10 червня 2020 року Справа № 160/2605/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019р. № 0077435353 та № 0077475353.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.08.2019 року позивачем отримано акт камеральної перевірки 24226/0-36-53-53/2401700274 від 02.05.2019 року, відповідно до змісту якого камеральна перевірка проведена щодо своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності. При перевірці використані податкова декларація з плати за землю №22589 від 02.04.2018 року, №1700031037 від 21.03.2017 року, податкові повідомлення-рішення форми «Ш» №225171308 від 19.08.2017 року, інформація комп'ютерних баз даних АІС «Податковий Блок». Тобто, контролюючим органом в порушення статті 76 Податкового кодексу України, а саме 30 календарних днів, проведено камеральну перевірку по вказаній податковій декларації з плати за землю. Окрім того, зазначене у акті камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №225171308 від 19.08.2017 року позивач не отримував, докази направлення його платнику податків у відповідача відсутні. Також зазначає, що акт перевірки отриманий позивачем 05.08.2019р., а оспорювані податкові повідомлення-рішення датовані 13.12.2019р., отже прийняті в порушення вимог статті 86 Податкового кодексу України. Окрім того, до податкових повідомлень-рішень не були додані розрахунки податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи на правомірність проведення камеральної перевірки та застосування штрафної санкції, посилаючись на пункт 87.9 статті 87 ПК України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.05.2019р. головним державним ревізор-інспектором відділу майнових податків і зборів з фізичних осіб Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та п.75.1 ст.75 в порядку ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт №24226/04-36-53-53/ НОМЕР_1 від 02.05.2019р.
Вказаний Акт камеральної перевірки 03.05.2019р. був направлений на поштову адресу позивача та отриманий останнім 11.05.2019р., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке згідно штампу ГУ ДФС повернулося до податкового органу 04.09.19р.
Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 термінів сплати податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб, граничних строків, визначених у пункті 287.5 статті 287 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0077435353 форми «Ш», яким на підставі статей 122/126 Податкового кодексу України за затримку на 319, 319, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 315, 302, 291, 290, 289, 289, 287, 283, 283, 272, 241, 211, 180, 149, 119, 88, 58 календарних днів сплати/за несплату грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 41599,65 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8319,93грн. за платежем «Орендна плата з фізичних осіб»;
- податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0077475353 форми «Ш», яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 27 календарних днів сплати/за несплату грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 2752,1грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 275,21грн. за платежем «Орендна плата з фізичних осіб».
Вказані податкові повідомлення-рішення разом із розрахунками штрафних санкцій 16.12.2019р. були направлені на поштову адресу позивача та отримані останнім 20.12.2019р., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також судом встановлено, що 19.12.2017р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0225171308 форми «Ш», яким на підставі статей 122/126 Податкового кодексу України за затримку на 410, 375, 346, 325, 298, 290, 268, 262, 233, 227, 202, 195, 174, 165, 164, 143, 136, 105, 74, 45, 12 календарних днів сплати/за несплату грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 57445,7грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11489,14грн. за платежем «Орендна плата з фізичних осіб».
Вказане рішення було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте до податкового органу повернувся конверт.
Під час розгляду справи. судом також досліджені надані позивачем копії листів Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року №89044/10/04-36-53-61-18, від 06.08.2019 року №91115/10/04-36-53-61, копія відповіді податкового органу №13110/10/04-36-33-01-09 від 06.02.2020р., копія витягу з інтегрованої карти платника податку за період 2017-2019рр.
Згідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Пунктами 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу.
З наведених норм вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положеннями пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно пункту 287.3 статті 287.3 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Щодо доводів позивача про протиправність застосування штрафних санкцій, оскільки ним самостійно та своєчасно сплачувались самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та відображено в Акті, при перевірці використані податкова декларація з плати за землю №22589 від 02.04.2018 року, №1700031037 від 21.03.2017 року, податкові повідомлення-рішення форми «Ш» №225171308 від 19.08.2017 року, інформація комп'ютерних баз даних АІС «Податковий Блок».
Перевіркою встановлено несвоєчасність сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки за перевіряємий період.
Платежі по орендній платі, які здійснював позивач з червня 2017 року зараховувались у відповідності до положень пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України не за цільовим призначенням визначеним позивачем у платіжних документах, а в порядку черговості виникнення податкових зобов'язань, тобто на погашення боргу визначеного податковим повідомленням-рішенням №0225171308 від 19.12.2017р. та податкових декларацій з плати за землю №22589 від 02.04.2018 року, №1700031037 від 21.03.2017 року.
Після погашення податкового боргу визначеного податковим повідомленням-рішенням №0225171308 від 19.12.2017р. кошти сплачені позивачем зараховувались в рахунок погашення орендної плати за землю визначеної у вказаних деклараціях в порядку черговості, що в свою чергу, призвело до порушення строків їх сплати.
Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною 1 статті 126 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкового боргу, сплачені ним самостійно задекларовані поточні податкові зобов'язання, направлялись на погашення податкового боргу відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 ПК України, у зв'язку з чим, контролюючим органом було застосовано штрафні санкції згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України.
При цьому суд акцентує увагу, що не сплата суми визначеної у податковому повідомленні-рішенні №0225171308 від 19.12.2017р. підтверджує сам позивач посилаючись про його не отримання, зазначаючи, що вказане свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у даній справі, проте, суд такі доводи не приймає до уваги, оскільки вказане рішення було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте до податкового органу повернувся конверт.
Отже, відповідно до абзацу третього пункту 58.3 статті 58 ПК України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, податкове повідомлення-рішення №0225171308 від 19.12.2017р. вважається врученим.
Таким чином, несвоєчасна сплата штрафних санкцій визначених податковим повідомленням-рішенням №0225171308 від 19.12.2017р. призвела до порушення строків сплати орендної плати у 2017 та 2018 роках.
Податкове зобов'язання позивача з орендної плати з фізичних осіб є узгодженим, можливість зарахування сум сплаченого платником податку податкового боргу в рахунок заборгованості попередніх періодів незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, передбачена п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України.
Відповідно доводи позивача стосовно відсутності у податкового органу права здійснювати нарахування штрафних санкцій за умов зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.
Отже, податкове законодавство пов'язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання лише із фактом такого порушення, і не залежить від способу, в який здійснювалось погашення податкового боргу.
Крім того, суд звертає увагу, на вимоги пункту 86.8 статті 86 ПК України, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Наведена законодавча норма встановлює строки, протягом яких податковий орган приймає податкове повідомлення - рішення за результатами перевірки та забезпечує право платника податків на подання заперечень на акт перевірки. Наслідки порушення цих строків положення цієї статті не передбачають.
Згідно пункту 102.1 статі 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Системний аналіз наведених законодавчих норм ПК України дає підстави для висновку, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, та вручено платнику податків у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, прийняття такого рішення після спливу п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.04.2019 р. в справі № 820/212/16.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем підтверджено, а позивачем не спростовано правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 13.12.2019р. № 0077435353 та № 0077475353, тому, в задоволенні позовних вимогах слід відмовити.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова