фактичні підземні виходи; копію письмових роз'яснень відповідача № 23/Т-02-01-06 від 28.04.2020; копію рішення № 1606 від 20.03.2020 про відмову в перерахунку пенсії; копії довідок про сплату ЄСВ роботодавцем № 04-22/1251 від 06.05.2020, № 04-22/1252 від 06.05.2020, № 07-04/1254 від 06.05.2020, виданих ВП «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що період роботи позивача з 19.11.1990 по 02.05.1995 року на підприємстві «Шахта ім. Д.С. Которченка» врахований до страхового та пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Однак, підстав для зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» немає, так як позивач працював гірничим робітником підземним маркшейдерського відділу. Дана професія відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 передбачена в розділі 1 п.1.1 «г» як робота, пов'язана з підземними роботами, де працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік, а не робота протягом повного робочого дня під землею.
Відповідач зазначає, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу за період з 01.01.1999 по 31.01.2020 року встановлено, що після попереднього перерахунку пенсії страховий стаж ОСОБА_1 становить 01 рік 06 місяців замість необхідних 2-х років.
Незарахування цього спірного періоду по страхового та пільгового стажу позивача відповідач обумовлює несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску до ПФУ підприємством шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» за період з 01.11.2019 по 31.01.2020, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначає, що перерахунок по заробітку проводити недоцільно так як, заробітна плата розрахована за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 та з 01.07.2000 по 30.04.2016 - 7675,15 грн. після перерахунку менша ніж та, з якої розраховано пенсію - 8127,52 грн.
Враховуючи викладене, відповідач відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_3 від 09 вересня 1985 року.
Відтак, спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці:
- №№ 8-9 - гірник підземний 2 розряду на Державному підприємстві «Шахта ім. Д.С. Коротченка» у якості підземного гірничого робітника;
- №№ 30-31 - машиніст підйомних машин з повним робочим днем у шахті з 28.01.2015 року по теперішній час на ВП «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
Згідно копії уточнюючої (пільгової) довідки з Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка» № 1-29 від 13.02.2020, наданої позивачем, в період з 06.01.1989 року по 31.12.1996 року, позивач працював за професією учень гірника підземного на маркшейдерській дільниці, що передбачена Списком №1, повний робочий день та виконував горні роботи по видобутку вугілля підземним способом.
Згідно копії довідки Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка» про підземні виходи «Гірничи роботи з добичі вугілля підземним способом» № 1-29 від 13.02.2020, вбачається, що в період з 1991 року по травень 1995 року позивач пропрацював більше 50 % робочого часу на рік.
Згідно копій довідок про сплату ЄСВ роботодавцем № 04-22/1251 від 06.05.2020, № 04-22/1252 від 06.05.2020, № 07-04/1254 від 06.05.2020, виданих ВП «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля», єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників ВП ш. "Котляревська ДП "Селидіввугілля" за період с 01.01.2018 року по 31.03.2019 року до Покровської ОДПІ перерахований повністю. Єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників ВП «Шахта «Котляревська» ДП "Селидіввугілля" за період с 01.04.2019 року 29.02.2020 року до Покровської ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області перерахований частково.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини не зарахування спірних періодів до страхового стажу, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 2 вересня 2008 року (далі - Закон № 345-VI), дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні положення закріплені в абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Отже, державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, не нижче трьох прожиткових мінімумів, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, розмір пенсії розраховується за правилами, визначеними ст. 27 Закону № 1058-IV, і за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 до страхового стажу додатково зараховується по одному року, що передбачено ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV.
Тобто розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, визначається з урахуванням їх стажу та заробітку. До одержаного розміру встановлюється доплата за понаднормовий стаж (по 1 % розміру пенсії, але не більш як 1 % мінімальної пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу: чоловікам - понад 35, а жінкам - понад 30 років, як це визначено абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV).
З аналізу наведених вище законодавчих норм убачається, що якщо цей розмір пенсії в сукупності менший за мінімальний розмір, установлений для шахтарів у розмірі 80 % його заробітку, але не менш ніж три розміри прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність (абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV), пенсія встановлюється в мінімальному розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-IV з 01 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Доплата шахтарям до мінімального розміру - це різниця між мінімальним розміром пенсії (у тому числі трьома прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність) та розміром пенсійної виплати, який обчислюється відповідно до ст. 27, із врахуванням ст.ст. 28, 42 Закону № 1058-IV.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 січня 2020 року по справі №345/882/17.
За приписами п.1 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі Порядок №383) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Посилання відповідача на те, що позивач працював гірничим робітником підземним маркшейдерської дільниці та дана професія відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 передбачена в розділі 1 п.1.1 «г» як робота, пов'язана з підземними роботами, де працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік, а не робота протягом повного робочого дня під землею, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
По-перше, довідками Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка» про підземні виходи «Гірничи роботи з добичі вугілля підземним способом» № 1-29 від 13.02.2020, підтверджується, що в період з 1990 року по травень 1995 року позивач пропрацював більше 50% робочого часу на рік повний робочий день під землею.
По-друге, ст. 1 Закону № 345-VI для застосування положень цього закону вимагає дотримання чітких умов, а саме:
- робота за професією, яка пов'язана з видобутком вугілля, залізної руди, руд кольорових і рідкісних металів, марганцевих, уранових, магнієвих (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритних руд, робота на шахтобудівних підприємствах та в державних воєнізованих аварійно-рятувальних службах (формуваннях) у вугільній промисловості;
- віднесення професії до Списку №1;
- робота на підземних роботах повний робочий день.
При цьому Закон № 345-VI не встановлює вимог щодо нормативів робочого часу, а встановлює вимоги до навяності пільгового стажу за Списком № 1 в роках - 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок.
По-третє, Постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 (в редакції Постанови Ради Міністрів СРСР від 27.09.1990 N 969, чинній на момент початку спірного періоду роботи позивача) не містить норми, на яку посилається відповідач, а саме п.1.1 «г» розділу І.
Тож, посилання відповідача на Постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 суд вважає безпідставним, бо вона не містить жодних спеціальних умов та обмежень, що можуть бути застосовані при перерахунку пенсії позивачу на підставі Закону № 345-VI.
Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи позивача з 01.11.2017 року по 31.01.2020 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» через несплату останнім страхових внесків, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що непризначення пенсії позивачу є наслідками неправомірних дій роботодавця, а не органу ПФУ, тобто фактично перекладає тягар негативних наслідків такої протиправної поведінки підприємства на його працівника.
Несвоєчасне виконання ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Щодо доводів відповідача про недоцільність проведення перерахунку пенсії позивачу по заробітку за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 та з 01.07.2000 по 30.04.2016, то суд вважає їх передчасними, оскільки через неправильне тлумачення положень Закону № 345-VI, необґрунтоване застосування Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та протиправне незарахування періодів роботи, за які роботодавець не сплатив в повному обсязі страхові внески, відповідач відмовив позивачу в зарахуванні спірних періодів до страхового та пільгового стажу, що дає підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону № 345-VI.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а заява позивача про перерахунок пенсії від 18.03.2020 року № 1606 підлягає повторному розгляду відповідачем з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Поряд з цим, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу та проведення перерахунку, оскільки перерахунок пенсії позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до пільгового стажу.
Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1606 від 20.03.2020 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) № 1606 від 18.03.2020 про перерахунок пенсії по стажу та заробітку щодо зарахування періодів роботи з 19.11.1990 по 02.05.1995 та з 01.11.2017 по 31.01.2020 до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 16 червня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко