Справа №155/266/20
Провадження №2-о/155/52/20
15 червня 2020 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Адамчук Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа - Мервинська сільська рада Горохівського району Волинської області, -
Заявник звернувся в суд з заявою, в якій просить встановити факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №104187, який було видано 01 жовтня 2003 року на ім'я ОСОБА_1 , належить йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивує свою заяву тим, що він є власником земельної ділянки відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №104187, який було видано 01 жовтня 2003 року. В заявника виникла необхідність оформити договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Однак, при оформленні Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №104187 від 01 жовтня 2003 року в ньому відповідальними працівниками було допущено орфографічну помилку, оскільки вказали заявника прізвище « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 ». Через дані розбіжності заявник не може повноцінно розпоряджатися належним йому майном. Враховуючи вищенаведене, просить подану заяву задовольнити.
Заявник, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, однак в поданій до суду письмовій заяві вимоги підтримав повністю, просив задовольнити заяву, а справу слухати у його відсутність.
Представник заінтересованої особи, Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області, в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.
Враховуючи, що в дане судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
А відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно з листом Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
За змістом ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з висновками Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 31 жовтня 2019 року стверджується, що заявник значиться як ОСОБА_1 .
З копії трудової книжки колгоспника за НОМЕР_2, вбачається, що її видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, з Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №104187, який було видано 01 жовтня 2003 року вбачається, що заявник вказаний як « ОСОБА_1 ».
Враховуючи вищевикладене, те, що представлені заявником докази на підтвердження факту належності правовстановлюючого документу в контексті положень ст.ст.76-80 ЦПК України є належними, допустимими, достовірними та достатніми, спір щодо даного майна відсутній, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є підставною та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 247, 265, 268, 315-319 ЦПК України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
Заяву задовольнити повністю.
Встановити факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №104187, який було видано 01 жовтня 2003 року на ім'я ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Головуючий Г.М. Адамчук