вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2020 р. Справа№ 910/13460/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Крилов А.В. (ордер серія КС №719616 від 26.05.2020)
від відповідача: Дробот Н.В. (довіреність №7 від 20.01.2020)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС"
на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року
у справі №910/13460/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник"
до товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС"
про стягнення 1 158 908, 45 грн.,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" про стягнення 1 158 908,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № КС/100-18 від 01.01.2018.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" борг у розмірі 1 158 908,45 грн. та судовий збір у розмірі 17 383, 63 грн.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач порушив зобов'язання за договором поставки, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 158 908,45 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем у встановленому порядку не спростований.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/13460/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що посилання позивача на виникнення зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ДКП00003099 від 12.09.2018 на суму 1 061 323,20 грн. та видатковою накладною № ДРП00000066 від 21.02.2019 на суму 1 659,30 грн. є безпідставними, оскільки сторони не укладали специфікацій на поставку даного товару. Також, зміст видаткових накладних № ДРП00000066 від 21.02.2019 на суму 1 659,30 грн., № ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн., №ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн. не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не дає можливості ідентифікувати осіб, які могли отримувати товар від імені відповідача. Також, позивачем не надано довіреностей на отримання матеріальних цінностей.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13460/19 та призначено справу до розгляду на 14.04.2020.
Указом Президента України від 13 березня 2020 № 87/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239) "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
Відповідно до листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендовано на період з 16 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме:
- обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;
- по можливості здійснювати судовий розгляд справи без участі сторін, в порядку письмово провадження;
- рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами;
- утриматись від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).
Частиною 5 наказу Північного апеляційного господарського суду №20 від 17.03.2020 «Про особливий режим роботи суду під час карантину» рекомендовано суддям по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження; - по можливості розгляд справ, які мають значний суспільний інтерес переносити в межах строків на дату після закінчення карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239) заборонено, зокрема, до 24 квітня 2020 р:
- регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями);
- з 17 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16 березня 2020 р.;
- з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому). Дозволяється здійснення акціонерним товариством "Українська залізниця" окремих пасажирських рейсів у внутрішньому залізничному сполученні, рішення щодо яких приймається в кожному окремому випадку за погодженням з Міністерством інфраструктури та Міністерством охорони здоров'я, а також окремих пасажирських рейсів у міжнародному залізничному сполученні, рішення щодо яких приймається в кожному окремому випадку за погодженням з Міністерством інфраструктури, Міністерством закордонних справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 було запропоновано сторонам подати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/13460/19 у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами. В даному випадку розгляд справи № 910/13460/19 відбудеться 14.04.2020 без участі представників сторін.
У разі не реалізації сторонами свого права на подачу відповідної заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, враховуючи введені на території України карантинні заходи, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, розгляд апеляційної скарги у справі №910/13460/19 14.04.2020 не відбудеться. Про дату та час наступного судового засідання у справі № 910/13460/19 учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду після закінчення карантинних заходів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 року розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/13460/19 призначити на 26 травня 2020 року о 10 год. 45 хв. Запропоновано сторонам подати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд апеляційної скарги ТОВ "КОРУМ СОРС" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/13460/19 у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
20.05.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" - ТОВ "Інтерпідшипник".
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що 09.01.2020 року між ТОВ "Торговий Дім ІНТЕРПІДШИПНИК" та ТОВ "ІНТЕРПІДШИПНИК" було укладено договір №20 про відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1.1. договору №20 про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору №КС/100-18 від 01.01.2018 року (Основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Корум Сорс" (боржник) та всіх похідних від нього вимог.
Як визначено в п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Окрім того, 25.05.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
26.05.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ТОВ "Парттрейнд" Ткачука О.В. надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, в якій останній просив відкласти розгляд апеляційної скарги ТОВ "КОРУМ СОРС" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року та зокрема вирішення питання про заміну позивача його правонаступником на іншу дату, та зобов'язати заявника направити на адресу розпорядника майна ТОВ "Парттрейнд" (попереднє найменування ТОВ "ТД "Інтерпідшипник") арбітражного керуючого Ткачука О.В. копію заяви про заміну.
