11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2008/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року
у справі №160/2008/19
за позовом ОСОБА_1 .
до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-
01 березня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.11 протоколу №92 від 07 вересня 2018 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
- зобов'язати Дніпропетровський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014р.;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та затвердженим постановою КМУ №975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно витягу з протоколу №92 від 07.09.2018 року Міністерством оборони України відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Разом з тим, позивач наполягає, що в нього в наявності є всі необхідні документи для призначення грошової допомоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у справі № 160/2008/19 адміністративний позов ОСОБА_1 . до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Судом встановлено, що відповідачем відмовлено у призначенні грошової допомоги позивачу , оскільки останнім не надано документи про причини та обставини отримання травми під час виконання обов'язків військової служби. Суд дійшов висновку, що чинним законодавством не встановлено конкретного документу, що може підтвердити причини та обставини отримання травми, а отже в даному випадку висновок ЦВЛК про встановлення причинного зв'язку захворювання чи поранення з виконанням обов'язків військової служби є належним документом про причини та обставини поранення.
Наведеним обґрунтовано прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у справі № 160/2008/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що документ про причини та обставини поранення, повинен зокрема свідчити про те, що воно не пов'язано із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Висновок про встановлення причинного зв'язку не є тотожнім за змістом документом. Крім того, відповідач зазначає, що позивач звільнений з військової служби у жовтні 1986 року до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597- IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім цього, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції яка діяла на час встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим з військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Міністерства оборони України доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення суть яких зводиться до виконанням Міністерством оборони Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975, п. 11 якого передбачає, що військовослужбовець, який вирішує питання виплати одноразової грошової допомоги надає уповноваженому органу перелік документів серед яких повинен бути документ що свідчить про причини та обставини поранення, травми або каліцтва, та те, що вони не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Оскільки позивач не виконав вимоги Порядку, та не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення, Комісія не мала підстав та права приймати рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. З огляду на таку правову позицію, представник відповідача просив скасувати рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 щодо участі в судових засіданнях визначився, зазначивши к клопотанні від 29.03.2019 року про розгляд позову в спрощеному провадженні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Позивач - ОСОБА_1 з лютого 1984 по жовтень 1986 роки проходив військову службу в країнах, де велись бойові дії, а саме - м. Кундуз Демократичної Республіки Афганістан.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААГ №005258 від 27.10.2014 року позивачу з 27.10.2014 року встановлена 3 група інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах інших держав, де велись бойові дії.
Відповідно довідки Павлоградського об'єднаного міського військового комісаріату від 30.07.2014 року №7/621 позивач належить до учасників бойових дій згідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_1 звертався до військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності.
Листом Павлоградського об'єднаного міського військового комісаріату від 28.11.2016 року №5/9435 позивачу повідомлено, що документи про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975 повернені на доопрацювання у зв'язку з відсутністю документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 року у справі № 185/4356/17 зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 22.10.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, зобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975 та статей 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності.
На виконання рішення суду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги за результатами розгляду пакету документів та заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником - позивачем ОСОБА_1 не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми.
З огляду на подані позивачем документи, комісією з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, та зазначено, що заявник не подав документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, що підтверджується витягом з протоколу № 92 від 07 вересня 2018 року.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зробив висновок, що порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному:
- особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат;
- обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги;
- перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги;
- після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам.
Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугували висновки відповідача про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
При цьому, Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області при розгляді адміністративної справи №185/4356/17 досліджувався витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2374 від 19.08.2014 року, в якому зазначено, що отримані ОСОБА_1 захворювання та поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначив, що протокол Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2374 від 19.08.2014 року засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання, тому не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Міністерство оборони України не мало правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з урахуванням правової позиції, визначеної Верховним Судом в даній категорії справ, від якої суд не відступає, з огляду на положення ст. 242 КАС України, зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:
Доводи апеляційної скарги зводяться, зокрема, до посилання на Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 975 , у відповідності до п.11 якого Міноборони України наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.
Підтримуючи таку позицію, яка узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає: Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ .
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
За приписами пункту 2 частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю 3 групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності IIІ групи.
Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975.
Пунктом 11 Порядку № 975, на який посилається відповідач, визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Аналіз зазначених норм права діє підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.
Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
При цьому Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребування.
З цього приводу судова колегія зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції відносно посилання на протокол Центральної військово -лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії №2374 від 19.08.2014 року, який на думку суду є достатнім і засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення. Посилання суду першої інстанції, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме протокол засідання Центральної військово -лікарської комісії, є належним доказом відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, на переконання судової колегії є помилковим, оскільки протокол військово - лікарської комісії вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що позивач не надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а протокол Центральної військово-лікарської комісії не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.03.2020 (справа №806/2879/18), від 31.07.2019 (справа №440/3614/18) та у багатьох інших. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від таких правових висновків.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що у спірних правовідносинах Міністерство оборони України діяло правомірно, вважати відмову відповідача, викладену в п. 11 протоколу № 92 від 7 вересня 2018 року протиправною та зобов'язувати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з огляду на надані ним документи, підстав немає.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у справі № 160/2008/19 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у справі № 160/2008/19 -скасувати та прийняти нову постанову .
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко