вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/18329/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Шаптали Є.Ю.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020, повний текст якого складено 02.03.2020
у справі №910/18329/19 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс»
про стягнення 24 558,66 грн.
У грудні 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» (далі-відповідач) 24 558,66 грн, з яких: 21 747,22 грн основний борг, 2 811,44 грн інфляційні втрати та 934,62 грн 3 % річних.
31.01.2020 позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 21 747,22 грн основного боргу, інфляційні втрати в сумі 1 065,51 грн та 3% річних в сумі 598,79 грн, яка прийнята судом до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між відповідачем та ПАТ «Київенерго» договором №320942 купівлі-продажу теплової енергії щодо оплати послуг з постачання теплової енергії за березень та квітень 2018 року.
11.10.2018 між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії), внаслідок чого позивач набув право вимоги до відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 позов задоволено у повному обсязі.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/18329/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того, скаржник просить розглядати справу з викликом сторін в судове засідання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, скаржник стверджує, що долучені відповідачем документи, в якості підтвердження наявності у нього заборгованості, є неналежними доказами.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020, справу №910/18329/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» розгляд справи №910/18329/19 у судовому засіданні з викликом учасників справи залишено без задоволення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/18329/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/18329/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
05.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
15 та 20 травня 2020 року через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду скаржником подано письмові пояснення, в яких додатково звертає увагу на те, що позивач в порушення норм ГПК України не пояснює причину не подання до суду першої інстанції акту прийняття теплового вузла обліку та не просить відновити строк на подання такого доказу. Крім того, скаржник зазначає, що зазначений акт є неналежним доказом.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО», як постачальником, та відповідачем, споживачем, був укладений договір №320942 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір №320942), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору забезпечувати безперервне постачання теплової енергії (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з умовами договору, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно п.1.2 Договору №320942 перелік будинків та потреби у тепловій енергії будинків (якісні та кількісні), до яких здійснюється постачання теплової енергії, наведено в додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1 Договору №320942 якість теплової енергії на вході в теплову мережу споживача визначається сукупністю нормованих термодинамічних, гідравлічних показників та кількісних параметрів теплоносія, наведених у додатку № 1 до цього у, для кожного окремого будинку.
За умовами п.п.3.1.3 Договору №320942 постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії.
Пунктом 3.1.6 Договору №320942 визначено, що у разі порушень споживачем умов Договору, складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій згідно з чинним законодавством та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку.
Пунктом 3.2.1 Договору №320942 передбачено, що постачальник зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в цьому договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) до точки купівлі-продажу підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіку теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів визначених цим договором відповідно до заявлених споживачем у додатку №1 до договору величин приєднаного теплового навантаження по кожному будинку.
У відповідності до п.3.2.11 Договору постачальник зобов'язався щомісячно оформляти для споживача: акт приймання-передачі теплової енергії з урахуванням якісних показників та зменшення вартості теплової енергії; кількість фактичного спожитої теплової енергії, визначену ГКал (облікову карту) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача відповідно до акту приймання-передавання теплової енергії за розрахунковий період (місяць); акт звіряння розрахунків за розрахунковий період (місяць); рахунко-фактури, який включає загальну вартість теплової енергії, отриманої за розрахунковий період (місяць).
За змістом абз. 2, 3 п. 4.1 Договору №320942 обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладів комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно п. 5.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПАТ «Київенерго», а саме:
5.1.1. якщо теплові вводи систем тепло споживання обладнанні приладами комерційного обліку, вартість спожитої у розрахунковому періоді (місяць) теплової енергії сплачується споживачем щомісячно до останнього дня місяця наступного за розрахунковим.
5.1.2. якщо теплові вводи систем тепло споживання не обладнанні приладами комерційного обліку:
- вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб гарячого водопостачання, сплачується споживачем щомісячно до останнього дня місяця, наступного за рахунковим;
- вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб централізованого опалення сплачується споживачем щомісяця наступним чином:
- 100% вартість теплової енергії, спожитої у жовтні та квітні кожного року, сплачується до останнього дня місяця, наступного за розрахунковим;
- вартість теплової енергії, спожитої за період з 01 листопада до 01 квітня сплачується щомісячно у період з 01 червня до 01 листопада - до останнього дня відповідного місяця, а саме:
- 50% вартості теплової енергії, спожитої у листопаді - до 31 грудня, залишок - до 30 червня,
- 50% вартості теплової енергії, спожитої у грудні - до 31 січня, залишок - до 31 липня,
- 50% вартості теплової енергії, спожитої у січні - до 28(29) лютого, залишок - до 31 серпня,
- 50% вартості теплової енергії, спожитої у лютому - до 31 березня, залишок - до 30 вересня,
- 50% вартості теплової енергії, спожитої у березні - до 30 квітня, залишок - до 31 жовтня.