У судовому засідання 26.05.2020 року з'явився представник позивача (ТОВ "Інтерпідшипник"), стосовно задоволення клопотання не заперечував, інші представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 267 ГПК України, у разі встановлення, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Заслухавши у судовому засіданні доводи представника позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи арбітражного керуючого ТОВ "Парттрейнд" Ткачука О.В. (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
У судовому засіданні 09.06.2020 року представник відповідача, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник третьої особи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (покупець) укладено договір № КС/100-18 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, на умовах і в порядку, погодженими Сторонами та встановленими даним Договором. Номенклатуру (з посиланням на НТД), кількість, ціну, строк виготовлення та/або поставки, гарантійний строк, а також вимоги до маркування та упаковки Товару Сторони узгоджують в специфікаціях (Додаток № 1), які є невід'ємною частиною даного Договору.(а.с. 10-16 том 1)
Відповідно до п. 3.1 договору, орієнтована загальна вартість (ціна) даного договору, на дату його укладення, становить 5 000 000,00 грн. фактична загальна вартість (ціна) даного договору визначається, виходячи із загальної вартості товару, вказаного у Специфікаціях до договору, поставленого продавцем і прийнятого покупцем згідно з видатковими (товарно-транспортними) накладними, в період дії даного договору.
Пунктом 4.2 договору встановлено порядок оплати: оплата здійснюється протягом 120 календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації до Договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка з подій відбудеться пізніше).
Згідно з умовами п. 7.4 договору, при поставці товару продавець зобов'язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунок-фактуру із вказівкою ціни, вартості товару, виділеною ставкою ПДВ, з вказівкою країни походження - 3 екземпляри; видаткові накладні на товар, сертифікат якості (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації); сертифікат якості (засвідчена копія); товарно-транспортну накладну чи з/д накладну (оригінал). Продавець зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань (чи підстав для їх корегування відповідно до Податкового кодексу України) скласти податкову накладну (розрахунок корегування до податкової накладної) в електронній формі відповідно до вимог діючого законодавства стосовно електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Реєстрація податкових накладних (розрахунків корегувань до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється продавцем протягом 10-ти календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань (підстав для їх корегування відповідно до Податкового кодексу України).
Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами договору, діє до 01.03.2019, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань по договору у повному обсязі. (п. 12.3 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 26.12.2018)
Сторонами 01.06.2018 року було підписано Специфікацію № 22 до Договору на суму 501 741,60 грн. (а.с. 18 том 1)
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00002114 від 03.12.2018 на суму 501 741,60 грн. (а.с. 19 том 1)
19.12.2018 згідно видаткової накладної № ДКП00003689 (а.с. 20 том 1) відповідачу було поставлено товар на суму 501 741,60 грн. Вказана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
26.07.2019 року відповідачем відповідно до платіжного доручення № 22037 було здійснено часткову оплату у розмірі 100 000,00 грн. (а.с. 21 том 1)
12.09.2018 згідно видаткової накладної № ДКП00003099 відповідачу було поставлено Товар в асортименті на загальну суму 1 061 323,20 грн. (а.с. 23 том 1) Вказана накладна підписана представниками сторін. Для отримання вказаного товару відповідачем видано довіреність № 201770 від 12.09.2018. (а.с. 24 том 1)
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00001975 від 11.09.2018 на суму 1 528 536,00 грн. (а.с. 22 том 1)
Відповідачем відповідно до платіжних доручень №№ 3832, 3863 від 08 лютого 2019 року, 4312, 4384, 4431 від 15 лютого 2019 року, 5067 від 21 лютого 2019 рогу, 7455 від 14 березня 2019 року, 8477, 8522 від 22 березня 2019 року, 8668, 8669, 8670, 8679, 8684 від 25 березня 2019 року, 10234 від 05 квітня 2019 року, 10856 від 16 квітня 2019 року, 12167 від 25 квітня 2019 року було здійснено часткову оплату Товару у розмірі 581 142,95 грн. (26-41 т.1)
