м. Вінниця
17 червня 2020 р. Справа № 142/29/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії
17.01.2020 у Піщанський районний суд Вінницької області звернулася із адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2). У позовній заяві просила: визнати протиправними дії відповідача 1 та скасувати прийняту ним вимогу від 09.08.2019 № Ф-145022-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 23758,08 грн; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 15.10.2019 про результати розгляду її скарги на вимогу від 09.08.2019 № Ф-145022-54.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що з лютого 1995 по 01.05.2006 була зареєстрована, як фізична особа - підприємець. З 01.05.2006 припинила підприємницьку діяльність. Однак 09.08.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145022-54 на суму 23785,08 грн.
З метою скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-145022-54 на суму 23785,08 грн, позивачка 06.09.2019 оскаржила її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. Проте, рішенням Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01 скаргу задоволено частково, скасовано та відкликано вимогу від 09.08.2019 № Ф-145022-54 на суму 23785,08 грн, зобов'язано відповідача 1 сформувати та направити нову вимогу.
Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу від 09.08.2019 № Ф-145022-54 та рішенням Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01, позивачка звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 20.01.2020 адміністративну справу № 142/29/20 передано до Вінницького окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 19.02.2020.
За результатом автоматизованого розподілу справ між суддями, головуючим у справі визначено суддю Богоноса М.Б.
Ухвалою від 24.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали суду, а саме надання до суду:
- засвідчених копій документів, що долучені до позовної заяви в трьох примірниках (для суду та для направлення відповідачам);
- оформленого належним чином клопотання про звільнення від сплати судового збору із доказами в його підтвердження, або документу про сплату судового збору у сумі 1680,80 грн.
13.03.2020 до суду надійшла заява позивачки про усунення, вказаних в ухвалі від 24.02.2020, недоліків, до якої долучено засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви та клопотання про звільнення від сплати судового збору із доказами в його підтвердження.
Обґрунтовуючи клопотання позивачка зазначила, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 2018 по 2019 ріку у неї відсутній дохід, а тому просить звільнити від сплати судового збору, як особу, майновий стан якої не дає змоги сплатити судовий збір.
Ухвалою від 18.03.2020 клопотання позивачки про звільнення її від сплати судового збору задоволено, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
13.04.2020 на адресу суду надійшли відзиви відповідача 1 та відповідача 2 у яких відповідачі просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи відзиви відповідачі зазначили, що згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 внесена до Реєстру як фізична особа - підприємець 06.02.1995, а з 30.01.2020 згідно реєстраційних даних відбулося «Припинення підприємницької діяльності за її рішенням».
Станом на 30.03.2020 позивачка значиться на податковому обліку, як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності, в стані «припинено, але не знято з обліку, КОР не пусті».
Відповідачі зазначають, що відповідно до ст. 65 та 67 Податкового кодексу України та ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зняття з обліку у контролюючих органах фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 нараховано єдиний соціальний внесок, а саме: за 2018 рік - 15819,54 грн, термін сплати 09.02.2019, за 1 квартал 2019 - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019, за 2 квартал 2019 - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2019.
Таким чином станом на 09.08.2019 борг становить 23785,08 грн.
Оскільки, сплата єдиного внеску позивачкою здійснена не була, 09.08.2019 було сформовано спірну вимогу № Ф-145022-54, яка є правомірною та скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивачка зареєстрована фізичною особою - підприємцем 06.02.1995. Види діяльності КВЕД 52.62.2 - Роздрібна торгівля на ринках. З 30.01.2020 позивачкою припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.66).
Відповідно до інформації інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 09.08.2019 за позивачкою рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 23785,08 грн. (а.с.64).
На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145022-54 від 09.08.2019 про сплату боргу в сумі 23785,08 грн (а.с.38).
Вказана вимога була надіслана на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 247100) 20.08.2019. Відповідне поштове відправлення вручене 30.08.2019 (а.с.38, 65).
З метою скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-145022-54 на суму 23785,08 грн, позивачка 06.09.2019 оскаржила її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (а.с.29-30).
Рішенням Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01 скаргу задоволено частково, скасовано вимогу від 09.08.2019 № Ф-145022-54 на суму 23785,08 грн, та зобов'язано відповідача 1 сформувати та направити нову вимогу (а.с.33-35).
Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу від 09.08.2019 № Ф-145022-54 та рішенням Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01, позивачка звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон від 15.05.2003 № 755-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону від 15.05.2003 № 755-IV державна реєстрація базується на таких основних принципах: 1) обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; 2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; 3) врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; 4) державної реєстрації за заявницьким принципом; 5) єдності методології державної реєстрації; 6) об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; 7) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; 8) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону від 15.05.2003 № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Судом встановлено, що позивачка була зареєстрована як фізична особа - підприємець 06.02.1995 та взята на облік як платник податків з 30.11.1999. Запис про припинення підприємницької діяльності внесено до Єдиного державного реєстру 30.01.2020 (а.с.66).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону від 15.05.2003 № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відтак, на момент розгляду цієї адміністративної справи, суд не має підстав ставити під сумнів достовірність зазначених відповідачем відомостей про статус позивачки як фізичної особи - підприємця у період із 06.02.1995 по 30.01.2020, оскільки джерелом таких відомостей є дані Єдиного державного реєстру.
