79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" червня 2020 р. Справа № 909/741/14
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Желік М.Б.
суддів Мирутенко О.Л.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) б/н від 23.01.2020 (вх. №01-05/473/20 від 31.01.2020)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014
у справі №909/741/14
за позовом: Kemokompleks D.O.O., Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг, м.Загреб, Хорватія
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Лукор», м.Калуш, Івано-Франківська область,
до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства «Оріана», м.Калуш, Івано-Франківська область,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», м.Калуш, Івано-Франківська область,
про визнання права власності на 785,781 тон етилену та витребування його у ПрАТ «Лукор»
за участю представників:
від апелянта: адвокат Серт О.В.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: адвокат Марчак М.П.
від позивача: не з'явився
Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14 затверджено мирову угоду між Kemokomplecs D.O.O., ПрАТ «Лукор» та ВАТ «Оріана», припинено провадження у справі.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 про відмову у задоволенні заяви Kemokompleks D.O.O. (б/н від 11.07.2019) про виправлення описки в ухвалі та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 в частині зазначення назви позивача, а саме: замість «Kemokomplecx D.O.O.» та «Kemokomplex D.O.O.» слід читати: «Kemokompleks D.O.O.».
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Івано-Франківської області з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Карпати Кемікал Бі ОСОБА_1 Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) строк на апеляційне оскарження ухвали, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.
Згідно із супровідним листом Господарського суду Івано-Франківської області №909/741/14/1395/20 від 29.01.2020 апеляційну скаргу надіслано до Західного апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи №909/741/14.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 апелянту - Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.), було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання (надіслання) суду заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших належно обґрунтованих поважних причин його пропуску із додаванням відповідних доказів, та надання суду доказів повноважень адвоката ОСОБА_2 Олександра Володимировича на підписання апеляційної скарги.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, апелянту було поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Кемікал Бі.Ві. на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14, зупинено дію оскарженої ухвали, розгляд справи призначено на 08.04.2020.
06.04.2020 від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач наводить аргументи на спростування доводів скарги та просить відмовити у задоволенні її вимог.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 відкладено розгляд справи на 13.05.2020.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 за клопотанням позивача розгляд справи 13.05.2020 призначено в режимі відеоконференції, доручивши її проведення Деснянському районному суду м. Києва.
13.05.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку технічною неможливістю його проведення в режимі відеоконференції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд справи призначено на 10.06.2020.
В судовому засіданні 10.06.2020 представник апелянта та представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ТзОВ «Карпатнафтохім», надали суду пояснення щодо правових підстав оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14.
Інші учасники справи явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також, матеріали справи містять відомості щодо припинення юридичної особи відповідача 1 у справі - ПрАТ «Лукор», а саме, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.01.2020 за №1006251615, до реєстру внесено запис №11201110029000249 від 28.12.2019 про припинення юридичної особи за рішенням засновників (а/с 73-76, том ІІІ).
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянтом не доведено порушення його прав чи інтересів оскарженою ухвалою, а відтак апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою від 23.01.2020 на ухвалу господарського суду від 05.09.2014, тобто апеляційну скаргу подано після спливу більш, ніж п'яти років з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апелянт зазначає, що він не отримував копії оскарженої ухвали, оскільки не був учасником справи №909/741/14, про існування оскарженої ухвали дізнався 14.01.2020, доводить, що він не знав та не міг знати про існування оскарженої ухвали, якою порушено його права та інтереси як єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», яке було залучено до участі у справі №909/741/14 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Зазначена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий обов'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №905/947/18.
Також, колегія суддів звертає увагу, що здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням принципу res judiсata, тобто поваги до остаточного судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №924/924/17.
Право на апеляційне оскарження апелянт обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі №909/741/14 вирішено питання про права та інтереси юридичної особи, яка зареєстрована за законодавством Королівства Нідерландів, Карпати Кемікал Бі.Ві (KARPATY CHEMIKAL B.V.) - апелянта, оскільки постановлення оскарженої ухвали було здійснено поза його волею та без його відома, а її існування та обов'язок її виконання порушує права апелянта, який є єдиним учасником ТзОВ «Карпатнафтохім», зокрема, щодо права на розподіл прибутку товариства, тобто права на майно, яке закріплено у статті Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства. Скаржник покликається на правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 19.02.2019 у справі №810/4438/16.
До апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий 23.01.2020 за безкоштовним запитом на офіційному сайті Міністерства юстиції України щодо ТзОВ «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код юридичної особи 33129683), відповідно до якого засновником (учасником) юридичної особи є «Карпати Кемікал Бі.Ві.», Амстердам, Нідерланди, а кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Реєстрацію юридичної особи ОСОБА_6 Ві. (KARPATY CHEMIKAL B.V.) в торговому реєстрі Нідерландів за номером НОМЕР_1 апелянт підтверджує копією витягу з комерційного реєстру торгово-промислової палати з апостилем №036461 від 17.07.2019, переклад яких з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем ОСОБА_7 І ОСОБА_8 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ільяшовим О.В.
Також в апеляційній скарзі міститься посилання на ухвали Івано-Франківського міського суду у справі №344/17129/19, зокрема, зазначено, що 13.12.2019 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду задоволено клопотання Kemokompleks D.O.O. про повернення речових доказів та зобов'язано ТзОВ «Карпатнафтохім» повернути етилен у кількості 795,781 тон його власнику - Kemokompleks D.O.O. Як вказує апелянт, мотивом постановлення ухвали слідчого судді є ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 про затвердження мирової угоди, якою визначено право власності на 795,781 тон етилену.
На переконання апелянта, саме обов'язок повернути етилен у кількості 795,781 тон позивачу у справі №909/741/14 - Kemokompleks D.O.O., може завдати матеріальних збитків ТзОВ «Карпатнафтохім» у поточному фінансовому році та як наслідок, порушує право апелянта на розподіл прибутку товариства як його єдиного учасника.
У відзиві на апеляційну скаргу, Kemokompleks D.O.O., Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг - позивач, зазначає, що обов'язок ТзОВ «Карпатнафтохім» щодо виконання мирової угоди не порушує право апелянта на розподіл прибутку товариства, оскільки обов'язок повернути етилен у кількості 795,781 тон його власнику - Kemokompleks D.O.O. випливає не з оскарженого судового рішення, а з необхідності виконання договірного зобов'язання. Так, позивач повідомляє, що 05.09.2014 між генеральним директором ТзОВ «Карпатнафтохім» та директором Kemokompleks D.O.O. було проведено переговори щодо питання зберігання 795,781 тон етилену, який є предметом спору у справі №909/741/14. Домовленості, досягнуті в результаті проведених переговорів оформлено протоколом, у якому зафіксовано, що умови мирової угоди виконано, а оскільки етилен перебуває у ємностях ТзОВ «Карпатнафтохім», між позивачем у справі та третьою особою укладено договір зберігання від 05.09.2014. Таким чином, правовідносини між Kemokompleks D.O.O. та ТзОВ «Карпатнафтохім» стосовно 795,781 тон етилену виникли на підставі укладеного договору зберігання від 05.09.2014, а не внаслідок ухвалення оскарженого судового рішення.
Відтак, позивач вважає, що суб'єктивна думка апелянта про можливе порушення його права на розподіл прибутку ТзОВ «Карпатнафтохім» внаслідок повернення 795,781 тон етилену його власнику не може бути предметом розгляду цієї справи та підставою для перегляду ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014, оскільки повернення етилену власнику не може завдати ТзОВ «Карпатинафтохім» збитків, так як товариство є тільки його зберігачем.