Повна вартість теплової енергії, спожитої у опалювальному періоді для потреб ЦО, сплачується споживачем до 01 листопада наступного опалювального періоду.
Згідно п. 6.2 Договору №320942 цей договір діє до 15.04.2013.
При цьому, пунктом 6.3 Договору №320942 визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення.
04.03.2016 року між постачальником та замовником було укладено угоду до договору, в якій сторони погодили внести зміни до п.5.1.1 Договору №320942 та викласти його в наступній редакції: якщо теплові вводи систем теплоспоживання обладнані приладами комерційного обліку, вартість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії, сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Також відповідно до п. 2 угоди сторони погодились внести зміни до п. 5.1.2 Договору №320942 та викласти його в наступній редакції: якщо теплові вводи систем теплоспоживання не обладнані приладами комерційного обліку:
- вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання, сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (далі - кредитор) та позивачем (далі-новий кредитор) був укладений договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 р. теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 р. з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 р. до дати укладення договору цесії та коригувань платежів.
Згідно з п.1.2 Договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку № 1 до Договору цесії.
Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до Договору цесії.
Як передбачено п. 1.3 Договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
У відповідності до п. 2.1 Договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. зі справи № 910/7807/18.
Згідно з п. 3.1.1 Договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов'язань за цим договором цесії (п. 5.1 Договору цесії).
Згідно з додатком №1 до Договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача за заборгованістю у розмірі 21 747,22 грн.
Листом від 08.04.2019 №1/5-821020 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплатити наявний борг у сумі 21 747,22 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії №320942 від 30.11.2012, вчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію за березень та квітень 2018 року, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 21 747,22 грн, яку він повинен сплатити на користь позивача на підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 р.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» виконало свої зобов'язання з поставки відповідачеві теплової енергії відповідно до умов Договору №320942, а відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати її вартості і на даний час має заборгованість в сумі 21 747,22 грн, а позивач, як новий кредитор згідно Договору цесії, отримав право вимоги до відповідача за вказаним зобов'язанням.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
У відповідності до умов Договору місії позивач отримав від ПАТ "Київенерго" право вимоги до відповідача за заборгованістю у сумі 21 747,22 грн.
У відповідності до положень ст. 517 Цивільного кодексу України ПАТ "Київенерго", як кредитор, зобов'язане було передати позивачу, як новому кредитору, документи, які підтверджують його права на наявний у відповідача борг.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують облік спожитої теплової енергії відповідачем, а також її вартість.
Додаток 1 до Договору цесії свідчить про передачу права вимоги на суму 21 747,22 грн без вказівки періоду та жодних довідок, відомостей про зняття показів з приладів обліку (звітів), наявності/відсутності приладів обліку, відомостей з нарахуваннями розрахунковим способом чи облікових карток.
У зв'язку з відсутністю первинних документів, складених ПАТ "Київенерго" та переданих позивачу, встановити за наявними в матеріалами справи документами кількість спожитої відповідачем теплової енергії та її вартість, а також наявність у відповідача боргу саме за спірний період є неможливим.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за березень та квітень у розмірі 21 747,22 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 811,44 грн інфляційних втрат та 934,62 грн 3 % річних також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основного зобов'язання, у задоволенні якого було відмовлено.
Додана позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копія акту №110210 прийняття теплового вузла обліку, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки останнім в розумінні ч.3 ст.269 ГПК України не надано доказів та не обґрунтовано неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. При цьому, колегією суддів враховано, що вказаний акт складений у 2016 році та без участі відповідача, а також те, що в додатку 1 до Договору №320942 вказано про відсутність такого приладу обліку, а тому він не є належним доказом як наявності у відповідача за спірний період заборгованості, так і наявності в цей період приладу обліку.
Доводи, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; в позові слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/18329/19 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/18329/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3.Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд.5, код ЄДРПОУ 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» (2232, м. Київ, просп. Маяковського Володимира, буд. 68, оф. 233, код 37880620) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню та п'ятдесят копійок).
4.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5.Матеріали справи №910/18329/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
Є.Ю. Шаптала