16 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/663/20 пров. № А/857/6406/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, ухвалене суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 140/663/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для поновлення порушеного права по на пільгове придбання ліків;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення прав позивача на пільгове придбання ліків;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачу в результаті порушення його права на пільгове придбання ліків;
- зобов'язати відповідача вжити заходи для відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачу в результаті порушення його права на пільгове придбання ліків; поновлення порушеного права позивача на пільгове придбання ліків; вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення прав позивача на пільгове придбання ліків; стягнення з Управління охорони здоров'я Луцької міської ради на користь позивача завдану йому моральну шкоду у розмірі 133 102,50 грн.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено те, що особи з інвалідністю першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, то 08.01.2020 року, на підставі рецепта на пільгове придбання ліків, звернувся у аптеку № 65 ДВТП «Волиньфармпостач» з метою купівлі ліків з 50 відсотковою знижкою, однак, працівниками аптеки позивачу відмовлено у продажу ліків за рецептом на пільгове придбання ліків, внаслідок чого позивач заплатив повну вартість ліків в сумі 173, 80 грн., внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди в сумі 86, 90 грн.
09.01.2020 року позивач надіслав скаргу до Управління охорони здоров'я Луцької міської ради з проханням відшкодувати завдану шкоду та повідомити інформацію про посадових осіб, винних у порушенні його законних прав.
Управління охорони здоров'я Луцької міської ради листом № 17-18/40/2020 від 27.01.2020 року повідомило позивача про те, що отримання ліків на пільгових умовах можливе після укладення відповідного договору між закладом медичної допомоги та аптекою. Оскільки такий договір укладений 13.01.2020 року, то після цієї дати позивач вправі звернутися за купівлею ліків на пільгових умовах як інвалід ІІ групи.
Відмову відповідача забезпечити право на пільгове придбання ліків позивач вважає протиправною в силу імперативної норми статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Позивач вважає, що відповідач порушив його право на пільгове придбання ліків, внаслідок чого заподіяв йому матеріальну та моральну шкоду. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача забезпечити право позивача на пільгове придбання ліків, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позиція відповідача у справі зводиться до того, що Управління охорони здоров'я Луцької міської ради є уповноваженим виконавчим органом Луцької міської ради, який здійснює управління установами, закладами, організаціями та підприємствами сфери охорони здоров'я комунальної власності територіальної громади міста Луцька.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 391 «Про затвердження вимог до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення» Управлінням охорони здоров'я Луцької міської ради укладаються договори про медичне обслуговування населення на бюджетний рік з комунальними некомерційними підприємствами охорони здоров'я, як одержувачами бюджетних коштів.
Згідно з рішенням сесії Луцької міської ради від 24.12.2019 року № 68/3 «Про бюджет Луцької міської територіальної громади на 2020 рік», лімітних довідок департаменту фінансів та бюджету Луцької міської ради на 2020 рік від 08.01.2020 року, Управлінням охорони здоров'я Луцької міської ради надані лімітні довідки комунальним некомерційним підприємствам охорони здоров'я Луцької міської територіальної громади та укладені договори про медичне обслуговування населення на бюджетний рік від 09.01.2020 року з визначеними обсягами видатків за напрямом використання бюджетних коштів, в тому числі для проведення відшкодування вартості безоплатних рецептів для пільгових категорій хворих.
Згідно з вимогами Бюджетного Кодексу України комунальні підприємства охорони здоров'я мають право розпочати процедуру укладення договорів із підприємствами та організаціями, в тому числі із аптечними закладами при наявності бюджетних призначень.
Отже, лише з моменту виділення бюджетних коштів комунальному закладу охорони здоров'я, такий вправі розпочати процедуру укладення договорів із аптечними закладами.
Договір із аптечним закладом ДВТП «Волиньфармпостач» комунальне підприємство «Луцький центр первинної медичної допомоги № 1», на амбулаторному лікуванні у якому перебував позивач, уклало відповідний договір 13.01.2020 року.
Тому, відповідач вважає, що протиправної бездіяльності не допустив, оскільки вчинив необхідні дії для того, щоб право громадян, в тому числі і позивача, на отримання ліків на пільгових умовах було забезпечене.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги виходить з мотивів, які аналогічні тим, що наведені у позовній заяві.
Позивач додатково у апеляційній скарзі зазначив те, що частиною 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» передбачено те, що відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.
Позивач також вказав, що ні цією постановою Кабінету Міністрів України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено укладення договорів з аптеками про відпуск ліків на пільгових умовах.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 09.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Управління охорони здоров'я Луцької міської ради у якій вказав на те, що працівниками аптеки № 65 ДВПТ «Волиньфармпостач» йому, як інваліду другої групи, відмовлено у продажу ліків за пільговими рецептами із 50 % знижкою, оскільки вважає, що згідно з статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» особи з інвалідністю першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні придбати лікарські засоби за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості. Додатково зазначив, що був змушений сплатити повну вартість ліків у сумі 173, 80 грн., у зв'язку із чим йому була завдана матеріальна шкода у розмірі 86, 90 грн. та моральна шкода. Просив вжити заходів для відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, а також повідомити інформацію про посадових осіб, винних у порушенні його законних прав.
Управління охорони здоров'я Луцької міської ради листом .№ 17-18/40/2020 від 27.01.2020 року повідомило позивача про те, що надання аптекою ДВТП «Волиньфармпостач» лікарських засобів пацієнту на підставі рецепта можливе тільки за умови укладення відповідного договору з комунальним підприємством «Луцький центр первинної медичної допомоги № 1». Такий договір укладений 13.01.2020 року. Одночасно позивачу роз'яснено, що для отримання лікарських засобів, виписаних за пільговим рецептом, необхідно звернутись в аптеку після підписання договору, а саме 13.01.2020 року, а повернення коштів громадянам за придбані лікарські засоби чинним законодавством України не передбачено.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, оскільки вчинив всі необхідні дії для того, щоб право громадянам на отримання лікарських засобів на пільгових умовах було забезпечене.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема, в охороні здоров'я.
Статтею 36 Закону № 875-XII передбачено, що матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.
Частиною першою статті 10 Закону №875-XII передбачено, що фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1303 від 17.08.1998 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» (далі - Постанова № 1303) безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування провадиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з додатками 1 і 2.
Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 року № 1071 з урахуванням змін, які вносяться Міністерством охорони здоров'я за погодженням з Міністерством фінансів.
Відповідно до пункту 2 постанови № 1303 відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.
Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.
Апеляційний суд встановив те, що позивач є інвалідом ІІ групи, а отже, відповідно до постанови № 1303, має право на відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості так і безкоштовно відбувається в певному, встановленому державою, порядку.
Пунктом 3 постанови № 1303 встановлено, що витрати, пов'язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров'я
Відповідно до статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Рівень фінансового забезпечення охорони здоров'я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів.
Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.
Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.
Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров'я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я. Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, перелік платних послуг з медичного обслуговування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Заклади охорони здоров'я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Заклади охорони здоров'я встановлюють плату за послуги з медичного обслуговування, що надаються поза договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з головними розпорядниками бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом.
Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
Отже, відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості так і безкоштовно провадиться в залежності від коштів передбачених на ці цілі у державному та місцевому бюджеті.
Згідно з рішенням сесії Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/3 «Про бюджет Луцької міської територіальної громади на 2020 рік», лімітних довідок департаменту фінансів та бюджету Луцької міської ради на 2020 рік від 08.01.2020 року, управлінням охорони здоров'я Луцької міської ради надані лімітні довідки комунальним некомерційним підприємствам охорони здоров'я Луцької міської територіальної громади та укладені договори про медичне обслуговування населення на бюджетний рік від 09.01.2020 року з визначеними обсягами видатків за напрямом використання бюджетних коштів, в тому числі для проведення відшкодування вартості безоплатних рецептів для пільгових категорій хворих.
Апеляційний суд встановив те, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні у КП «Луцький центр первинної медичної допомоги № 1».
Договір на медичне обслуговування населення з КП «Луцький центр первинної медичної допомоги № 1», Управління охорони здоров'я Луцької міської ради як розпорядних бюджетних коштів уклало 09.01.2020 року.
При цьому, Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який регулює порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів не передбачає строків укладення договорів про медичне обслуговування населення.
Водночас, КП «Луцький центр первинної медичної допомоги № 1» 13.01.2020 року уклало договір з ДВТП «Волиньфармпостач» на відпуск ліків на пільгових умовах за наявності належно оформленого рецепту лікаря.
Позивач у справі, звертає увагу суду на те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо забезпечення права позивача на пільгове придбання ліків.
На думку апеляційного суду, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки без зв'язку із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Апеляційний суд з'ясував, що рішенням сесії Луцької міської ради від 24.12.2019 року № 68/3 «Про бюджет Луцької міської територіальної громади на 2020 рік», яким передбачено кошти на відшкодування вартості безоплатних рецептів для пільгових категорій хворих набрало чинності 01.01.2020 року.
Управління охорони здоров'я Луцької міської ради як розпорядних бюджетних коштів 09.01.2020 року уклало договір на медичне обслуговування з КП «Луцький центр первинної медичної допомоги № 1».
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, оскільки вчинив всі необхідні дії для того, щоб право громадянам, в тому числі і позивача, на отримання ліків на пільгових умовах було забезпечене, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо забезпечення права позивача на пільгове придбання ліків необхідно відмовити.
Оскільки позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є похідними від позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо на забезпечення права позивача на пільгове придбання ліків, то в задоволенні цих позовних вимого необхідно відмовити.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що якщо діями відповідача позивачу заподіяна шкода, позивач має право на відшкодування цієї шкоди у порядку встановленому законодавством України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року в справі № 140/663/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. П. Сеник
С. М. Шевчук
Повний текст постанови складений 16.06.2020 року