На підтвердження зазначеного, до відзиву позивача додано копії договору зберігання від 05.09.2014, укладеного між Kemokompleх D.O.O. та ТзОВ «Карпатнафтохім», акту приймання-передачі етилену від 05.09.2014, протоколу переговорів ТзОВ «Карпатинафтохім» та Kemokompleх D.O.O. від 05.09.2014. Позивач звертає увагу про допущення описки у назві товариства - у перелічених документах зазначено Kemokompleх D.O.O. замість Kemokomplеks D.O.O. Аналогічну описку виправлено в оскаржуваній ухвалі постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2014 Kemokompleks D.O.O, Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг, звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Лукор» та до Відкритого акціонерного товариства «Оріана» про визнання права власності на 785,781 тон етилену, витребування його у ПрАТ «Лукор» та зобов'язання ПрАТ «Лукор» передати Kemokomplecx D.O.O 745,781 тон етилену.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.14 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.07.14.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
При створенні ЗАТ «Лукор» (ПрАТ «Лукор») його засновник ВАТ «Оріана» в якості майнового внеску до статутного капіталу у 2000 році передало нафтохімічний комплекс у м.Калуші. На момент передачі в ємностях виробничого обладнання перебували продукти переробки та сировина, що належать контрагентам ВАТ «Оріана» за давальницькими контрактами, які знаходяться на позабалансовому обліку ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Серед іншого знаходилось майно, що належало Klockner Chemiehandel GmrbH відповідно до договору про спільне виробництво від 14.10.99 № 341-юр-2732, в тому числі 795,781 тон етилену. У зв'язку із припиненням договору про спільне виробництво від 14.10.99 № 341-юр-2732 після 31.12.01 у ВАТ «Оріана» виник обов'язок повернути 795,781 тон етилену у володіння Klockner Chemiehandel GmrbH, однак вказаного зроблено не було.
В подальшому ЗАТ «Лукор» уклало з ВАТ «Оріана» договір зберігання від 01.10.02, у числі іншого майна за даним договором ЗАТ «Лукор» прийняло на зберігання 795,781 тон етилену вартістю 1 782 134,35 німецьких марок в ізотермічних ємностях відділення розливу етилену і поліетилену цеху розливу вуглеводнів виробництва «Етилену та поліетилену», що належав Klockner Chemiehandel GmrbH (пункт 21 акта прийому-передачі майна на зберігання від 01.10.02). У 2005 році ЗАТ «Лукор», як засновник ТзОВ «Карпатнафтохім», передало останньому вказані ємності в якості майнового внеску до статутного капіталу. Тому 29.04.05 ЗАТ «ЛУКОР» і ТзОВ «Карпатнафтохім» уклали договір оренди ізотермічного обладнання для забезпечення зберігання етилену, до якого вносилися зміни, у тому числі договором від 01.04.10 №А201001355. Дія договору зберігання від 01.10.02 між ВАТ «Оріана» та ПрАТ «ЛУКОР» закінчилася 31.12.04, проте, ВАТ «Оріана» етилен у ПрАТ «ЛУКОР» не забрало. Таким чином, 795,781 тон етилену, що належало Klockner Chemiehandel GmrbH, перебувало на зберіганні ЗАТ «Лукор».
На перекаонання позивача етилен в кількості 795,781 тон, який ВАТ «Оріана» було передано на зберігання ЗАТ «Лукор», є власністю Kemokomplex D.O.O., що обгрунтовується наступним. 12.11.99 Klockner Chemiehandel GmrbH звернулося до Kemokomplex GmrbH з пропозицією продажу етилену, який знаходився у ВАТ «Оріана». За наслідками даної пропозиції згідно з контрактом від 16-22.12.99 Kemokomplex GmrbH придбало у Klockner Chemiehandel GmrbH хімікати, в тому числі вказаний етилен. Таким чином, етилен став власністю Kemokomplex GmrbH.
Листом від 30.04.03 № 47 ВАТ «Оріана» підтвердило, що залишки хімічної сировини, в тому числі етилен, які належать Kemokomplex GmrbH, зберігаються на спеціалізованих складах ЗАТ «ЛУКОР», з яким ВАТ «Оріана» укладено договір відповідального зберігання від 31.12.03. Листом від 25.02.04 №41 ВАТ «Оріана» ще раз підтвердило, що залишки хімічної сировини по договору від 14.10.99 № 341-юр-2732, в тому числі етилен, які належать Kemokomplex GmrbH, зберігаються на спеціалізованих складах ЗАТ «ЛУКОР», з яким « ІНФОРМАЦІЯ_1 » укладено договір відповідального зберігання.
В подальшому 20.08.05 між Kemokomplex GmrbH та Kemokompleks D.О.О. в м. Загреб (Хорватія) було укладено договір про стягнення простроченої заборгованості, відповідно якого Kemokomplex GmrbH уступило Kemokompleks D.О.О. в повному обсязі всі права по договору про спільне виробництво від 14.10.99 № 341-юр-2732, в тому числі право вимоги 795,781 тон етилену (а.с. НОМЕР_2 , 110). Фактично на підставі договору від 20.08.05 до Kemokomplex D.О.О. перейшли усі права стосовно 795,781 тон етилену.
Позивач зазначав, що Kemokompleks D.О.О. зверталося до ПрАТ «ЛУКОР» з вимогою передати 795,781 тон етилену, однак, останнє відмовилося передати етилен позивачу, посилаючись на те, що відповідно до договору зберігання від 01.10.02 етилен йому на зберігання передавало ВАТ «Оріана» і саме йому він може бути повернутий.
Факт того, що 795,781 тон етилену знаходиться в ізотермічному резервуарі зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену цеху розливу вуглеводнів, виробництва етилену і поліетилену ТзОВ «Карпатнафтохім» за адресою: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77306, позивач підтверджував актом інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися на зберіганні в ЗАТ «ЛУКОР», від 31.12.02; листом ПрАТ «ЛУКОР» від 10.08.12 № 174; - листом ТзОВ «Карпатнафтохім» від 19.02.13 № 95-к;- листом ТзОВ «Карпатнафтохім» від 05.03.13 № 137-к.
Крім того, як зазначав позивач, закінчилася дія договору зберігання від 01.10.02, укладеного між ВАТ «Оріана» та ЗАТ «ЛУКОР», і не зважаючи на це, останнє продовжує без укладення договору з власником етилену володіти ним.
За таких обставин, Kemokompleks D.О.О. звернувся до господарського суду з позовом про витребування 795,781 тон етилену у ПрАТ «Лукор» та ВАТ «Оріана».
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 затверджено мирову угоду б/н від 05.09.14 у справі №909/741/14 за позовом Kemokomplecx D.O.O Кемокомплекс Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг до Приватного акціонерного товариства «Лукор», до Відкритого акціонерного товариства «Оріана», укладену між позивачем Kemokomplex D.О.О., в особі представника ОСОБА_9 , який діє на підставі довіреності, відповідачем 1: приватним акціонерним товариством «ЛУКОР», в особі ліквідатора Григор'єва Олександра Васильовича, що діє на підставі протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ «ЛУКОР» №15 від 17.01.14, та відповідачем 2: відкритим акціонерним товариством «Оріана», в особі керуючого санацією Юрківа Володимира Васильовича, що діє на підставі ухвали господарського суду від 26.02.14 у справі №Б-7-1 1/283-13/143 та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Предметом затвердженої судом мирової угоди є вирішення питання про визнання права власності та передачі на користь Kemokomplex D.О.О. належних йому 795,781 тон етилену, отриманих відповідачем 2 при переробці давальницької сировини по договору 1, які Відповідачем 2 були передані на зберігання ЗАТ «ЛУКОР», назву якого змінено на ПрАТ «ЛУКОР» по договору 2.
Відповідно до умов мирової угоди, відповідач 2 визнає, що право власності на 795,781 тон етилену належить позивачу та набуто ним на підставі договору, укладеного 20.08.05 між Kemokomplex D.О.О. та позивачем; вказаний етилен перебував у відповідача 2 та був переданий ним на підставі договору 2 відповідачу 1; на даний час етилен перебуває у володінні Відповідача 1 та знаходиться в ізотермічному резервуарі зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену цеху розливу вуглеводнів, виробництва етилену і поліетилену ТзОВ «Карпатнафтохім» за адресою: вул. Промислова 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306. Відповідач 1, як особа, якій було передано етилен відповідачем 2 по договору 2 та у володінні якої фактично перебуває етилен, повертає етилен відповідачу 2. Відповідач 2, як особа, яка передала етилен відповідачу 1 по Договору 2 та зобов'язана на підставі Договору 1 повернути етилен позивачу, повертає етилен позивачу. Передача відповідачем 1 етилену відповідачу 2 та подальша передача відповідачем 2 етилену позивачу здійснюватиметься шляхом підписання між відповідачем 1 та відповідачем 2 акта приймання-передачі, за яким відповідач 1 передає етилен відповідачу 2, даний акт приймання-передачі підписується в день затвердження господарським судом цієї мирової угоди; підписання між відповідачем 2 та позивачем акта приймання-передачі, за яким відповідач 2 передає етилен позивачу, даний акт приймання-передачі підписується в день затвердження господарським судом цієї мирової угоди; подальшого транспортування етилену позивачем з місця його перебування.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника Kemokompleks D.O.O. про виправлення описки в ухвалі суду від 05.09.2014 у справі №909/741/14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2019 року у справі №909/741/14 скасовано, заяву Kemokompleks D.O.O. (б/н від 11 липня 2019 року) про виправлення описки в ухвалі суду задоволено, виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2014 року у справі №909/741/14 в частині зазначення назви позивача, а саме: замість «Kemokomplecx D.O.O.» та «Kemokomplex D.O.O.» слід читати: «Kemokompleks D.O.O.».
Із тексту мирової угоди, затвердженої оскарженою ухвалою, вбачається що спірне майно - 795,781 тон етилену, знаходиться в ізотермічному резервуарі зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену цеху розливу вуглеводнів, виробництва етилену і поліетилену ТзОВ «Карпатнафтохім» за адресою: вул. Промислова 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306.
Вказану обставину підтверджує апелянт в апеляційній скарзі, а також підтвердив представник ТзОВ «Карпатнафтохім», присутній в судовому засіданні 10.06.2020.
У мотивувальній частині оскарженої ухвали встановлено, що у 2005 році ЗАТ «Лукор» як засновник ТзОВ «Карпатнафтохім» передало останньому ізотермічні ємності в якості майнового внеску до статутного капіталу, тому 29.04.2005 ЗАТ «Лукор» і ТзОВ «Карпатнафтохім» уклали договір оренди ізотермічного обладнання для забезпечення зберігання етилену, до якого вносилися зміни, у тому числі за договором від 01.04.2010 №А201001355.
В матеріалах справи міститься договір оренди майна №А2010001355 від 01.04.2010, укладений між ТзОВ «Карпатнафтохім» як орендодавцем та ЗАТ «Лукор» як орендарем щодо строкового платного користування частини виробничих приміщень, наведених у додатку №1 до цього договору, зокрема, і ізотермічного резервуару зберігання етилену позиція Е-1 відділення розливу етилену і пропілену, цеху розливу вуглеводів, виробництва етилену і пропілену, об'єкт зберігання сировини, отриманої від ВАТ «Оріана» - 795,781 тон етилену. Метою оренди сторони визначили використання виробничих приміщень ТзОВ «Карпатнафтохім» для зберігання майна, отриманого від ВАТ «Оріана», строк дії договору - 31.12.2010 (а/с 78-82, том 1).
Також в матеріалах справи міститься договір №А201400531 від 01.01.2014, укладений між ТзОВ «Карпатнафтохім» як орендодавцем та ПрАТ «Лукор» як орендарем, умови якого щодо об'єкта та мети оренди аналогічні договору №А2010001355 від 01.04.2010, а строк дії - до 31.03.2014 (а/с 83-87, том 1).
Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2014 про внесення змін до договору оренди №А201400531 від 01.01.2014, сторони обумовили, що термін дії оренди об'єктів з 01.01.2014 до дати підписання акту приймання-передачі про повернення майна з оренди включно.
Водночас, у тексті мирової угоди не передбачено жодних прямих обов'язків ТзОВ «Карпатнафтохім», в тому числі і щодо повернення 795,781 тон етилену власнику, яким сторони мирової угоди визнали Kemokompleks D.O.O., Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг.
Колегія суддів частково погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, та зазначає, що обов'язок ТзОВ «Карпатнафтохім» щодо повернення 795,781 тон етилену власнику чи володільцю вказаного спірного майна може випливати із договірних відносин щодо відповідального зберігання такого майна, однак, встановлення обставин щодо наявності чи відсутності обов'язку повернення майна, яке перебуває на відповідальному зберіганні третьої особи, зокрема, дослідження договору зберігання від 05.09.2014, укладеного між Kemokompleх D.O.O. як поклажодавцем та ТзОВ «Карпатнафтохім» як зберігачем, копію якого додано позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, виходить за межі спору у справі №909/741/14.
Варто зазначити, що на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа №909/713/18 за позовом Kemokompleks D.O.O. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та про зобов'язання вчинити дії щодо надання доступу до етилену і перевірки умов його зберігання відповідно до умов договору зберігання від 05.09.2014.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2019 у справі №344/17129/19, на яку покликається апелянт як на обґрунтування існування порушеного права, задоволено клопотання ОСОБА_10 , який діє в інтересах Kemokompleks D.O.O., Кемокомплекс, Товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг про повернення речових доказів, постановлено повернути етилен у кількості 795,781 тон, який постановою про визнання речовим доказом від 02.07.2015 було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №220115090000000036, його власнику. Ухвалою Івано Франківського апеляційного суду від 11.02.2020 у справі №№344/17129/19 скасовано ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2019 у справі №344/17129/19, призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржуваною ухвалою не порушено права апелянта щодо права розподілу прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» як його єдиного учасника, а відтак відсутні підстави для залучення Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) до участі у справі в якості третьої особи та перегляду по суті ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі № 909/741/14 в апеляційному порядку.
Також варто зазначити, що із тексту оскарженої ухвали та протоколу судового засідання від 05.09.2014 вбачається, що представник ТзОВ «Карпатнафтохім» був присутній при оголошенні постановленої ухвали, проте ТзОВ «Карпатнафтохім» як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не скористалось правом оскаржити ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 в апеляційному порядку.
Колегія суддів наголошує, що з моменту постановлення оскарженої ухвали минуло більш, ніж п'ять років і перегляд судового рішення, яке набрало законної сили в апеляційному порядку може здійснюватись лише за виняткових обставин, коли особа, яка не брала участь у справі доведе, що таким судовим рішенням було вирішено питання про її права чи інтереси.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження (п.3 ч.1 ст.264 ГПК України).
Щодо застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №910/4438/16, на які покликається скаржник, колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що у вказаній справі Верховний суд не взяв до уваги доводів касаційної скарги (скаржник - Офіс великих платників податків ДФС) про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою власника 100% статутного капіталу товариства - позивача у справі, оскільки такі не свідчать про ухвалення судом незаконного рішення у розумінні ч.2 ст. 351 КАС України, врахувавши при цьому не лише право власника щодо участі в розподілі прибутку товариства та одержанні його частки, а й особливості процесуального розгляду справи, наявність особливих виключних обставин, збіг у часі двох процесуальних інститутів - нового розгляду справи та розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду після закінчення апеляційного розгляду справи. Таким чином, постанова Верховного суду від 19.02.2019 у справі №910/4438/16 не є релевантною до обставин спору у справі №909/741/14.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) б/н від 23.01.2020 (вх. №01-05/473/20 від 31.01.2020) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі № 909/741/14, на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпати Кемікал Бі.Ві. (KARPATY CHEMICAL B.V.) б/н від 23.01.2020 (вх. №01-05/473/20 від 31.01.2020) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2014 у справі № 909/741/14.
2. Матеріали справи №909/741/14 повернути в місцевий господарський суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Мирутенко О.Л.