Сторонами 14.09.2018 року було підписано Специфікацію № 33 до Договору на суму 146 781,43 грн.(а.с.42 т.1)
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00001959 від 01.10.2018 на суму 146 781,43 грн. (а.с. 43 том 1)
01.10.2018 року згідно видаткової накладної № ДРП00003008 відповідачу було поставлено Товар в асортименті на загальну суму 146 781,43 грн. (а.с. 44 том 1) Вказана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.(а.с.44 т.1)
Сторонами 28.09.2018 було підписано Специфікацію № 37 до Договору на суму 80 339,75 грн. (а.с. 45 том 1)
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00002109 від 22.11.2018 на суму 39 676,03 грн. (а.с. 46 том 1)
22.11.2018 року згідно видаткової накладної № ДКП00003563 відповідачу було поставлено товар на суму 39 676,03 грн. (а.с. 47 том 1) Вказана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
25.09.2019 року відповідачем відповідно до платіжного доручення № 8675 було здійснено часткову оплату за Товар у розмірі 20 218,19 грн. (а.с. 48 том 1)
Сторонами 02.10.2018 року було підписано Специфікацію № 38 до Договору на суму 878,44 грн.
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00002044 від 22.10.2018 на суму 878,44 грн. (а.с. 49 том 1)
23.10.2018 року згідно видаткової накладної № ДРП00003072 Відповідачу було поставлено Товар в асортименті на загальну суму 878,44 грн. (а.с. 50 том 1) Вказана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
Сторонами 22.10.2018 року було підписано Специфікацію № 40 до Договору на суму 107 596,27 грн. (а.с. 52 том 1)
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00000022 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн. (а.с. 53 том 1)
Сторонами 16.01.2019 року було підписано Специфікацію № 45 до Договору на суму 574,61 грн. (а.с.63 т.1)
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00000023 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн.
Також, в матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ДРП00000034 від 21.02.2019 на суму 1 659,30 грн.
Позивачем, в якості доказів поставки товару за рахунками-фактурами № № ДРП00000022 від 01.02.2019, ДРП00000023 від 01.02.2019, ДРП00000034 від 21.02.2019 надані видаткові накладні №№ ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн., ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн., № ДРП00000066 від 21.02.2019 року на суму 1 659,30 грн., які відповідачем не були підписані. (а.с.53,54,64,65,68,69 т. 1)
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за договором станом на 17.09.2019 становить 1 158 908,45 грн., оскільки з поставленого товару вартістю 1 860 231,27 грн. відповідачем оплачено лише 701 322,22 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не надано усіх документів, якими підтверджується поставка товару на суму 1 860 231,27 грн., оскільки надані позивачем документи не відповідають вимогам до первинних документів, відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей та не надано специфікацій до договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач порушив зобов'язання за договором поставки, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 158 908,45 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем у встановленому порядку не спростований.
Однак, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду ну наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2 договору встановлено порядок оплати: оплата здійснюється протягом 120 календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації до Договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка з подій відбудеться пізніше).
Як зазначив апелянт, посилання позивача на виникнення зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ДКП00003099 від 12.09.2018 на суму 1 061 323,20 грн. та видатковою накладною № ДРП00000066 від 21.02.2019 на суму 1 659,30 грн. є безпідставними, оскільки сторони не укладали специфікацій на поставку даного товару.
Щодо даного твердження апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Так, дійсно, щодо поставки товару на суму 1 061 323,20 грн. між сторонами не було укладено специфікації відповідно до умов договору.
В той же час, видаткова накладна № ДКП00003099 від 12.09.2018 на суму 1 061 323,20 грн. підписана представником відповідача. На підтвердження повноважень представника відповідача на отримання ТМЦ до матеріалів справи було додано довіреність № 201770 від 12.09.2018.
Не укладення між сторонами специфікації на даний товар не може буди підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити товар, який був фактично ним отриманий на підставі видаткової накладної № ДКП00003099 від 12.09.2018 на суму 1 061 323,20 грн.
