16 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/77/20 пров. № А/857/4958/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Панікар І.В. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/77/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконуючого обов'язків начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Берчака Романа Максимовича про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що вона отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 14.11.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», проте листом № 1556/Д-15 від 09.12.2019 відмовлено в переведенні пенсії з тих підстав, що період роботи з 10.02.1994 по 26.06.2013 в державній податковій інспекції не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, тому права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у ОСОБА_1 немає. Позивач вважає відмову виконуючого обов'язків начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Берчака Р.М. у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», неправомірною, внаслідок чого, просить суд визнати таку відмову протиправною та зобов'язати перевести ОСОБА_1 із пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в переведенні ОСОБА_1 із пенсії за віком на пенсію державного службовця. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення ОСОБА_1 із пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що період проходження служби в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який надає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) згідно положень пункту 12 розділу XI Закону України «Про державну службу».
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що згідно записів копії трудової книжки під номерами 8, 15, 19 ОСОБА_1 присвоювались спеціальні звання на посадах, які вона займала в період з 10.02.1994 по 26.06.2013, а тому вказаний період роботи позивача в державній податковій інспекції не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців. Крім цього вказує, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну службу» № 3723 прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. А тому вважає, що період роботи з 27.06.2013 по 15.04.2016 можна зарахувати до стажу державної служби, оскільки позивачу 27.06.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком при повному стажі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення пенсії з одного виду призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший - згідно Закону України «Про державну службу».
В результаті розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, листом від 09.12.2019 за № 1556/Д-15, повідомило позивачку про відсутність законних підстав для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки період роботи ОСОБА_1 з 10.02.1994 по 26.06.2013 в державній податковій інспекції не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у неї немає.
Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про не правильне застосування норм процесуального права та не повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон України № 889-VIII).
Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами, далі - Закон України № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону україни № 889-VIII.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи вказані вище положення Закону України № 889-VIII та ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ можна зробити висновок, що із набранням чинності Закону України № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із цим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом України № 889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).
Положення пункту 6 Порядку визначає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII.
У відповідності до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно абзаців 1-3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (вказана постанова втратила чинність, але підлягає застосуванню до спірних правовідносин) до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Разом з цим, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 503-р від 12.09.1997, яке втратило чинність 22.07.2016, визначено, що згідно до статті 25 Закону України «Про державну службу», посади працівників державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань віднесено, до таких категорій посад державних службовців згідно із Переліком.
Статтею 344 Податкового кодексу України чітко встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, в силу вимог ст. 344 Податкового кодексу України, що не суперечить ст. 25 Закону України № 3723-ХІІ, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону України № 3723-XII, Закону України № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України№ 3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то висновок суду першої інстанції про те, що, враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VІІІ, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України№ 3723-ХІІ, є правильним.
Аналогічний висновки щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом, у постанові від 03.07.2018 (справа № 586/965/16-а).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на дату звернення до відповідача (14.11.2019) із заявою про переведення її із пенсії за віком на пенсію державного службовця досягла 59 років та відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набула право на пенсію за віком.
Згідно з записів трудової книжки, позивач в період з 10.02.1994 по 15.04.2016 працювала в органах державної податкової служби, тобто більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом України № 889-VIII).
В цей період позивачу були присвоєні спеціальні звання - інспектор податкової служби ІІІ рангу, спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу, інспектор податкової служби І рангу про що здійснені відповідні записи в трудовій книжці за №№ 8, 15, 19.
Перебуваючи на службі в органах державної податкової служби відповідно до статті 17 Закону України № 3723-ХІІ позивач 01.08.1994 року прийняла Присягу державного службовця про що здійснено відповідний запис в трудовій книжці за № 6.
Колегія суддів зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Покликання апелянта на розпорядження Кабінету Міністрів України № 503-р від 12.09.1997, як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
З огляду навстановлене та практику Верховного Суду, крлегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки станом на момент звернення до відповідача з заявою від 14.11.2019 про переведення її із пенсії за віком на пенсію державного службовця, позивач набула права на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 300/77/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 16 червня 2020 року