вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2020 р. Справа№ 910/18430/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.05.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020
у справі №910/18430/19 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"
про стягнення 4 096,02 грн.
В судовому засіданні 28.05.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 провадження у справі № 910/18430/19 закрито.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 921,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" 31.01.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині стягнення судового збору з відповідача, постановити ухвалу про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права (ст.ст. 130, 231 ГПК України) та не врахуванням судом фактичних обставин справи.
Апелянт зазначає, що заборгованість сплачена до моменту відкриття провадження у справі, а тому у відповідності до ч.1 ст. 130 ГПК України судовий збір підлягав розподілу між сторонами або міг бути повернутий позивачу з бюджету.
У доповненнях до апеляційної скарги апелянтом було повідомлено суду, що 05.02.2020 Голосіївським РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №61157227 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/18430/19 від 21.01.2020.
Апелянт вказує, що оскільки внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників та накладення арешту на майно могло негативно відобразитись на веденні господарської діяльності товариством, 06.02.2020 було сплачено суму судового збору, виконавчого збору та витрат, що потягнуло додаткові витрати, пов'язані з примусового виконання оскаржуваної ухвали від 21.01.2020, а тому просив вирішити питання про поворот виконання рішення, шляхом стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Новобудова» суму в розмірі 50 % судового збору та виконавчого збору та витрат в загальному розмірі 1 347,90 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 20.02.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/18430/19, що судове засідання, призначене на 19.03.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), якою в період з 12 березня по 3 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID-19.
Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/18430/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 призначено апеляційну скаргу до розгляду на 28.05.2020.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.05.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та в доповненнях до неї, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати в частині стягнення судового збору з відповідача, постановити ухвалу про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України та вирішити питання про поворот виконання рішення, шляхом стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Новобудова» суму в розмірі 50 % судового збору та виконавчого збору та витрат в загальному розмірі 1 347,90 грн.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.05.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" про стягнення 4 096,02 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 21.12.2015 між сторонами було укладено договір постачання природного газу № 1198/16-ТЕ-41. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 780 120,82 грн. В порушення умов договору відповідачем несвоєчасно здійснювалися оплати за спожитий природній газ, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 4 096,02 грн., з яких 3 832,21 грн. пені та 263,81 грн. 3% річних.
15.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідачем 24.12.2019 виконано свої зобов'язання та сплачено на користь позивача суму заборгованості в розмірі 4 096,02 грн. згідно платіжного доручення № 5931 від 24.12.2019.
Стаття 231 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Відповідачем подано платіжне доручення № 5931 від 24.12.2019, відповідно до якого відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 4 096,02 грн. (в призначенні платежу зазначено "пеня - 3 832,21 грн.; 3% річних - 263,81 грн. згідно позовної заяви № 14/4-1497-19 від 10.12.2019").
Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, тягне за собою закриття провадження у справі.
Враховуючи, що спір врегульовано після звернення позивача з позовом до суду, суд стягнув з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду, з посиланням на ст.129 ГПК України.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Статтею 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем було визнано суму боргу в розмірі 4 096,02 грн. та сплачено її згідно платіжного доручення № 5931 від 24.12.2019 (в призначенні платежу зазначено "пеня - 3 832,21 грн.; 3% річних - 263,81 грн. згідно позовної заяви № 14/4-1497-19 від 10.12.2019"), після подання позивачем позовної заяви до суду 19.12.2019, до початку розгляду справи по суті, місцевий господарський суд, закриваючи провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, при вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат, повинен був керуватись ч.1 ст.130 ГПК України.
Виходячи з системного аналізу положень ст.130 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягало стягненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні АТ «НАК «Нафтогаз України» позовної заяви у даній справі, решту 50% судового збору слід було б повернути з державного бюджету відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкових висновків щодо стягнення з відповідача на користь позивача усієї суми судового збору, сплаченої ним при поданні позовної заяви.
Оскільки в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, може бути вирішено судом першої інстанції за заявою позивача.
Щодо вимог апеляційної скарги, викладених в доповненнях до неї, про поворот виконання рішення, шляхом стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Новобудова» суми в розмірі 50 % судового збору та виконавчого збору та витрат в загальному розмірі 1 347,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина 2 ст.333 ГПК України).
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина 3 ст.333 ГПК України).
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. (ч.ч. 5, 6 ст. 333 ГПК України)
Згідно з частиною 9 статті 333 ГПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В даному випадку, під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Новобудова» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/18430/19 в частині стягнення усієї суми судового збору, судом апеляційної інстанції не було вчинено дій, зазначених в пунктах 1-4 частин 1-3 статті 333 ГПК України, отже у відповідності до ч.9 ст.333 ГПК України питання про поворот виконання ухвали від 21.01.2020 підлягає розгляду судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було частково зроблено скаржником.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, № 303-А , п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/18430/19, прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача усієї суми судового збору, з викладенням резолютивної частини ухвали в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеній частині вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/18430/19 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/18430/19 скасувати частково в частині стягнення усієї суми судового збору, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:
« 1. Провадження у справі №910/18430/19 закрити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (03028, м. Київ, вул. Саперно - Слобідська, буд. 10, код ЄДРПОУ 32917247) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 960,50 грн. судового збору за подання позовної заяви.»
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (03028, м. Київ, вул. Саперно - Слобідська, буд. 10, код ЄДРПОУ 32917247) 1051,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи №910/18430/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 16.06.2020 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко