вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/18279/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Дикунської С.Я.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.02.2020
у справі №910/18279/19 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 100 000,00 грн.,
Короткий зміст позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 100 000,00 грн відшкодування, виплаченого у зв'язку з ДТП, яка сталась 14.03.2017 у м.Києві з вини страхувальника відповідача за полісом № АК/91910361.
Позивач наголошував, що:
- цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи не була застрахована, і за заявою потерпілого в силу ст. 38, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач виплатив страхове відшкодування та набув право звернення в порядку регресу до відповідача, як страхувальника за полісом № АК/91910361;
- позивач не є потерпілою особою в розумінні закону, оскільки МТСБУ у даному випадку виконало зобов'язання з відшкодування шкоди, нанесеної в ДТП, яке повинен був виконати відповідач, до позивача не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов.
Короткий зміст заперечень на позов Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
Відповідач не погоджувався із заявленими вимогами у зв'язку із пропуском позивачем річного строку з моменту настання ДТП для звернення з відповідною заявою про виплату, що є підставою для відмови у виплаті відшкодування відповідно до п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки з відповідною претензією по ДТП 14.03.2017 позивач звернувся 16.10.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19 у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що спірна ДТП сталася 14.03.2017, в той час як позивач звернувся із заявою про регресні вимоги -претензією за вих.№ 44150 від 16.10.2019, яка надіслана відповідачу - 17.10.2019. Виходячи з того, що доказів звернення потерпілого таабо МТСБУ до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доказів відмови відповідача у здійсненні такої виплати матеріали справи не містять, зважаючи на те, що з позовом про стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, позивач звернувся більш ніж через три роки після дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся 10.03.2020 (згідно інформації відділення поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" на конверті в якому направлялася апеляційна скарга) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було невірно застосовано приписи ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як не було враховано, що позивач не є потерпілою особою в розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки МТСБУ у даному випадку виконало зобов'язання з відшкодування шкоди, нанесеної в ДТП, яке повинен був виконати відповідач, до позивача не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов.
Скаржник наголошував, що по даній справі виникли відносини між сторонами щодо відшкодування шкоди в порядку ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до частини 2 якої передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом. Вказане законодавче положення передбачає перелік випадків, за яких МТСБУ може звернутись з регрес ним позовом, одним із яких є якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп.
17.04.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: подано платіжне доручення № 9796561 від 18.03.2020 про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги. Заява про усунення недоліків подана у строк, визначений судом апеляційної інстанції для усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19, та призначено справу до розгляду на 04.06.2020 з викликом учасників справи.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 04.06.2020 з'явились представники скаржника (позивача) та відповідача.
Представник скаржника в судовому засіданні 04.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для розгляду справи, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 263 Цивільного кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 14.03.2017 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до Довідки про ДТП Тячківського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області №3017074452266305 від 01.08.2017, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за полісом АК/1910361, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" за полісом АЕ/8152417.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі №307/765/17 встановлено у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серія БР№028409 від 13.06.2017, схемою ДТП та фото таблицями до нього, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП суд закрив на підставі ст.37 КУпАП.
04.08.2017 потерпіла особа ОСОБА_2 звернулась до Моторного (транспортного) бюро України в порядку ст. 35, п.41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі оціненої шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 та отримання тілесних пошкоджень. У заяві заявник повідомила, що автомобіль "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 за договором добровільного страхування КАСКО не застраховано, придбано не в кредит і винною особою в ДТП завдану шкоду не відшкодовано.
Відповідно до звіту №77/04 від 07.04.2017 про оцінку автомобіля, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Каримовим Вячеславом Васильовичем вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 240 770,67 грн., ринкова вартість автомобіля станом на 14.0.2017 складала 133 397,32 грн.
Як зазначав позивач, шкода винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди не було встановлено, що відповідальність ОСОБА_1 (винна особа) застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі -Закону).
Зокрема, відповідно до витягу з Центральної бази МТСБУ, відомості щодо наявності поліса обов'язкового страхування щодо автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 відсутні.
27.11.2017 за заявою ОСОБА_2 - власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі наказу № 10976 від 27.11.2017 відповідно до довідки № 1 від 06.11.2017, позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1262182 від 27.11.2017.
Позивачем після виплати відшкодування було встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 страном на 14.03.2017 була застрахована у відповідача згідно з діючим Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1910361 (франшиза - 1 000,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду - 100 000,00 грн.).
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 100 000,00 грн. відшкодування, посилаючись на те, що оскільки МТСБУ в силу покладених на нього повноважень законом було виплачено страхове відшкодування (регламентну виплату) потерпілому за страховика винної особи, про якого не було відомо МТСБУ, хоча фактично цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи застрахована відповідачем, він набув регресної вимоги до відповідача.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, предметом позову у даній справі є вимога МТСБУ до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 100 000,00 грн. страхового відшкодування, оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і, як було встановлено, мав на дату ДТП договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову заявив про пропуск позивачем річного строку для звернення із заявою про виплату відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті в силу положень п.37.1.4 Закону. Проте, позивачем наголошується на тому, що вказаний строк звернення на нього у даному випадку не поширюється, оскільки він здійснив виплату потерпілій особі замість відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством;
е) за інших обставин, визначених законодавством про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наказу позивача № 10976 від 17.11.2017 та обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, виплата ОСОБА_2 суми страхового відшкодування відбулась на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_3 , а відповідно винної в ДТП особи ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АК/1910361 зі строком дії договору з 29.10.2016 по 28.10.2017, що виключає правомірність застосування позивачем п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема у пункті "а, що випливає із суті заявлених вимог.
При цьому, пунктами 55.1 та 55.2 статті 55 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки МТСБУ є оператором централізованої бази даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач зобов'язаний був перевірити наявність у будь-яких осіб чинного на дату ДТП Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (полісу) щодо автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 .
Як підтверджується наявними матеріалами справи, до позовної заяви позивачем додано копію запиту до Центральної бази даних МТСБУ щодо відсутності відомостей про чинний поліс по відношенню до вказаного автомобіля станом на 15.08.2017, тобто до після ДТП 14.03.2017, проте доказів відсутності таких відомостей станом на час прийняття рішення про виплату, видачу наказу № 10976 від 17.11.2017, - не було надано.
Як зазначав позивач у позові, на страховиків-членів МТСБУ покладено повноваження/зобов'язання надавати до МТСБУ відомості про укладені договори ОСЦПВВНТЗ, оформлені на бланках полісів у строк ніж 2 робочі дні з моменту укладення договорів.
В свою чергу, у довідці про ДТП Тячківського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області №3017074452266305 від 01.08.2017, яка додана до позовної заяви, станом на час ДТП зафіксовано, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за полісом АК/1910361.
Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, і не спростовано сторонами спору, відомості Центральної бази даних МТСБУ та обставин наявності діючого станом на 14.03.2017 полісу АК/1910361 - не співпадають.
Таким чином, до моменту виплати відшкодування позивач не був позбавлений права виявити обачність та реалізувати своє право звернення до відповідача із з'ясуванням обставин наявності чинного полісу АК/1910361, що ним здійснено не було, і доказів протилежного не було надано ні суду першої інстанції на момент постановлення оскаржуваного рішення, ні суду апеляційної інстанції станом на момент здійснення апеляційного провадження.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АК/1910361, про що, позивач як володілець такої інформації, повинен бути обізнаний або з'ясувати дійсні обставини станом на дату звернення до нього ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, у позивача були відсутні правові підстави самостійно виплачувати страхове відшкодування потерпілій особі.
Відповідно до пп. 38.2.3 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилається позивач, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Позивач у позові вказував, що страховика винної в ДТП особи станом на час ДТП та виплати - встановлено не було.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
В силу п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 зробила наступний висновок щодо застосування норм права: "Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.".
Як вбачається з положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з наявних у матеріалах справи документів встановлено та сторонами не спростовано, що спірна ДТП сталася 14.03.2017, в той час як позивач звернувся із заявою про регресні вимоги -претензією за вих.№ 44150 від 16.10.2019, яка надіслана відповідачу - 17.10.2019.
Виходячи з того, що доказів звернення потерпілого таабо МТСБУ до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доказів відмови відповідача у здійсненні такої виплати матеріали справи не містять, зважаючи на те, що з позовом про стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, позивач звернувся більш ніж через три роки після дорожньо-транспортної пригоди, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу, у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. - відсутні.
Доводи позивача щодо непоширення на спірні правовідносини, зокрема до МТСБУ після виплати відшкодування потерпілій особі положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги, з огляду на те, що вказаною нормою визначено підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування саме неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 100 000,00 грн. у зв'язку із безпідставністю, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у наведеній частині.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/18279/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/18279/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Моторним (транспортним) страховим бюро України.
4. Матеріали справи №910/18279/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 15.06.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.Я. Дикунська
О.В. Тищенко