На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-145022-54, якою позивачці нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 23785,08 грн., а саме: за 2018 - 15819,54 грн, термін сплати 09.02.2019, за 1 квартал 2019 - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019, за 2 квартал 2019 - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2019.
Нормами ч. 4 ст. 25 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Судом встановлено, що позивачка скористалася правом адміністративного оскарження спірної вимоги від 09.08.2019 № Ф-145022-54, подавши скаргу до Державної податкової служби України (а.с.29-30).
Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу затверджений Наказом міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124.
Пунктом 4 розділу 4 Порядку від 09.12.2015 № 1124 передбачено, що контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає, в тому числі, рішення про скасування в повному обсязі вимоги або рішення, що оскаржується.
Рішенням Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01 скаргу позивачки задоволено частково, скасовано повністю вимогу від 09.08.2019 № Ф-145022-54 на суму 23785,08 грн, а також зобов'язано відповідача 1 сформувати та направити нову вимогу (а.с.33-35). Однак доказів формування та направлення позивачці нової вимоги на підставі рішення від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01 відповідачем 1 до суду не подано.
Відповідно до п. 5 розділу 4 Порядку від 09.12.2015 № 1124, у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.
Відтак, з дня прийняття відповідачем 2 рішення від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01, оскаржувана у цій справі вимога від 09.08.2019 № Ф-145022-54 вважається відкликаною. Наслідком скасування та відкликання вимоги є припинення її чинності як індивідуального акту, тому із 15.10.2019 оскаржувана позивачкою вимога не створює та не може створювати для неї жодних правових наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. При цьому скасування індивідуального акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права може бути застосовано лише щодо рішення, яке є чинним та на момент розгляду справи у суді своїми наслідками порушує права, свободи або законні інтереси позивача. Натомість не може бути скасована у судовому порядку вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-145022-54 яка втратила чинність, а відтак і припинила свою дію внаслідок її скасування в порядку адміністративного оскарження.
За таких обставин, суд доходить висновку, що з урахуванням вимог чинного законодавства та рішення Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01 оскаржувана вимога є скасованою та вважається відкликаною, тобто не створює для позивачки жодних правових наслідків. З огляду на це, відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-145022-54 у судовому порядку та задоволення позову у цій частині.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 15.10.2019 № 5567/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги, то позивачка її аргументує із посиланням на порушення відповідачем 2 тридцятиденного строку розгляду скарги. Однак, суд критично оцінює доводи адміністративного позову у цій частині із таких мотивів.
Відповідно до абзацу 7 ч. 4 ст. 25 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції станом на час прийняття спірного рішення), орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Норми аналогічного змісту містить п. 1 розділу 4 Порядку від 09.12.2015 № 1124.
Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що рішення, за наслідком розгляду скарги позивачки на вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідач 2 повинен був прийняти та надіслати позивачці на її адресу поштою з повідомленням про вручення або надати під розписку протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.
Відповідно до норми абз 3 п. 2 розділу 4 Порядку від 09.12.2015 № 1124, у разі якщо останній день строків, зазначених у пункті 1 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.
Суд встановив, що направлена позивачкою скарга від 06.09.2019 надійшла на адресу Державної податкової служби України 12.09.2019 за вхідним номер № 2275/6, отже останній день розгляду скарги відповідно до 7 п. 4 ст. 25 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI припадає на 12.10.2019 (субота), що є вихідним днем.
Оскільки останній день строку припав на вихідний день 12.10.2019 (субота), то відповідач 2 повинен був прийняти та направити оскаржуване рішення в перший наступний робочий день, тобто 15.10.2019 (вівторок).
При цьому суд зазначає, що згідно ст. 73 Кодексу законів про працю України 14 жовтня (День захисника України) є святковим та неробочим днем в Україні, а тому наступним робочим днем для прийняття рішення є 15.10.2019.
Отже, рішення Державної податкової служби України № 5567/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги прийняте та направлене Державною податковою службою України 15.10.2019, тобто в межах строку, встановленого Законом від 08.07.2010 № 2464-VI.
Тому, аргументи позивачки спростовуються встановленими судом обставинами та їх правовою оцінкою. За таких обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 № 5567/6/99-00-08-06-01 від 15.10.2019.
Оскільки ухвалою від 18.03.2020 позивачку звільнено від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, суд
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43142454);
Відповідач 2: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя Богоніс Михайло Богданович