Справа № 620/3838/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
15 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0001523201, №0001513201.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і до видів її діяльності належить 55.40.0 діяльність барів і 55.30.2 діяльність кафе, при цьому вона не була зобов'язана вносити зміни до Єдиного державного реєстру у зв'язку з набранням чинності нового Національного класифікатору України КВЕД, а висновок акту перевірки щодо зберігання алкогольних напоїв без наявності акцизних марок є безпідставним, оскільки відповідні пляшки з алкогольними напоями були відкритими, внаслідок чого акцизні марки були пошкоджені/знищені, однак на матеріалах фотофіксації видно залишки акцизних марок на пляшках.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскільки відсутня інформація, що кафе за адресою АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, то до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, при цьому перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В силу положень ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи що апелянт просила розглядати справу без її участі, беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії В02 №708295 (а.с.15) та проводить підприємницьку діяльності на об'єкті «кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , на якому має право роздрібної торгівлі алкогольними напоями відповідно до ліцензії від 12.08.2019 №26590308201903747 (а.с.16) з терміном дії з 03.09.2019 до 03.09.2020.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.06.2011 (а.с.18) до видів діяльності позивача належить 55.40.0 діяльність барів; 55.30.2 діяльність кафе.
24.10.2019 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами кафе у АДРЕСА_1 ,за результатами якої складено акт від 04.11.2019 №530/26-15-32-01/ НОМЕР_1 (а.с.21), в якому зафіксовано, факт реалізації алкогольного напою на розлив у скляну тару для споживання на місці, а саме: Пиво «Hoegaarden» місткістю 0,33 л., міцністю 4,9 % за ціною 53,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0200150019 від 24.10.2019 та факт зберігання алкогольних напоїв, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, в результаті чого встановлено порушення ч.6 ст.15-3 та абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019:
- №0001523201 (а.с.19), яким за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17000,00 грн.;
- №0001513201 (а.с.20), яким за порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 6800,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що суду не представлено доказів наявності у позивачки права здійснювати торгівлю спиртними напоями на розлив за адресою АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1» , та відповідачем доведено факт зберігання ФОП ОСОБА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 алкогольних напоїв, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Досліджуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0001513201 колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч.6 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Пунктами 27, 55 ст.1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено, що заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам; оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.20 наведеного Закону оператори ринку зобов'язані реєструвати потужності у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст.23 вказаного Закону передбачено, що обов'язок отримання експлуатаційного дозволу не поширюється в частині відповідної діяльності на операторів ринку, які здійснюють, зокрема, експлуатацію закладів громадського харчування та закладів роздрібної торгівлі, що відповідають вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України. До моменту встановлення таких вимог цей виняток поширюється на всі заклади громадського харчування та заклади роздрібної торгівлі.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.
Таким чином, законодавством чітко передбачено обов'язок суб'єктів, які здійснюють експлуатацію закладів громадського харчування провести реєстрацію потужностей з обігу харчових продуктів.
Наказом Мініагрополітики від 10.02.2016 №39 затверджено Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, пунктами 1.3-1.6 якого передбачено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.
Оператор ринку, який провадить діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів рослинного походження, не подає до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, на яку цим оператором ринку отримано експлуатаційний дозвіл.
Інформація про таку потужність вноситься компетентним органом до Державного реєстру потужностей операторів ринку (далі - Реєстр) протягом 3 місяців з дати набрання чинності цим Порядком.
Оператор ринку, який станом на дату набрання чинності Законом використовує потужність, на яку не отримано експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати заяву про державну реєстрацію такої потужності до територіального органу компетентного органу.
Державній реєстрації підлягає кожна окрема потужність оператора ринку.
Згідно інформації з Державного реєстру потужностей операторів ринку м.Києва, рішення про державну реєстрацію потужності за адресою АДРЕСА_1 , що належить оператору ринку ФОП ОСОБА_1 , прийнято територіальним органом компетентного органу 12.05.2020, тобто станом на момент проведення перевірки, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить позивачу, не було зареєстровано належним чином, як заклад громадського харчування.
При цьому, посилання апелянта на те, що видами її господарської діяльності згідно з КВЕД є 55.40.0 діяльність барів і 55.30.2 діяльність кафе, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки згідно з чинною редакцією Національного класифікатору України КВЕД, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, який набрав чинності з 01.01.2012, такої діяльності не передбачено, натомість наявна діяльність за кодом КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 47.2 «Роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах», 47.29 «Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах».
Таким чином, не можна вважати, що здійснюючи продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, шляхом реалізації пива «Hoegaarden» місткістю 0,33 л., міцністю 4,9% за ціною 53,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0200150019 від 24.10.2019, позивач діяла правомірно.
При цьому, наявні матеріали фотофіксації (а.с.26) є належним доказом факту реалізації ФОП ОСОБА_1 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а твердження апелянта щодо можливої розбіжності в часі, зазначеному в чеку та часі здійснення фотофіксації, а також стосовно можливості самостійного наповнення співробітниками відповідача бокалу будь-яким напоєм не заслуговують уваги та відхиляються судом, як необґрунтовані.
Відповідно до абз.13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Таким чином, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено порушення позивачем ч.6 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0001513201.
Щодо податкового повідомлення рішення від 29.11.2019 №0001523201 колегія суддів звертає увагу на наступне.
Підпунктом 14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
В силу ст.16 вищезазначеного Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з абз.19 ч.2 ст.17 наведеного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Відповідно до п.п.226.1, 226.2 ст.226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Згідно п.226.11 ст.226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.
Відповідно до п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів. У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).
Пунктом 20 вказаного Положення визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Пунктами 21-22 Положення встановлено, що для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г- подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Рак») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.
В силу п.228.9 ст.228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Відповідно до абз.16 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Колегія суддів звертає увагу, що під час перевірки посадовими особами відповідача було зафіксовано факт зберігання алкогольних напоїв, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.
В той же час, з матеріалів фотофіксації (а.с.67-81) вбачається, що зображені на них пляшки із алкогольними напоями є відкоркованими і на них чітко видно залишки акцизних марок на горловині, а також клею, яким марки акцизного податку були приклеєні П-подібним способом через горловину і зазначені марки акцизного податку були пошкоджені (розірвані) під час відкупорювання пляшок, при цьому у позивача наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Відсутність у позивача права роздрібного продажу алкогольних напоїв для споживання на місці не свідчить про відсутність у неї права на реалізацію алкогольних напоїв у роздріб на винос, згідно з ліцензією від 12.08.2019 №26590308201903747, а тому колегія суддів вважає, що оскільки марки акцизного податку були фактично наявні на відповідних пляшках алкогольних напоїв, однак пошкоджені внаслідок їх відкоркування в процесі реалізації у роздріб, колегія суддів доходить висновку про відсутність факту порушення позивачем вимог ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і відсутність підстав для застосування до неї штрафних санкцій, передбачених абз.16 ч.2 ст.17 наведеного Закону, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0001523201 не можна вважати таким, що прийнято у відповідності до положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, воно є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в частині.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2019 року №0001523201 та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 29 листопада 2019 року №0001523201.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 15 червня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма