Справа № 168/272/20
Провадження № 2/168/140/20
16 червня 2020 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді Хаврони О.Й.,
з участю: секретаря Островерхої Т.С.,
розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , мотивуючи позов тим, що він є спадкоємцем за заповітом після матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину прийняв шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, проте отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса не може в зв'язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на житловий будинок. Вважає, що за таких підстав має право на дане спадкове майно.
Позивач в підготовче засідання не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, подав заяву, в якій Старовижівська селищна рада позов визнає повністю та просить справу розглядати за відсутності представника селищної ради.
Враховуючи, що в підготовче засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, спадкової справи, приходить до висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.
Ч.3 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 62) і після його смерті відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого майна, входить житловий будинок, збудований у 1975 р., з господарськими будівлями та спорудами,що знаходиться по АДРЕСА_1 , у якому він постійно проживав і був зареєстрованим. Вказані будівлі збудовані у сільській місцевості і зареєстровані у погосподарській книзі сільської ради, а тому є підстави вважати, що вони прийняті в експлуатацію і не є самовільним будівництвом та належали спадкодавцю (а.с. 21).
Відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління й володіння належним останньому спадковим майном прийняла ОСОБА_2 , як дружина померлого, проте не оформляла своїх спадкових прав на вищевказаний будинок, ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину майна (земельну частку (пай), майновий (пай), грошові заощадження) (а.с. 9, 21-22).
Згідно з ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1223, ч.1 ст.1268 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Ч.1 ст.1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 (а.с. 7, 19). Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 03.11.1998 р. склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 18), заповіт не змінено і не скасовано (а.с. 21).
З копії матеріалів спадкової справи № 90/2014 до майна померлої ОСОБА_2 встановлено, що 29.12.2014 р. позивач звернувся до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с. 45), а ОСОБА_4 в межах шестимісячного строку - 09.09.2014 р. із заявою про відмову від спадщини на користь позивача (а.с. 48), свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інше майно спадкодавця (право на земельну частку (пай)) видане позивачу (а.с. 57), постановою державного нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне нерухоме майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, інших спадкоємців, які претендують на спадщину, немає.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, та відповідно до вимог ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.
Враховуючи, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, та з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачем право власності на вказане спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 15, 16, 1216, 1223, 1269, 1270, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст. 200, 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скаргана рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Старовижівський районний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Старовижівська селищна рада Старовижівського району Волинської області, адреса місця знаходження: вул. Незалежності, 50, смт. Стара Вижівка, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04333224.
Повний текст рішення складено 16.06.2020 р.
Суддя О. Й. Хаврона