П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2574/19
Категорія: 112010201 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 04.02.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФ України в Херсонській області) про:
- визнання протиправними дії ГУПФ України в Херсонській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% сум від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з 23 грудня 1994 року перебуває на обліку ГУПФ України в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Розмір призначеної пенсії становив 90% грошового забезпечення. У зв'язку із змінами у законодавстві при перерахунку пенсії його розмір було зменшено з 90% до 70% грошового забезпечення на підставі Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час перерахунку пенсії.
Вважає такі дії відповідача протиправними.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться на умовах, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог ст. 63 Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), у зв'язку з чим на підставі довідки, наданої Херсонським обласним військовим комісаріатом від 12 березня 2018 року за №ТХ21873, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року. Стаття 13 Закону №2262-ХІІ визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Тому перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку пенсії редакцією Закону №2262-ХІІ, тобто у розмірі 70% грошового забезпечення.
Крім того відповідач зазначав, що відповідно до ст. 8 Закону №2262-ХІІ, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 БК України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Херсонській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано ГУПФ України в Херсонській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 90% сум від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Стягнено на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Херсонській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- завдання, покладені на орган Пенсійного фонду України, в тому числі щодо прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії із зазначенням її розміру, за своєю природою, є виключно його компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного суду;
- в даному випадку відсутній факт виплати недоотриманої пенсії, і як наслідок немає підстав для розрахунку компенсації згідно чинного законодавства.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 грудня 1994 року перебуває на обліку в ГУПФ України в Херсонській області та отримує пенсію, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за вислугою років (37 років) в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, що сторонами по справі не заперечується.
ГУПФ України в Херсонській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення на підставі Постанови №103, виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення, вказаного у довідці від 12 березня 2018 року за №ТХ21873, що надійшла від Херсонського обласного військового комісаріату.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Відповідно, при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року за правилами ст. 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої ст. 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахуванням позивачу компенсації втрати частини доходів.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 73, 74, 77 КАС України, ст.ст. 13, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судова колегія констатує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вивчив обґрунтовування позицій сторін, належним чином дослідив докази та визначив які правові норми належить застосувати до спірних правовідносин.
Крім того, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що до даної справи належить застосувати праву позицію викладену Верховним Судом у постанові в зразковій справі від 04 лютого 2019 року у справі №240/5401/18.
Щодо доводу апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача судова колегія зазначає.
Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Ради Європи 11 березня 1980 року термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Оскільки за встановлених судом першої інстанції обставин справи дії ГУПФ України в Херсонській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення визнано протиправними, в силу завдань адміністративного судочинства та повноважень адміністративного суду при вирішенні справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, судова колегія не приймає довід апеляційної скарги про відсутність факту виплати недоотриманої пенсії, і як наслідок безпідставність розрахунку компенсації, зважаючи на наступне.
Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% сум від відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, наявний факт порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (пенсії), що зумовлює обов'язок відповідача компенсувати позивачу втрату частини доходів, за правилами встановленими чинним законодавством, а саме ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
При цьому, компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, отже, має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, на підставі судового рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.