16 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 462/1805/20 пров. № А/857/5341/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2020 року у справі № 462/1805/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Кирилюк А.І.,
час ухвалення рішення - 02.04.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 02.04.2020 року,
Позивач звернувся до суду з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Відповідач) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Свій позов мотивує тим, що 12.03.2020 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № 65 адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, якою позивача притягнуто до відповідальності передбаченої ч.1 ст. 179 КУпАП і накладено штраф в розмірі 85 грн. Викладені у постанові обставини позивач заперечує, у зв'язку із чим звернувся до суду із адміністративним позовом, який просить задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2020 року у справі № 462/1805/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відмова поїхати до медичного закладу з метою освідування на стан алкогольного сп'яніння не була безпідставною, а мотивована тим, що він був учасником слідчої дії- обшуку.
Крім того, у матеріалах справи відсутній протокол медичного огляду чи інші докази, які б підтверджували стан алкогольного сп'яніння позивача.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2020 року у справі № 462/1805/20 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень до неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з поданих ОСОБА_1 документів, суд не вбачає будь яких порушень, на які посилається позивач, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, оскільки у позові сам зазначає, що свідомо відмовився проходити огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Законність оскаржуваної постанови підтверджується доказами, що до неї додані. Крім того, з долучених до матеріалів справи листків непрацездатності, суд позбавлений можливості встановити факт, що позивач ОСОБА_1 не був обізнаний про час та місце розгляду його справи про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 179 КУпАП.
Суд першої інстанції вважає, що при розгляді справи ОСОБА_1 та винесенні оскаржуваної постанови було прийняте зазначене рішення без порушення чинних норм права. З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що працівниками Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, та прийнято законне рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 13 лютого 2020 року до службового кабінету першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області прибула слідча ТУ ДБР, розташованого у м. Львова: слідча ОСОБА_2 та оперативні працівники поліції, на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про дозвіл на обшук від 05.02.2020 року (справа №463/1081/20). Під час обшуку ОСОБА_1 співробітниками, що проводили обшук, було запідозрено у перебуванні його в нетверезому стані на робочому місці. Після цього, за лінією 102 були викликані працівники патрульної поліції, які прибувши запропонували позивачу пройти освідування на стан сп'яніння в медичній установі, на що той відмовився. Обшук тривав до 21 год. 22 хв. До ОСОБА_1 в кабінет прибули працівники патрульної поліції, які запропонували продовжити перевірку в межах справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.179 КУпАП та проїхати до медустанови для освідування. На вказану пропозицію позивач відмовився повторно. /а.с.9-16/
ОСОБА_1 визнає, що під час проведення обшуку він хвилювався, та вживав медичні препарати з вмістом спирту. 14.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до за консультацією до Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, відповідно до висновку № 1869 від 14.02.2020 результат аналізу крові - 0%с. В період 14.02-12.03.2020 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні амбулаторно та стаціонарно /а.с.17-18/
12.03.2020 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № 65 адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, якою позивача притягнуто до відповідальності передбаченої ч.1 ст. 179 КУпАП і накладено штраф в розмірі 85 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
За ч.1 ст.179 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебуванні на роботі в нетверезому стані.
Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до матеріалів справи, 13 лютого 2020 року до службового кабінету першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області прибула слідча ТУ ДБР, розташованого у м. Львова: слідча ОСОБА_2 та оперативні працівники поліції, на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про дозвіл на обшук від 05.02.2020 року (справа №463/1081/20). Під час обшуку ОСОБА_1 співробіниками, що проводили обшук, було запідозрено у перебуванні його в нетверезому стані на робочому місці. Після цього, за лінією 102 були викликані працівники патрульної поліції, які прибувши запропонували позивачу пройти освідування на стан сп'яніння в медичній установі, на що той відмовився. Обшук тривав до 21 год. 22 хв. До ОСОБА_1 в кабінет прибули працівники патрульної поліції, які запропонували продовжити перевірку в межах справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.179 КУпАП та проїхати до медустанови для освідування. На вказану пропозицію позивач відмовився повторно. /а.с.9-16/
Разом з тим, наявні інші докази про перебування позивача в нетверезому стані на робочому місці, а саме.
У поясненнях ОСОБА_3 вказано, що у зв'язку з припущенням слідчої про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння останній викликав для перевірки наряд поліції.
Згідно з поясненнями ОСОБА_4 він при обшуку кабінету позивача почув характерний запах, що свідчить про алкогольне сп'яніння.
Відповідно до пояснень ОСОБА_5 , останній під час обшуку кабінету позивача відчув запах алкоголю, який ймовірно був від громадянина ОСОБА_1
14.02.2020 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про запрошення до підрозділу УПП у м. Львові, про що власноручно розписав ( а.с. 5). Однак на розгляд не з'явився, тому такий було перенесено на 12.03.2020 року, про що надіслано позивачу повідомлення ( а.с.7-8).
Колегія суддів прийшла до переконання, що при розгляді справи ОСОБА_1 та винесенні оскаржуваної постанови було прийняте зазначене рішення без порушення чинних норм права, з урахуванням наявних по справі доказів, працівниками Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, та прийнято законне рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.
Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд встановив, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відповідачем на підставі встановлених обставин, прийнята в межах повноважень адміністративної комісії, стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст.179 КУпАП, а тому, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2020 року у справі № 462/1805/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Я. С. Попко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 16.06.2020 року