Більш того, частина 2 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи відповідача в частині не виникнення обв'язку оплаті поставленого товару, оскільки між сторонами не були підписані специфікації на його отримання є безпідставними, оскільки відповідач отримав товар на підставі відомостей видаткових накладних та відповідно у нього виник обов'язок щодо його оплати.
Разом з тим, позивачем, в якості доказів поставки товару на підставі специфікації № 45 від 16.01.2019 та за рахунками-фактурами № № ДРП00000022 від 01.02.2019, ДРП00000023 від 01.02.2019, ДРП00000034 від 21.02.2019 надані видаткові накладні №№ ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн., ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн., № ДРП00000066 від 21.02.2019 року на суму 1 659,30 грн., які відповідачем не були підписані.
В якості підтвердження постачання товару за даними накладними, позивачем було надано відповідні податкові накладні.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що податкова накладна хоча не фіксує передачу товару покупцю, проте, її складання та реєстрація продавцем (платником податку) є обов'язковим неодмінним наслідком здійснення операцій з постачання товарів/послуг.
В той же час, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, які оформленні належними чином та підписані сторонами.
В той же час, як було зазначено вище, на відповідних видаткових накладних відсутні підписи відповідача про отримання товару.
Відповідно до статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази (товарно-транспортні накладні тощо), що товар за видатковими накладними №№ ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн., ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн., № ДРП00000066 від 21.02.2019 року на суму 1 659,30 грн. дійсно поставлявся відповідачу.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, однак не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Колегією суддів враховано, що відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, позивачем було надано докази, що ним господарські операції за видатковими накладними №№ ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн., ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн., № ДРП00000066 від 21.02.2019 року на суму 1 659,30 грн. були відображенні в податковому обліку продавця - позивача.
В той же час, матеріали справи не містять відображення відомостей про господарські операції за вказаними видатковими накладними у податковому обліку покупця - відповідача.
А тому, враховуючи викладене вище, видаткові накладні №№ ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн., ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн., № ДРП00000066 від 21.02.2019 року на суму 1 659,30 грн. та відповідні податкові накладні, надані позивачем, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів поставки товару на суму 109 830,57 грн.
Посилання апелянта на інші недоліки у видаткових накладних (неможливість ідентифікувати осіб, які підписали видаткові накладні) колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, не зазначення особи, яка підписала видаткові накладні, за умови можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (а саме ТОВ «Торговий дім "Інтерпідшипник» та ТОВ "КОРУМ СОРС") та можливості встановити обсяг господарської операції не є підставою для невизнання господарським судом здійсненої між сторонами господарської операції щодо передачі у власність покупця (відповідача) спірного товару.
Також, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільняли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах може бути підставою для застосування до відповідальних винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності, втім, не звільняє покупця від обов'язку оплатити товар.
До того ж, підпис особи, який міститься на накладних від імені відповідача, скріплена печаткою відповідача, що засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.
Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як унормовано відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що відповідачем оплачено лише 701 322,22 грн.
В той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідачем було сплачено всього 701 361,14 грн. за поставлений позивачем товар відповідно до умов договору.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, оскільки позивачем за договором поставки на підставі видаткових накладних № ДКП00003689 від 19.12.2018, № ДКП00003099 від 12.09.2018, № ДРП00003008 від 01.10.2018, № ДКП00003563 від 22.11.2018, № ДРП00003072 від 23.10.2018 взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, враховуючи вірну суму здійснених відповідачем оплат, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог у сумі 1 049 039,56 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
За таких обставин справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - частковому скасуванню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/13460/19 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/13460/19 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 37903071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (вул. Паньківська, 6-А, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 34181697) борг у розмірі 1 049 039,56 грн. та судовий збір у розмірі 15 735,59 грн.
В решті позовних вимог відмовити.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (вул. Паньківська, 6-А, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 34181697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 37903071) 2 472,07 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5.Матеріали справи № 910/13460/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 16.06.2020.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко